648
Анотація до книги "Випадково в кадрі"
Здавалося б, у них немає нічого спільного.
Вона - авторка романів про щасливе кохання. Він - адвокат із сімейного права, який щодня бачить, як любов закінчується підписами на документах і поділом майна.
Їх шляхи не мали б перетнутися.
Але одного дня вони випадково зустрічаються на зйомках відеоблогу, і експеримент «про протилежності» швидко виходить з-під контролю.
Тепер їм доведеться з’ясувати, що буде, якщо люди, які не вірять в одне й те саме, раптом почнуть вірити одне в одного.
Вона - авторка романів про щасливе кохання. Він - адвокат із сімейного права, який щодня бачить, як любов закінчується підписами на документах і поділом майна.
Їх шляхи не мали б перетнутися.
Але одного дня вони випадково зустрічаються на зйомках відеоблогу, і експеримент «про протилежності» швидко виходить з-під контролю.
Тепер їм доведеться з’ясувати, що буде, якщо люди, які не вірять в одне й те саме, раптом почнуть вірити одне в одного.
“Жива й дуже впізнавана історія про кохання, вибір і стереотипи, які заважають бачити справжнє. Деталі додають глибини, а за гумором ховається щось більше — пошук себе й чесності у стосунках. Всіх запрошую до читання.”
61 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВІтаю з марафону від автора до автора, деякі автори чекають відповіді на свої запитання перевірте будь ласка ,щоб було 3 відповіді від Вас, 3 коментаря -відгука і 3 коментаря під книгами,Які читали https://booknet.ua/blogs/post/428107, дякую
Ірина Бібік, Добре, перевірю :)
Кинув рекомендацію. За бажанням можете її ввімкнути)
Ромул Шерідан, дякую)
Вітаю. Нарешті я дочитав цю легку й прекрасну історію. Мені сподобався невимушений і деталізований стиль. Не буду про технічні особливості, тут про це вже писали. А хотілося б відмітити загальний посил. Загалом, це дуже жива й життєва історія. Трохи сумна, попри гумор і фонову атмосферу. Усе через порівняння й стереотипні кліше: це гарно, а це не той рівень. На жаль, ми постійно стикаємося з цими речами в нашому житті не тільки Марина. Історія дуже деталізована. Але ж так і є в нашому житті. В рутинній біганині ми намагаємося зростити стосунки й одночасно не втратити себе. А скільки такого є, коли ти маєш обирати. Обирати між тим, що тобі до вподоби і до цього прагне твоя душа, і тим, що престижно, круто, бо інші так. Бо там закордоном... В Америці... І так далі. Зрештою історія з Дмитром — теж непростий пошук золотої середини. Через спотикання, образи й непорозуміння. Ну, не зрозумів він одразу, що образив. А чому? Бо живе стереотипами й кліше. До речі, страшенно сподобалися відмазки давніх єгиптян чому вони пропустили роботу.)) Це дуже цікаво. Взагалі, дуже багато цікавих окремих деталей, які придають тексту життєвості. Від ситих котів — до квітів в клумбі на далекій заправці.
Мій коментар до книги у марафоні "Від автора до автора":
Читається легко, трохи іронічний стиль допомагає буквально заковтувати сторінки. Навіть за якийсь час перестаєш помічати великі розриви між рядками, які спочатку просто хотілось прибрати.
Щодо стилю... На перших главах теж хотілось трохи відредагувати, а потім... Ну це ж просто жива мова, а не художній стиль, і саме ця мова допомагає занурювати читача всередину історії, тож насправді саме це виявилося для мене плюсом.
Розвиток стосунків з адвокатом... цікаво, хоча іноді все ж здавалось, що успішний адвокат мав би бути трохи не таким. Та після того, як спитала сама себе "А яким?", питання відпало)))
Словом, хто хоче просто відпочити один вечір душею, занурившись у реалістичну затишну історію, раджу читати...
І... що б я хотіла спитати у авторки? Ну, мабуть, скільки її знайомих стали прототипами героїв оповідання?
Лія Лореляйн, Дякую за відгуки) рада, що сподобалось)
Відповідь на питання *__*: не те щоб прототипами, але одна знайома майже рік пропрацювала в кафе недалеко від моєї роботи, я подовгу там бувала, заходячи на каву і теревені, тому деталі буднів взяті з натури. І водій) (через звичку якого я одного разу ледь не потрапила в ДТП) )))
Щиро дякую за таку затишну історію, від якої піднімається настрій)
Лія Лореляйн, дякую)
От на цій главі, де її колишній подзвонив, аж запереживала, так не хотілося, щоб вона його покликала назад. Бо то ж просто ярмо на шию, та ще й забагато про себе думає)
Лія Лореляйн, точно, що то не хлопець, а валіза без ручки)
Оце ось прямо реальне життя... це настільки заворожує, коли ти отримуєш змогу подивитися на все збоку... Але підлітки, які прийшли у кафе зняти тіток?! Це взагалі топ! От скажіть мені, навіщо підлітками тітки?!
Лія Лореляйн, так, підлітки це жиза)) кілька разів у моєї знайомої в кафе знімали фотосесію косплеєри (це навіть добре, милі люди в гарних костюмах, можна сказати реклама), а от пацани з репчиком... мєххх )))
Вітаю, авторе! Ваша історія настільки спокійна й житейська, що мимоволі починаєш дихати в одному темпі з героїнею. Діалоги — рівна, тепла течія без різких поворотів. Атмосфера передана настільки природно, що ти ніби сидиш поруч і спостерігаєш, як головна героїня звикає до нового статусу, намагається зібрати себе докупи й зрозуміти, що життя після розриву не просто триває, а може навіть подарувати щось нове.
Сюжет не женеться за драмою — він тихо й послідовно показує, як людина повертається до себе. Я люблю читати такі книжки, коли мандрую.
Єдине, що трохи вибиває з ритму, — це технічні дрібниці: пробіли й пунктуація. Це не впливає на зміст, але інколи заважає читати з екрана, ніби текст просить легкого косметичного ремонту.
Питання за правилами марафону: Ви писали це на одному подиху?
Тетяна Губоній, Дякую за відгук))))
Так, ви вгадали - цей текст пішов на диво легко))))
Офіційно заявляю: Це - омана! Авторка намагається підсунути читачеві під виглядом любовного роману серйозну екзистенційну оповідь)))) Напевно, це перший любовний роман, який я прочитав до кінця! Приємно бачити емоційно зрілих персонажів. Ще приємніше бачити достовірних, достобіса достовірних персонажів. Додаю коментар на марафон:
https://booknet.ua/blogs/post/428107
Планую ще написати сьогодні розлогу рецензію.
Бажаю успіхів авторці та твору!
Вень Чжулун, Вже опублікував рецензію до Вашого твору. Якось неодмінно загляну ;) https://booknet.ua/blogs/post/428351
Приємна, легка історія! Не варто ламати себе і комусь щось доводити, треба просто знайти своє місце і своїх людей. Чудово, що Марина їх знайшла.❤️❤️❤️
Лана Нова, Дякую за відгук) цілком з вами згодна - немає сенсу оцінювати рибу по її (не) здатності залізти на дерево ^^ кожна людина потрібна на своєму місці, головне щоб і для неї воно було затишним)
Вітаю. Прочитала вас в рамках марафону Ірини Бібік. Абьюзивно. Це перше слово, що прийшло на думку про відносини Марини і Діми. Він займається собою, його друзі для нього важливіші ніж жінка. Та ще й знецінює її. Марина сильна, тримається після того, як він вирішив піти. Але в душі носить біль і важкість від його слів. І на передачі зривається. Дещо незрозумілий був момент про Діму на зйомках. Це той самий її Діма там був? Чи це просто гість? Чи це героїня просто про свого Діму згадала? Там не вточнюється. Це місце, де відповідь на питання іде. Чи може ви просто переплутали ім'я, і мав бути Ігор? Думаю, непогано було б робити описи зовнішності героїв. В главі, де зустрічаються одногрупники трохи описів є. І знову ми бачимо скритий абьюз. Коли питають ким вона працює, і виражають сподівання, що це тимчасово мабуть. Марині дають зрозуміти постійно, що з нею щось не так. Пише книжки і заробляє - фу, не престижно. Працює в кафе - не розвивається, тимчасово.
Твір про постійний абьюз оточуючих. Про маски, які люди носять, прикриваючи біль.
Питання до автора: Чи мала місце якась особиста історія при написанні цього твору?
Анастасія Коваленко, Дякую за розгорнутий відгук і за те, що відмітили моменти, над якими варто пропрацювати.
Нерозуміння оточуючими - так, ця тема є, і часто це біда нашого часу, тому що на фоні чужого "успішного успіху" люди перестають цінити як свої досягнення і радості, так і те, що поряд.
Особиста історія - ні, не було)
Вітаю з завершенням!))
Дякую за цю легку, добру історію – вона залишає після себе дуже приємне відчуття. Буду сумувати за героями.
Natalia Shevchuk, дякую))) якщо знайдеться хороша ідея саме під цих героїв, можливо повернусь до них)) а поки що в процесі є нова історія *__*
Вітаю! Зробив рецензію на ваш короткий любовний роман.
Ось: https://booknet.ua/blogs/post/428010
Бажаю натхнення!
Вадим Сухобрус, Дякую!
Вітаю із завершенням книги. Успіхів, натхнення і багато читачів
Ава Роуз, Дякую))))
ооу, який же він класний, я б такого теж не відпустила, ось тобі і халат і тапочки))
Вітаю із завершенням, дуже мила і тепла історія вийшла)
Юлія Бор, Дякую) все правильно - таких треба одразу хапати в обійми)
Вітаю із завершенням! Чекаємо нових неймовірних історій!
Анна Пономар, Дякую, нові історії вже в процесі)
Вітаю із завершенням!
Марі Блум, Дякую)
О, цікаво, як таку юридичну справу вели би в 19ст.)) В наш час дуже легко підтвердити чи спростувати інформацію про шлюб, навіть без соцмереж і тд, є багато реєстрів і баз, а от тоді.. до того ж, залежить на початку чи в кінці 19ст., а то прав у жінок було не те, щоб дуже багато. А тут дві одразу заявляють, що вдови одного й того ж чоловіка, а може й взагалі — справді обидві, незручно б вийшло)) так би мовити, спалився постфактум)))
Юлія Бор, це теж можна реалізувати, "твір у творі" в мене теж запланований)
Як же мені подобається Ігор!) цінує те, що для нього роблять, навіть якщо це дрібниці) і взагалі такий.. справжній.. без пафосу і показів хто тут альфа))
Юлія Бор, Відсутність пафосу це саме головне)))
Який же той Діма.. буее.. а Марина має просто янгольський характер, така ніжна і спокійна, захоплююсь нею)❤️❤️
Юлія Бор, от такі ніжні, на жаль, і зустрічають на своєму шляху щось таке... добре що тут щось таке вчасно пішло в ретріт)
Мати Ігоря така мила❤️
Юлія Бор, дякую)
Дуже захопливий початок) Не пощастило Марині із хлопцем, та, мені здається, те, що, він пішов для неї на краще...
Пацюк Червоній, ))))
Марина ніжка і позитивна, так хочеться, щоб у неї все склалося с хепі-ендом♥️♥️♥️
Лана Сетман, Дякую) все обов'язково буде добре)
Схоже, я зараз у тій самій точці, що й головна героїня)) Натхнення взяло відпустку без попередження. Раніше ловила його на кожному кроці, а тепер – тиша.
Сподіваюся, Ігор зможе повернути їй цю іскру… і, можливо, мені теж перепаде трішки))
Natalia Shevchuk, Ага, звір-неписець підкрадається раптово... але іскра ще буде, обов'язково)))) я з інтересом стежу за вашою творчістю)))
Почав читати Вашу історію і захопився. Гарно написано. Деталізація, живі діалоги, атмосфера. Це про життя. Коти, книжки розбиті серця — усе те, що є навколо нас. Але гарно життєво. Читаю далі. Вникаю в сюжет.
Ромул Шерідан, дякую)))
Щось цікаве накльовується, а Лулу просто зобов'язана вчудити))
Юлія Бор, ❤️❤️❤️ дякую)
Дуже цікава анотація. Успіхів, багато класних ідей і дуже багато прочитань
Лана Рей, Дякую)))
О, так, якби ж над "тією самою" людиною сяяла зірочка, за тисячі кілометрів при потребі, людство мало б зовсім інший вигляд і історію)
Олеся Тиха, ага, або щоб таймер на руці клацав, скільки часу до зустрічі))
(на моїй першій роботі любили казати: "якщо ти б'єшся як головою об стіну і все одно сама, значить твоя пара ще в дитсадку машинками грається" ))) )
Сюжет затягує непомітно, але безповоротно) Ігор викликає симпатію одразу, сподіваюсь книга з хепіендом для героїв) спочатку не звернула уваги, що є поки що 7 глав, ладна була б читати до ранку, так тепло і легко написано, з нетерпінням чекаю на продовження ❤️
Юлія Бор, Дякую, такий відгук дуже радує! Незабаром буде оновлення)))
Початок інтригує) в першому ж розділі я подумки кричала героїні "Та кинь йому в голову той павербанк!!", а то ти диви, не реалізоване яке, бідося))
Юлія Бор, це точно, не реалізоване на всю голову))))
О, так, завжд коли вискочиш розпатлана і з плямою, тоді й зустрінеш того. кого не слід, в такому вигляді))
Олеся Тиха, так, це жиза)
Боже, мені теж іноді сняться вчительки, прокидаюсь у холодному поту.
Копуша - топ!)
Олеся Тиха, реально) у мене укрлітічка була саме така)
рада, що Копуша сподобався, хоч і промелькнув всього на абзац *_*
Легенларна жінка, яка обливається чаєм за те, що чоловік крадькома ласує солодощами)))
Бажаю вам натхнення і купу вдячних читачів!
А цей Ігор добре ладнає з дітьми, Мишко від нього у захваті). А ще виявилося, що Марина заочно вже сподобалася його матері. Як гарно все складається).
Олена Лук, так, їм пощастило)))
Читається легко. Цікавий початок)
Лада Короп, Дякую)
Кохання поєднує різних людей... іноді доленосносної зустрічі доводиться довго чекати.... дуже гарно)
Маркіза де Бюсі, протилежності сходяться)))
Книга починається не весело, Марину кидає чоловік, тому що йому не подобається, що вона пише якісь дурнуваті книжки. Але на горизонті з'являється Ігор, можливо це і є ще один шанс на щастя?!
Олена Лук, Саме так - коли зачиняються одні двері, невдовзі можуть відкритися інші)
Сюжет нагадує дечим моє колишнє життя, аж якось по-домашньому ) душевно...
Маркіза де Бюсі, Дякую)))
Та хто в садочку не боявся лікарів і уколів?))
Класний момент у сюжеті! Дуже цікаво, як розвиватимуться стосунки героїв далі
Natalia Shevchuk, так-так, хіба що діти лікарів) особисто я зубного аж до 18 років боялась *_*
продовження скоро буде!
Захоплююча історія! Чекаю на продовження...
Марі Блум, Дякую, продовження обов'язково буде)))
Дуже цікаво спостерігати за розвитком подій, читаю з великим задоволенням. А четвертий розділ навіть викликав ностальгію – зловила себе на думці, що й у мене незабаром зустріч однокласників. Тепер аж цікаво, хто як змінився. Дякую за такі емоції))
Natalia Shevchuk, Ох, дійсно, такі зустрічі приносять чимало сюрпризів)
Вітаю з новинкою) Цікавий початок)
Лада Короп, Дякую))))
І дійсно - дві протилежності. Дуже цікава та емоційна історія. Натхнення вам та більше вдячних читачів.)
Лія Світова, Дякую)))
Чудова історія, неможливо відірватися. Дуже вдячна автору!
Єва Сова, Дякую))))
Це роман про зустріч двох протилежностей: вона пише про щасливе кохання, він щодня бачить його руїни в суді. Їхні світи не мали б перетнутися, але випадкова зустріч перетворюється на експеримент, який виходить з-під контролю. Чи зможуть вони довести, що навіть люди з різними переконаннями здатні повірити одне в одного? Дякую за чудову історію ❤️
Віккі Грант, дякую)
Вітаю з першою публікацією книги! Цікавий початок. Успіхів, натхнення і дуже багато читачів. Я надіслала вам рекомендацію)
Ава Роуз, ой, дяяякую!!!!))))
Ох, цей момент із павербанком наприкінці — просто розрив! Спочатку пафосно піти "в нове життя", а потім повернутися за зарядкою... Дуже реалістично. Марина викликає величезну симпатію своєю витримкою. Вже чекаю, коли вона покаже йому, хто тут насправді серйозний автор! Дякую за емоції!
Ася Рей, Ага, пафос зіткнувся з правдою життя)))
дякую за відгук, невдовзі буде новий розділ)))
Ну-ну, Діма, лети, тепер точно станш орлом (ні).
Від бабці з котами я в захваті!)))
Олеся Тиха, завдяки нашій у жителів мого під"їзду з"явився підопічний - класний кіт, люди з радістю його забрали б, але він волю любить, не уживеться в квартирі. Але кіт просто заслуговує на свою частку в історіях ))
Я здивована, що це ваша перша книга. Думаю, ні) Читати -- задоволення.
Олеся Тиха, ви праві, пишу я давно, просто на букнет прийшла тільки цього року)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати