17 315
Анотація до книги "Укранія. Ти – мій оберіг"
Чи вірите ви у казочки про потраплянок? От і я не вірила, допоки не стала однією з таких невдах. І хоч би мене закинуло в якесь королівство, де на мене чекав би прекрасний принц… Так ні ж! Треба було потрапити у світ на кшталт середньовічної України, де сучасна дівчина вважається… Ким? Правильно – відьмою! І спробуй тепер доведи, що я просто знаю трохи більше, ніж місцеві мешканці, якщо вони, не розбираючись, здали мене з потрохами тому, чия мета існування – ловити вродливих і розумних жінок та відправляти їх на вогнище.
Зміст книги: 14 глав
208 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиХотілося ще раз перечитати цей твір,але є тільки ознайомчий фрагмент.Куди ділося продовження?А воно є,бо я його читала!?Книга справила незабутнє враження і залишила за собою приємний післясмак.Дякую автору і чекаю з нетерпінням чогось новенького.
Панат Василина, Вітаю. Якщо ви читали твір повністю, значить, купили його свого часу, отже, має бути весь текст у вашій бібліотеці. Якщо не купували, то з книги доступний лише фрагмент.
Гарного і тихого вечора.
Доброго дня, прочитала ознайомчий фрагмент даної роботи, та не розумію як прочитати повністю. Підкажіть будь ласка, як це можна зробити?
Ліна Алекс, Але в майбутньому можливо? Дякую, за відповідь.
Щиро дякую за цікаву та надзвичайно емоційну історію кохання! А Аліна зустрічається в "Колір бажання чорний"? Натхнення!
Lyudmyla Kovdrysh, Так, Аліна якраз звідти))
Щиро дякую! Тішуся, що сподобалося))
Не можна читати на ніч таке.. у мене занадто багата уява….
Та це лірика)!
Я в захваті!!!!!
Янина Кап (Зоя Маг), А я в захваті прочитати зранку такий коментар)) Красно дякую!
Спочатку подумала про Обухів Київської області…).
Ліна Алекс, Вже зрозуміла і по опису і по місцевості. )
Сподобалось, дууууже!
Неймовірний роман, де присутні трошки магії, історії, вигадки та правди!! Але найголовніше велике кохання!!!
Настя Бойко, Щиро дякую! Радію, що сподобалося))
То зворушлива історія вийшла, з глибокими емоціями доленосними виборами!
Якщо прийняти ситуацію як є - співчуваєш та споглядаєш за життєвим шляхом героїв!
Але мені муляло почуття нереалістичності існування інквізиції на теренах України, та невідповідність вчення Ісуса Христа і дій історичної інквізиції свого часу!
Слава Богу, що першого не сталося, а друге тепер треба правильно зрозуміти! Щоб воно не ображало Боже ім'я та його жертву за спасіння людей!
Lyudmila Sokolova, Такі були в усі часи в будь-яких суспільствах. Чесність - чеснота рідкісна, а відтак ті, хто її мають, змушені страждати, особливо, якщо навколо все побудовано на брехні. На щастя, Лютобор зрозумів хибність тієї політики.
Красно дякую за ваші думки! Це безцінно для автора)
Хороший початок, прочитала ознайомчий фрагмент до кінця - і мова прекрасна, і сюжет не підкачав. Я вже мовчу про шикарно виписані реальність, людські образи, поєднання сучасної мови з стародавньою говіркою!
Дуже сподобалось, відклала до бібліотеки, згодом дочитаю)))
Lyudmila Sokolova, Щиро дякую за ваш відгук! Дуже приємно, що книга сподобалася. Сподіваюся, і фінал не розчарує))
Я плакала... Ви змогли описати з погляду сучасності той час саме таким, яким я його уявляю. І дякую, що ваш фентезі світ не настільки фентезі, що героїня міняє світ, несучи в нього світло і добро. Бо це ж неможливо! Тому дякую за реальний фентезійний світ. Чудова книга!
Людмила, Дякую за ваші враження! Мені дуже приємно, що історія припала до смаку.
Дякую...тяжка та напружена історія... кінець щасливий, дякую.... Мирного неба!
Тетяна Мирончак, Щиро дякую за відгук!
Навзаєм мирного неба!
Прочитала із задоволенням!
І прийшла сюди бити авторку!))) Це жарт)
Насправді нічого, окрім "ВАУ!", саме зараз сказати не можу, тому що емоції захлиснули з головою. Настільки яскраво, Ліно, Ви змогли описати і персонажів, і світ навколо, що я просто аплодую стоячи. Я не читала нічого подібного раніше! І з превеликим задоволенням занурилася б у другу книгу, якби Ви все ж таки вирішили її написати. Однак це Ваша історія, і коли вона буде завершена, вирішувати тільки Вам.
Дякую за Ваш талант і неповторні емоції, які подарувала мені Ваша книга. Творіть ще!
Марія Євтушенко, Можна і побити, тільки не сильно ;)))
Щиро дякую за ваш відгук! Мені надзвичайно приємно читати такий чудовий коментар від колеги, це дорогого вартує. Чесно кажучи, не очікувала, і це дуже тішить. Я справді старалася і вкладала у цю історію дуже багато сил.
Ідея живе, десь існує у паралельному всесвіті, тому не можна виключати, що продовження колись буде написане.
Вдячна за теплі слова!
Епілог дуже потішив, Ліночко! Хоч нашому впертюху Лютобору потрібно було аж п'ять довгих років, щоб осмислити справжні цінності свого життя, та все ж! Його слова: "Прожени зараз або ніколи" пройняли мене до самого серця. Тут - і визнання своєї неправоти, і благання прийняти, і покірність Аліниному рішенню. А ще - ота ніжність у його погляді, якої Аліна ніколи раніше не бачила! Дуже емоційно і чуттєво!
Неочікувано, що Аліна не залишилася жити в своєму світі. Хоча, мабуть, це був єдино можливий варіант бути разом з коханим. Не могла ж вона не плекати надію коли-небудь зустрітися з Лютобором? А Даринка - диво-дівчинка. Яка ж розумна ця маленька мольфарка! Отак просто і ненав'язливо допомогла дорослим порозумітися.
Закінчення книги дуже світле і піднесене!
Вкотре хочу подякувати, Ліно, за Вашу самовіддану працю, за цю цікаву і пізнавальну історію, за наші незрівнянні емоції від прочитаного! З нетерпінням чекаю нових Ваших книг! Успіхів і натхнення, люба наша авторко!
Ліна Алекс, Щодо пластичної хірургії я відмітила, що Аліна мандрувала між світами. А от її слова, щоб Лютобор нічому не дивувався в її оселі, я якось пропустила повз. Хоча й були здогадки, що зцілює людей вона не шептанням))
Хороша книга. Прочитала з великим задоволенням. Дякую!
Ирина Кузнецова, Щиро дякую!
Книга вартує, щоб займати почесне місце на полиці серед найкращих книг усього світу....)))) дякую за неймовірну подорож у паралельну реальність минулого нашої країни, а за щасливий кінець особлива вдячність...))))
Kv Kv (Julia Lime), Я намагалася розповісти про цю подорож якомога захопливіше, радію, що вдалося.
Дякую!
Отримала велике задоволення, дякую вам, за чудову книгу!!! Всього найкращого і миру!!!!!!!
Юлія Тимченко, Щиро дякую, що читали і що сподобалося!
Неймовірна книга !!!
Таня Руденко, Щиро дякую!
Дякую ❤️ Натхнення)
Ема Ноель, І тобі вдячна!
Ваааау, епілог... Як бальзам на душу))) Хочеться перечитувати і перечитувати)) Моя люба, неймовірна авторко)) Це моя перша і єдина книжечка про потраплянку, і я впевнена, що вона стане єдиною найулюбленішою і найнеповторнішою!! Стільки емоцій, що просто не передати словами!! Коли історія пройшла до найзахованіших глибин душі) Коли кожне речення, кожен образ хочеться розсмаковувати до нескінченності) Так красиво, гармонійно і колоритно!! Це просто шторм, а не книга)) Після якого обов'язково зійшло сонце))) Нарештіііііі))) Дякую, Ліночко!! За твою неймовірну працю, за твою душу, яку ти вклала в кожне слово!! Круто!! Вже-вже-вже чекаю на новинку))) Нестримного натхнення і найсолодшої Музи)) Обіймаююююю)❤️❤️❤️
Ліна Алекс, Коли автор так надихає...❤️❤️❤️
Класно епілог дуже доречний читала би і читала це було цікаво круто та незвично. Хочу щє
Вера Быкова, Щиро дякую! Радію, що сподобалося)) Скоро буде новинка, інший жанр, але по-своєму цікава.
Ну й історія!! Плачу від всіх тих емоцій!!! Мама, випробування!! Дякую окремо за епілог!! О !! Дякууууую!!!
Олена Когут, Прошу! Радію, що сподобалося))
Дуже зворушливий фінал! Дякую! Насправді логічне завершення. Більше, мабуть, нічого і не скажеш. П’ять років…мабуть для Аліни цього і справді достатньо, щоб полікувати тіло і відновити душу. Щоб просто жити. Щоб заочно пробачити та рушити далі.
Дякую дуже! Наснаги Вам та океан нових ідей та образів )))
Юлія, Дитина зцілила її душу, а сучасна медицина - тіло. Тому вона і змогла знайти в собі сили поки що не для повноцінного пробачення, а бодай для шансу на нього. Тим більше Лютобор в результаті зробив висновки і правильний вибір, для нього безперечно нелегкий.
Дякую за відгук! Рада, що сподобалося!
Почала читати і спіткнулася : холодно в хаті,треба провести газ.Мабуть не треба!Бо груба то прекрасно.Коли була окупація,і асвабадітєлі асвабаділі село від газу,а ми такі "цивілізовані", а насправді лахануті,маємо лише газовий котел в хаті,то мріялось хоч промаленьку грубу,щоб хоч одну кімнату обігріти....
Катерина Позняк, Події відбуваються до вторгнення, тому логічно, що Аліна так подумала. З нашої точки зору тепер вже справді краще мати грубу, ніж газове опалення.
Дякую за увагу!
На останніх рядках аж просльозилася. Чесно кажучи, до останнього не вірила, що вони будуть разом. Але добре, що так. Добре, що Аліна змогла пробачити, а Лютобор зміг вибрати її і "вмерти" для всього світу. А мала дівчинка, мабуть, теж трохи дивовиця, раз одразу впізнала тата))
Дякую Вам за цю чарівну, неповторну, дійсно унікальну в своєму роді історію! Це однозначно справжня перлина сайту! Натхнення Вам для наступних творів!
Устина Цаль, Так чи інакше вони мали би бути разом, у цьому випадку для читачів це сталося трохи швидше. Я зробила їм "монтаж" :)) Дівчинка перейняла все краще від обох батьків.
Дякую за те, що читали і підтримували. Надзвичайно важливо знати, що історія знаходить відгук у серцях читачів!
нарешті вони разом)
вітаю із завершенням книги)
Наташа Горецька, Дякую!
Дійсно, Лютобору необхідна була реабілітація в очах читачів. В якийсь момент душевних мук і фізичних страждань Аліни я навіть відчула ненависть до цього персонажа, хоч розуміла і шукала йому виправдання особливостями епохи. Вірю в те, що пророцтва Аліниної матері справдилися, що дівчина змогла повернутися додому, в наш світ, під час страти. Тільки невже картина розставання Аліни з Лютобором крізь полум'я вогнища вже постала перед нашими очима? Невже Аліна так і не дізнається про його щире бажання і його щиру віру в її спасіння?
Дякую Вам,Ліночко, за цю книгу! За Вашу працю і Ваші зусилля! З нетерпінням чекаю епілогу. Знаю, що він розставить всі крапки над 'і'.
Оксана, Я зашарілася, так приємно)) От заради такого і хочеться творити далі.
ДЯКУЮ!
Це просто клас буде частина ?
Вера Быкова, Буде епілог.
Бууу, точно поб'ємо!
Ліна Алекс, Знайду!!!
Ні, ну як завершення? Ця книга була і моїми ліками, я з нетерпінням чекала продовження. Вона багата і наповнена не вигаданими, а справжніми переживаннями. Сподіватимуся, що продовження все ж буде, може пізніше.
Dzhoanna Vladi, Буде епілог. Принаймні поки що. Не виключаю, що колись повернуся до цієї історії.
Дякую за ваші враження і радію, що історія припала вам до душі і допомогла у скрутні часи.
Чекаємо на продовження
Богдана Майко Снісаренко, Дякую!
І таки до когось нарешті дійшло... Ну, от чому до такого чоловіка можна було достукатись лише нереальним болем і власним життям?!! Ооо, Лютоборе, що ж ти з нами робиш?! А кінцівка то взагалі повний аут... Що взагалі відбувається?! Неймовірно!!) Дякую, сонечко)) Чекаю!!❤️
Аля, До нього взагалі важко достукатися, непробивний такий. Та серце зрештою не витримало і потягнулося до кохання. Ще розумом він не збагнув до кінця, але ж намагався щось зробити. Ну таке собі виправдання, але для тих часів і це велике досягнення.
Дякую, моя люба!
Ох, ця глава завершується так, що й справді проситься друга частина дилогії. Доки дочитувала, навіть нафантазувала собі, як Лютобор шукатиме Аліну вже у нашому світі... Але епілог, то епілог) Чудово Вас розумію, ця книга дійсно "важка", і навіть уявити важко, скільки емоцій Ви у неї вклали, тож як би не хотілося другої частини, нам, читачам, треба змиритися))
А щодо Лютобора... Він людина того часу, і розумом я чудово розумію, що у його голові просто не існувало іншого варіанту, окрім як здійснити свою місію, привести її на суд, але серцем важко це сприйняти. Поставити обов'язок вище, ніж почуття, власноручно привести на смерть кохану людину - таке важко зрозуміти у наш час, але для тих реалій, мабуть, не дивина.
Дякую! Дуже чекаю епілогу!
Устина Цаль, Лютобор в нашому світі, мабуть, би з глузду з'їхав, все би йому здавалося диявольськими дивами ))) Така думка і в мене проскакувала, та не існує способу, як він би до нас потрапив, він же не химородник :))
Щиро дякую за розуміння, це багато важить для мене, тому що справді жодна книга не потребувала таких сил, досліджень і занурення в історію, як ця. Проте я писала із задоволенням.
Ще вдячна за розуміння героя. Хоча нам би й хотілося, щоб він трохи раніше "роздуплився", але так мало статися. Зрештою, Аліна десь є.
Дякую, Устино!
А я вже сподівалась на якесь диво- що вибух світла знищить всіх, крім Лютобора, а він залишиться на попелищі сам, з усвідомленням свого вчинку та почуттям приреченості. Лютобор не вартий кохання, він його не заслужив. Епілог за графіком чи сьогодні викладете вже закінчення?
Дякую )
Юлія, З нашої точки зору, вони нерозумні, так. Проте зауважте, що пересічна більшість середньовічного населення була неписьменна і неосвічена. Якщо церква сказала, що це добре, то всі послухалися і повірили. Віра - страшна річ у вмілих руках. А натовп тим більше схильний до загального божевілля. Нам, людям 21 століття, важко це осягнути. Гуманізм сягнув далеко (не беру до уваги наших сусідів, ті просто нелюди))
Дякую!
Немає слів! Жахливо навіть уявляти ці пекельні муки, не те що живій людині їх на собі відчути! Лютобора ненавиджу! Тільки нелюдський крик жаху і страждання примусив його скинути із себе кам'яну облуду, щоб врятувати і допомогти? А, в результаті, згоріти разом?. Бо хто ж їм дозволить отак просто вирватися і піти? А мама ж пророкувала спасіння! Тільки як? Надія тільки на диво!
З нетерпінням чекаю продовження! Дякую, Ліно! Як же все-таки трагічно...
Оксана, Ох, навіть не знаю, як згладити такі сумні враження від подій... Хіба що попросити дочекатися наступної частини і не проклинати Лютобора до кінця історії)) Прекрасно розумію, наскільки боляче це читати, проте це логіка світу, інакше не могло статися. Жахливо, що з жінками так вчиняли у темні часи. На щастя, у нас в Україні подібних страт майже не було, за невеликим винятком.
Дякую, моя люба Оксано! Обіцяю, що не все так погано)))
Ой я плачу як же це може дитина врятує
Ліна Алекс, Це добре краще плакати над книгою, ніж в житті) дякую вам
Тут треба якось відійти... Хоч і шалено люто, але просто неймовірно написано!! Той випадок, коли дууууже радієш, що таки "далі буде") Але це полум'я яскраво стоїть перед очима!! А емоції... я взагалі мовчу... Круто!! Дякую, моя люба!! Неймовірно чекаю далі!!❤️❤️❤️
Аля, Ох, я сама напереживалася, поки писала. І шкода героїню, і розумію, що інакше б ніяк не вийшло. Далі буде... дає надію.
Вдячна за кожну твою емоцію і шалену підтримку!!!
І як тепер продовження чекати, а? Ліно, дай ще! )))
Ліна Алекс, Нема терпіння! На останній главі закінчилося))) Натхнення! ❤️ Дякую за проду)
Жахливо і боляче читати!!! І неможливо уявити,що відчувала страчувана людина!!! А люде йшли немов на свято, муки інших були розвагою...!!!
Кинувся рятувати,бевзь пригупаний??? Чи не запізно схаменувся?????
А що ж тепер??? Вона...... А дитина....!!!
Дякую за проду!!! Серце зайшлося...!!!
Елена Нечипорук, Ох, не хвилюйтеся так!
Страти завжди були розвагою у ті темні часи, нам, напевно, важко до кінця це усвідомити. Але такий поворот цілком логічний. Дочекайтеся продовження!
Дякую!
Який жах! Що ж там за диво станеться?
Продовження завтра? Чи сьогодні ще шматочок буде?
Дякую
Юлія, Продовження за графіком.
Дякую!
Це було страшно... Ви так реалістично описали спалення, що аж моторошно... Страшно уявити, які муки переживали ті жінки, яких справді спалювали в темні середньовічні часи.
Але ж це ще не завершення історії?
Дуже очікую продовження! Дякую!
Устина Цаль, Можемо тільки уявити, хоча краще і такого не уявляти, це справді моторошно і жахливо.
Звичайно, ще не завершення. Якби все пішло так, як планувалося спочатку, то так, це було б завершення. Але поки ще маємо надію.
Дякую, Устино!
Ох, щось я геть заплуталася... Отже, все-таки мама?
Вагітність Аліни - несподівано. Якщо сила таки у ній, то теоретично вона могла б повернутися у наш світ. Але для чого була тоді ця подорож? Може, все заради нового життя, дитини її і венатора?..
А Лютобор? Невже дивитиметься на її страту, невже нічого не зробить?
Дуже очікую продовження, щоб дізнатися решту відповідей! Дякую!
Устина Цаль, Так, мама. Решту відповідей ми обов'язково дізнаємося. Дочекайтеся.
Тепер дещо прояснилося із пророцтва відуна Всеволода. Аліні надзвичайно важливо і необхідно було пройти цей шлях заради зустрічі з мамою. Саме мама вселила їй віру у власну силу і надію на порятунок. Отже, це можливо - силою думки повернутися у свій світ? Тільки як же Лютобор? Невже не буде сказано останнє :"Прости..., Прощай..."? І мама... Так і залишиться в темниці доживати віку?.. Вона із своєю силою не змогла повернутися тільки тому, що в нашому реальному світі вона загинула і дорога назад вже була закрита? Як сумно і драматично... Але тішить промінчик надії, що у Аліни є майбутнє - заради нового маленького життя, зародженого в хвилини ніжності і довіри з [майже] коханим чоловіком.
Дякую, Ліночко! Дуже зворушлива історія!
Оксана, Мета шляху напевно була у тому, щоб зрозуміти, хто вона є і прийняти себе такою, як вона є. Але на цей момент Аліна ще не до кінця усвідомила це. Ну і більшою мірою, для того, щоби той промінчик надії з'явився в її житті.
Щодо мами... Всіх не врятуєш. Тут би про себе якось подбати, бо ж попереду найдраматичніший і найважчий момент за всю історію. Тому тут кожен сам визначає для себе пріоритети.
Дякую, Оксаночко! Дочекаймося))
Ай-яй-яй.. страшно як... Але вірю, що все буде добре! Тепер надія є, нарешті!
Ема Ноель, Надія є завжди!
Дякую, люба!
Отже таки з неймовірними здібностями і силою! Але і законів природи також ніхто не відміняв, виявляється)) А мама її рідна... Це більше, ніж жах!! Якщо уявити... скільки ж часу вона провела ось так!! "Чудово" контора працює(( Хоча, виявляється, верховний інквінатор теж такий собі "вірянин". О, сподіваюсь нашого венатора хоча б підкинуло від того шквалу лютих емоцій, що накрили бідну Аліну!! Зате крихітний промінчик надії нарешті прорізав цю суцільну темряву безвиході) Отже, дійсно, є за що боротись. І навіть можливості є. Що ж, панове мучителі, подивимось ще хто кого! От тільки маму жаль тут кидати... Дякую, Ліночко!! Неймовірно чекаю далі!!❤️❤️❤️
Ліна Алекс, ❤️❤️❤️
Нічого собі дитина надіюся вони виживуть
Вера Быкова, Інтрига ;))
цікава бесіда)
Наташа Горецька, Так. Дякую!
То мама теж потраплянка? І її подорож в паралельний світ не закінчилася казковим хепіендом? А Лютобор? Адже він не тільки Аліну занапастив своїм зізнанням, а й себе! Невже забув, що обіцяв свідчити на її користь? Невже вважає, що страта Аліни очистить його самого перед Богом від скоєного непослуху? Невже Аліні судилося згоріти у вогні в цьому далекому Середньовіччі? Так хочеться, щоб це був просто сон. Що ж бабусина вишиванка принесла їй стільки горя і випробувань замість того, щоб стати оберегом?
Дякую, Ліно! Надзвичайно напружено, але ще сподіваюся на диво...
Ліна Алекс, Дякую )
Коментар видалено
Коментар видалено
Люто... Небо впало... І Лютобора зовсім не зачепило? Дужий, сильний, вольовий і "причарований"(( Як проти татар, так один у полі воїн. А як проти середньовічного невігластва, так це... слів не вистачає! Йому було дано такий шанс! На мільйон... От, що значить "опіум" для народу(( Якщо взагалі в той світ, куди Аліну занесло, чули щось про справжню віру. Ну, що ж, хай ще доведе, що йому полегшало після вироку. Особливо після її останніх слів. Що стали лютішими за повалений світ... Дякую, Ліночко!! Шалено!! А кінцівка взагалі шок!! Неймовірно чекаю далі!!❤️
Аля, Зачепило десь краєм, так що й не второпав. Що з нього, середньовічного мужика, візьмеш? Почуття є, але вони набагато менш важливі, ніж обілити себе, мовляв, що з мене візьмеш, пав жертвою чарів, прошу "понять, прастіть"... Тільки гумор допомагає нам витримати такий шалено несправедливий поворот подій. От тільки Аліні не позаздриш, бо це ж ще не кінець, а страта дуже близька.
Дякую, моя надзвичайна Алюся!!!
Як так ,чому її мама тут неочіковано
Вера Быкова, Не факт, що це мама. Далі дізнаємося))
Дякую!
ого, оце так несподіванка
Наташа Горецька, Так))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати