Сімнадцятирічного Івана батько без пояснень відправляє до закритого пансіону «Свята Елізабет», старовинної школи для дівчат серед соснового лісу. Він тут єдиний хлопець. З собою в нього валіза, батькове «Ти знаєш» на прощання й Атлас, особистий штучний інтелект, про якого не повинен дізнатися ніхто.

Пансіон живе за статутом, балами й ранковими лінійками. А за портретами засновниць точиться тиха війна між піклувальною радою, корпорацією «Егіда» й директоркою, яка надто багато мовчить. У кімнаті №404 живе Кіра, язиката сусідка зі стрічкою у волоссі. Дев'ять років вона щовечора дивиться з башти на одне світло за озером.

Що ховають у бункері під пагорбом? Чому одинадцять дівчат потрапили сюди за наказом без номера? І навіщо батько насправді привіз сюди сина?