8

Марина протирала вимитий посуд м'якеньким рушником, а за столиком недалеко від стійки дві жінки в сірих офісних костюмах обговорювали тренінг, на який доведеться піти після обідньої перерви. Слух вихоплював уривки:

- А він мені каже, в цьому місяці продажі менші... я при чому? Я взагалі за охорону праці відповідаю!

- Бо Джейн Стівенс писала, що успіх корпорації залежить від кожного працівника. Знову нам будуть казати, щоб купляли її книги. Ти ціни на них бачила? Дорожче за нову сумочку...

Знали б вони, що та сама Джейн насправді Яна з їх рідного міста. Марина тільки посміхнулась своїм думкам.

Раніше в такі хвилини, коли у залі було майже тихо, розмови відвідувачів за кавою здавались їй фоновим шумом, і вона хутко бралась за телефон або блокнот, роблячи нотатки. Тепер вона вимальовувала у блокноті сердечки і квіточки, які можна потім перенести на дошку, і не писала жодного слова.

Ще кілька тижнів тому навіть буденна розмова про офісні справи наштовхнула б її на новий сюжетний хід. Наприклад, розмову героїні про те, як остогидли ці корпоративні тренінги, випадково чує той самий тренер. Красунчик, плейбой і жартівник.

Марина відкрила нотатки. Набрала фразу: «Вероніка обернулась і… втратила дар мови. Перед нею стояв красень у сяюче-білій футболці з бейджиком, на якому було написано: «Сергій. Коуч»».

Далі не йшло, хоч плач, хоч скач! Вона відклала телефон в сторону.

- Дівчино, що ви тут носом клюєте? Мені мохіто, і швидше, будь ласка! – до кав'ярні забіг розпатланий чоловік у картатій сорочці і шкіряному жилеті.

- Вам з собою, я так розумію? – уточнила Марина.

- З собою, з собою, тільки давайте швидше!

- Звісно, - вона кивнула.

Нерідко траплялися й такі: хтось спішив, хтось грубив, хтось вимагав мерщій прибрати морозиво, яке дитина розляпала по всьому столику.

Але сьогодні доля вирішила зіграти з нею ще зліший жарт. До залу завітали шумні підлітки, яким захотілось зняти тіток саме тут. Хлопчина в шапці «під репера», яка в таку теплу погоду виглядала надто дивно, ввімкнув з телефона якусь техно-музику, що перекрикувала так старанно підібраний Мариною плейлист.

- Тихіше, молоді люди! Чи ви хочете, щоб я покликала охорону? – гримнула вона.

До кінця зміни Марина просто ніг не відчувала. Яке там письмо! Краще виспатись…

А все одно щось гнітило. Раніше, коли в неї було натхнення, вона могла писати в черзі за робочим замовленням на складі чи на пошті, сидячи в тролейбусі, коли їхала до Каті. Бувало, що ввечері, коли боліли руки від однотипних рухів, вона надиктовувала фрагменти на диктофон чи в голосові повідомлення сама собі.  

Тепер голос, який починав диктувати їй сюжет у найнесподіваніші моменти, пропав. В голові була порожнеча.

На наступний, вихідний, день, її чекав запис другого фрагменту відеоблогу. Марина вдягла ті самі джинси і футболку, що в минулу зйомку, щоб на відео зберігалось враження, ніби все відзнято в один і той самий день. Проте, подивившись на себе в дзеркало, бачила не щасливу авторку з натхненням, а заклопотану бідолаху, яка замість сюжету роману прокручує в голові, чи нормально вчора закрила касу і чи достатній залишився запас сиропів.

Як і того разу, Ігор приїхав раніше. Але тепер він радісно підійшов назустріч Марині і бадьоро спитав:

- Як життя, Ріно? Що нового?

- Все нормально. Мишко одужав. У садочку його дуже хвалили за малюнки з живчиками. А ще на днях приходила Настя, моя змінниця, то ми нарешті пересадили дифенбахію, - відповіла Марина, уникаючи говорити про себе.

Катя вийшла з будинку і відкрила хвіртку. Побачивши, що Марина з Ігорем приязно розмовляють, поцікавилась:

- Бачу, ви вже встигли помиритись?

- Та ми і не сварились, в принципі… - Марина знову зніяковіла, - просто тоді мені було не дуже комфортно. Розумієш, по свіжим слідам.

- Я чесно нічого поганого не мав на увазі, Кать, - винувато мовив Ігор. -  Але сама знаєш, профдеформація.

Вони зайшли у двір. Катін брат якраз сперечався з майстрами, які мали зробити їм утеплення стін. Він щось вимірював рулеткою і доводив: «Ну хіба ви не бачите, що тут нерівно».

Катя покрутила головою в його бік:

- Он ще один профдеформований. Міряє кожен міліметр, наче на операції і відступом на міліметр туди-сюди можна нерв зачепити.