12

Марина почала робити нотатки нової історії вже лежачи в ліжку, з телефона. Образи знову народжувались самі собою, і вона, як і колись, чула голоси персонажів. І навіть уві сні їй снились не хрускіт льоду, безкінечне миття посуду і бідолашна дифенбахія, а зелень парку в англійському маєтку і місток, на якому героїня чекає героя.

Наступного вечора вона дістала подарований Софією Семенівною блокнот, згадала про набір для скрапбукінгу, який недавно замовила і ще не розпаковувала… там були наклейки, які дуже підходили під настрій майбутнього розділу – загадковий і трохи містичний. Заварила собі чаю і повністю занурилась у світ нової історії. Згадала про реальність, тільки коли чай охолов, а на екрані світилось кілька повідомлень.

Опа! Ігор їй писав, а вона навіть не заглядала.

«Привіт! Як справи?»

«Взявся за новий випадок. Там дійсно дещо неординарне…»

І вже під самий вечір:

«Як ти? Все гаразд?»

Марина швидко відповіла:

«Пишу. Я нарешті знову пишу! Слухай, неймовірне відчуття…».

Ігор відгукнувся одразу:

«Круто! Я так і подумав, що до тебе повернулось натхнення. О, тримай ще мемчик про давній Єгипет))».

На картинці був зображений ряд вигадливо розписаних саркофагів, і тільки на останньому посміхався чоловічок, намальований так, як в усі часи малюють діти в дитсадку: кружечок-голова з крапочками-очима, нерівна дуга посмішки, тіло в формі огірка і ручки-ніжки як палички. Репліка археолога: «Мабуть, в останньому лежав художник».

У відповідь вона прислала мем з котиком.

Робочий ранок почався з повідомлення від Ігоря:

«Як справи, Ріно? Я тобі зараз смішне розкажу. Мій колега завжди передражнював матусь, які так занурюються в життя малят, що тільки й кажуть: «ми поїли», «ми попили молочко», «у нас болів животик». А сьогодні в суді він видав, захищаючи підопічного: «ми раніше не судимі» і «ми не збираємось ухилятись від штрафу»!».

Марина поставила ряд смайликів і поцікавилась:

«І скільки ж він цю справу вів?».

Після паузи Ігор відповів: «Місяці три точно».

«Ну, все ясно, це вже майже триместр вагітності!».

Від відповіді Ігоря вона ледь не засміялась вголос і мусила прикрити рот рукою:

«О так, деякі клієнти вміють робити мозок вагітним! Я тільки недавно взяв одну справу, і вже голова наче казан».

І тут почалось… Зайшов сердитий дядечко і почав:

- Дівчино, ви що там смієтесь? Ох був би я вашим начальником, ви б у мене отримали догану. Круасани свіжі? Точно? Ну дивіться мені…

А тільки вона зробила йому каву на безлактозному молоці, біля стійки вже вишикувалась ціла черга.

…Спітніла і змучена після майже безперервного потоку відвідувачів, Марина почистила кавомашину, зробила прибирання... і коли вона вже майже закінчила, почула, як за вікном шумить дощ. А парасольки в неї з собою не було, бо зранку день був сонячний і ясний, по прогнозу такий обіцяли до кінця дня. І тут на тобі!

Вона знайшла в коморі дощовик, але коли вийшла з роботи, то зрозуміла, що користі з нього буде мало.

«Нічого страшного», - подумала вона. – «Зараз в маршрутку сяду».

Зазвичай вона ходила додому пішки, скільки там, дві зупинки... та якщо вже така злива...

А лило дійсно наче з відра. Холодна вода текла по волоссю і обличчю, по спині, ноги в легеньких туфлях були по кісточки в воді.

Та на зупинці вже стояв цілий натовп, люди штовхались, лаялись, кричали: «та пройдіть ще!»

Неподалік стояли кілька тролейбусів з опущеними рогами. Все ясно, обрив на лінії.

Марина зрозуміла, що жодних шансів у неї нема, і поквапилась пішки.

На ранок їй вже було якось не по собі, млосно, вона трималась на роботі тільки завдяки чаю з імбирем, в горлі починало шкребти... Вночі ж їй стало зовсім зле.

Коли наступного, вихідного, дня зателефонував Ігор і спитав, чи є настрій і час сходити кудись разом пообідати, вона прохрипіла:

- Пробач, не можу... захворіла. Потрапила під дощ, і зараз хриплю, і температура.

- Нагадаєш свою адресу? Я в обід під'їду, привезу ліки, і щось легеньке поїсти, - запропонував він.

- Та не хвилюйся, це всього лише застуда, - прохрипіла Марина. - За вихідні стану на ноги.

Проте Ігор продовжував непокоїтись:

- Краще одразу спитай у співробітниці, чи зможе вона тебе підмінити на день. Ріно, з цим не жартують.

- Добре... я зараз скину адресу.

Він приїхав з пакетом, в якому виявились ліки, фрукти, пластикова коробочка з салатом з готової кулінарії, і кілька пачок м'яких серветок на носовички.