10

Катя зателефонувала в обід, і, Марина одразу здогадалась, що сталось щось таке, про що подрузі кортіло розповісти і почути її думку в цю ж саму мить, а не дочекавшись повідомлення у відповідь.

- Маринко, я тобі зараз таке розкажу! Ми зробили!!! Ти просто тигриця!

Востаннє вона так голосно вигукувала, коли команда її факультету перемогла суперників на матчі з баскетболу.

- Що? – спершу не зрозуміла Марина. Потім згадала: - То наше відео сподобалось?

- У мене перегляди вдвічі зросли! – раділа Катя. – Мені на патреоні стільки задонатили, нарешті куплю нову тумбочку в спальню і можна буде навіть зробити ремонт на кухні. А ще, вгадай що?

- Кажи! – поквапила Марина.

- У мене Крісті попросила твої контакти. Пам'ятаєш, ми якось дивилися тіктоки ілюстраторки, вона знімає процеси створення артів, - швидко заговорила Катя. -  Вона питала, чи ти не проти, щоб вона намалювала арти по котрійсь із твоїх книг і запостила про це відео?

- Але ж Крісті ілюструє роботи з першої десятки в популярному, а я просто автор зі своєю стабільною аудиторією, навіщо їй я?

Марина відставила чашку з кавою в сторону. Новина була вражаючою. Вона ніколи про таке й не мріяла!

- Ну от завдяки їй трохи піднімешся в рейтингу, ти сама казала, що якісні ілюстрації продають краще, ніж колажі з картинок з Інтернету або малюнки від знайомого аматора, - нагадала Катя. - Ні, я нічого поганого про твоїх читачів-художників не кажу, вони молодці. Та співпраця є співпраця.

- Тут згодна…

Що на взаємній підтримці багато що тримається, Марина розуміла і по основній роботі. Ти рекламуєш на сторінці кафе людину, яка готує десерти – людина у відповідь рекламує кафе. Тебе чи заклад тегає відвідувач, який був в захваті від смачнючого чаю – ось вже хтось новенький прийшов і залишився.

Наче переживаючи, що Марина передумає, Катя хутко поцікавилась:

- То як? Ти не проти, щоб я вас познайомила?

- Тільки за. У мене є недавно завершена книга, до якої ще нічого нема, ні обкладинки, ні ілюстрацій. І я навіть ще не придумала, що ставити, коли дійде до публікації.

«А ще не знаю, чи я взагалі напишу щось іще. Страх чистого аркуша наздогнав і мене», - подумала Марина, але вирішила поки що не засмучувати подругу. Раптом ще все владнається.

- Вау! Значить, Крісті буде першою читачкою… дивись щоб при зустрічі вона не задушила тебе в обіймах, - пожартувала Катя.

- Скажеш ще, - хіхікнула Марина. - Ми ж, я думаю, будемо працювати в основному онлайн?

- Так, але ж світ тісний.

Марина попередила:

- Тільки одна умова: нікому не спойлерити!

- Добре-добре.

Ще кілька годин минуло в метушні від стійки до кавомашини, від столиків до раковини. І тільки-но Марина закінчила робити напої на велику компанію, кожен в якій хотів щось інше, музика замовкла, екран з романтичними відеокліпами вимкнувся, а в залі запанувала темрява.

- Довбані орки! Навіть каву не дають спокійно випити! – роздратовано вигукнув чоловік за столиком у кутку.

- Наче про аварійні відключення нічого не писали, - обізвався дівочий голос.

- Так на те вони і аварійні, - пробурчала жінка десь поряд.

Марина ввімкнула недавно куплені ліхтарики, які сподобались їй за незвичний колір.

- Що ж, будемо створювати вайб із того, що є.

Тут, човгаючи, як старий дід, зайшов Вітя.

- Маріш, ти там як? Ліхтарики треба?

- Вже є. Але дякую, що потурбувався.

- Я тут всіх обходжу, кажу що генератор поки не вмикатимемо. Працюємо в головному щиті, - сказав електрик.

- Надовго? – занепокоїлась Марина. – Молоко не пропаде?

- Не повинно. Навряд чи ми на цілий день застрягнемо, але якусь годину-півтори потерпіти доведеться.

Через якийсь час відвідувачі допили напої і пішли. Марина залишилась сама в таємничій напівтемряві і прийнялась мити посуд, намагаючись віднайти хоч якусь ідею. Он Агата Крісті як раз під час миття посуду свої детективи продумувала!

Але зосередитись на думках їй не дали.

Зненацька подзвонив Діма:

- Маріш, ти на роботі? Чи можеш говорити?

- В принципі, можна, зараз в усьому торговому центрі технічна перерва. Електрики щось ремонтують.

- Агась. Та от, я тут подумав… - пробубнив Діма, і вона одразу згадала, як він потирав перенісся перед тим, як сказати щось «мотивуюче»: - може, я погарячкував, що так раптово все обірвав…