— Грошей я хотіла отримати за розставання з тобою, а в підсумку прорахувалася, бовкнувши твоїй матері, що ми збираємося побратися. Гадаєш, я в захваті? Та ти мені й задарма не потрібен, мажоре клятий.
— Що? Задарма не потрібен? — обурено видихає він, схиляючись до мене ще нижче. — Та всі дівчата в універі мріють опинитися на твоєму місці!
— От і одружуйся з ними, а я пас.
— Шкода, але в тебе вже немає вибору, Зиміна!
Я з першого курсу не злюбила зверхнього мажора Микиту Загорського, а тепер, через власну ж дурість, змушена грати роль нареченої перед його впливовою матір'ю.
Здавалося б, що тут складного — просто потерпіти цього вискочку кілька місяців?
Але що робити, коли від фальшивих дотиків починає по-справжньому іскрити, а в удавану гру втручаються справжні почуття?