17 177
Анотація до книги "Таємниці дому пані Дорсет"
Туманне похмуре містечко Рейвенхарт охопила серія таємничих ритуальних вбивств дітей, а місцева поліція зовсім нічого не може зробити для виявлення вбивці, який діє так майстерно, немов миттєво розчиняється за завісою туману. У саму скрутну хвилю до міста приїздить досвідчений поліцейський Джефрі Адамс, який рішуче бере цю складну справу у власні руки. Паралельно цим подіям, ми знайомимося із однією дівчинкою, яка стає свідком того, як в будинку місцевої жінки відбуваються дивні та незрозумілі речі. Бажаючи розкрити таємниці загадкової пані, наша героїня вирішує пограти в юного слідчого та проникає на терени чужого домоволодіння. Але, переступивши поріг дому пані Дорсет, ти вже так легко звідти не вийдеш, а все довкола тебе буде постійно змінюватися та заплутувати розум.
Зміст книги: 17 глав
44 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую за чудову історію!
Ханна Трунова, А тобі дякую за теплі слова, підтримку та таку увагу до цієї книги, для мене це надзвичайно важливо і зігріває мою душу))) Натхнення й творчих ідей тобі бажаю, бо на Новий Рік, взимку, точно необхідно зануритися знову в атмосферу замку Кригожар та таємничих Зимніх охоронців! Якраз до того моменту, коли розгребу всі справи, то там буде багатенько глав для прочитання;)
15. Фелісія поборола свої страхи, врятувала Корі, здолала Диявола. Після пережитого сну їй стало легше дихати. І вона пригадала дуже важливе: дружбу з Карен та те, як вона витягла старовинну книгу, яка її завжди манила. Але мене бентежить питання: те, що спадщина відродилася, чи не призведе це до нової біди? Мені здається, що їй, Фелісії, тепер точно до психолога треба. Так, нам натякалм, що має з'явитися нова відьма, яка буде кращою за попередниць, і я думала, що нею стане якраз Фелісія, але те, що вона бачить дивні речі... Сесилія теж он бачила, й до чого це призвело? Коротше, це просто мої пепеживання та роздуми) В будь-якому разі, якщо щось таке в місті коїтиметься, то приїде Джефрі Адамс і все розрулить!
Ханна Трунова, Дуже дякую за теплі слова й цікаві роздуми, моя хороша))) Це так, в цих моментах я старався закінчити сюжетну лінію кожного героя, щоб продемонструвати як їхні страхи, котрі важким тягарем панували над ними всю історію, врешті розвіялися, даючи надію на краще майбутнє. Коли Фелісія пробачила себе через Корі і змогла його гідно захистити, припинивши сумніватися й боятися, то весь кошмар миттєво розтанув в повітрі і вона вперше відчула себе вільною та щасливою. Навіть, Рейвенхарт дивним чином перетворюється з похмурого міста на сонячне й привітне, немов все зло з нього вигнали. Та й добре, що Фелісія вирішила зізнатися в усьому Рею, примирившись з поліцейським. А оцей її фінал доволі цікавий, бо вийшов спонтанно через думки, котрі чомусь підкреслювали мені можливість епізодичної появи Фелісії чи її подруги Аманди як відьом новітнього часу. Все ж таки, для рівноваги світу цей культ необхідний і відьми стоять на межі світу людей та паралельних сил. Відмінність між Фелісією та Сесілією полягає в тому, що остання не змогла відпустити свою втрату, дозволила злу поглинути себе, а ще Дорсет не була відьмою, яку прийняли до ковену
14. Отже, пожежу спричинила Сесилія. В ній боролися дві особистості. Одна хотіла повернення доньки й вигадала того Люцифера, й готова була на все, щоб воскресити доньку, навіть якщо для цього треба знищити сотні життів, а інша шкодувала про скоєне. І цей інший бік Сесилії й підпалив будинок, аби знищити як відьомське кодло, так і себе.
Трохи було смішно, коли Рей застряг у вікні, і геть не смішно, коли Джефрі опинився під завалом. "Доля його не відома". Я вже подумала була, що загинув він. Це був би ще той поворот, але ні, наш герой вижив, ще й Сесилію витягнув.
Джефрі поборов свої страхи й відпустив минуле. Тепер він зможе без тягару братися за нові містичні справи!
Ханна Трунова, Дуже дякую за відгук))) Так, в цьому розділі прямо кінематографічний екшн відбувався, стільки всього одразу сталося. Тут дійсно розкрився глибокий душевний розкол в душі Сесілії, вона немов би повернулася до того стану, коли темна сторона переконувала її вчинити щось лихе і на цей раз добра її частина дійсно намагалася чинити опір. Хоча тут невідомо чи благородно вона намагалася все виправити своєю загибеллю, чи це просто її притисли до стіни і від паніки, що її закриють в психлікарню, Дорсет вирішила піти з вогником. За долю Джефрі справді тут починаєш хвилюватися, бо він хоробро на амбразуру побіг, в той час як його колеги нічого сенсовного і не зробили. Кінцівка його сюжетної лінії стала як просвітленням після шторму, прийняттям факту загибелі своєї колеги з якою його пов'язувало багато чого. Цей фінал одночасно натякає на можливість глибшого розкриття минулого Джефрі(що я й планував в книзі про його першу містичну справу) та створює загадку того, що чекає на поліцейського в майбутньому(тут вже натяк на майбутні пригоди, хоч дедалі частіше Джефрі буде з'являтися вже в якості приємного камео, підводячи підсумки скоєного)
13. Виходить, тільки поборовши власні страхи, Фелісія зможе вільно жити, не озираючись в минуле. І вона це майстерно робить, хай і уві сні. Коли вона врятує Корі, тоді зможе й врятувати себе.
Ханна Трунова, Дуже дякую за відгук, моя хороша! О так, в образі Корі Фелісія несвідомо втілила оце почуття своєї провини, свої сумніви, огиду, звернену до неї ж, але тут одночасно присутня надія на прощення, на виправлення своїх старих помилок, щоб хоч якось примиритися з конфліктами всередині своєї душі. Загалом, оцей фінальний акт її боротьби доволі цікавий - будинок зростає в прогресії, демонструючи тюрму свідомості героїні, з якої не так легко втекти, а пані Дорсет - це темна сторона душі самої Фелісії в даному контексті, яка тягне її на самісіньке дно, намагається показати, що вона грішна й на її совісті загибель Корі, що всі спроби щось виправити марні. Та й кошмарні ретроспеції далі розширюють родинні проблеми Фелісії, показуючи, що батьки мало приділяли їй часу, були занадто суворими з нею і всі її проблеми породжені такими складними умовами. Фелісія і Сесілія в чомусь схожі, не дивно, що їхні долі так тісно переплелися через випадок.
12. Сесилія доволі кровожерлива... Так, спершу її жаль. Втратила сім'ю в страшній аварії. Але це її не виправдовує. Бажання повернути доньку занадто сильне, але замість того, щоб відпустити минуле, навчитися жити із горем, Сесилія віддалася таємниці предків, свято повірила в це, і почала полювати на дітей. Так жорстоко себе поводити. Їй немає виправдань.
Максиміліан Степовий, Ілюстрації дуже атмосферні) тому звернула увагу)
11. Моторошну правду приховували сторінки щоденника. Це ж як так можна було використовувати дитину в своїх диких ненависних цілях? Якщо Коссандра дійсно хотіла б зі всім завершити, то подалась би до поліції, а не льстила своїм амбіціям. Постраждало так багато людей... Виходить, те, що 10 років тому відбувалося, були не просто випадковості, а ретельно сплановані злочини "ляльковода". Сесилія теж могла піти слідами матері, адже її ніхто не запідозрив у злочинах. поліція занадто сліпа, але Джефрі своїм неупередженим зором дійшов до правильних висновків.
Сцена на кладовищі... От як той сторож зумів сприйняти жінку за привида? Йому лікуватися треба. Якби він тоді її впіймав, то й майбутніх звірств можна було б уникнути...
Ханна Трунова, Ой, з тим дідусем на кладовищі дійсно не все добре, бо він ледве й самих поліцейських не застрелив, сприйнявши їх за привидів. Якщо занадто довго працюєш на такому моторошному кладовищі, та ще й ночуєш поруч з ним, то не дивно, що він взагалі весь розум втратив там. А так, містер Вітт був реальним свідком особистості злочинця і якби йому всі легко вірили, то можна було б уникнути всіх цих трагедій на самому початку. Але мало того, що він нічого нікому не розповідав, так ще й репутацію доволі неблагонадійну собі заробив, з нього б тільки посміялися. Так, записи Примули врешті демонструють всю огидну сторону оцієї секти і Касандри Дорсет в тому числі. Насправді, донос на відьом сприймався б як теж щось з розділу неправдоподібного, а вона ще й прагнула знищити все, що їй нагадувало про матір, котра жила ідеологією цього ковену. Тому Касандра постає як доволі небезпечний маніпулятор, який знає всі тонкощі людської психіки й здатна впливати на неї різними засобами.
Глава 1.Було цікаво і динамічно, відчуття напруги і кошмарності того, що відбувається передано добре, і особливо мені сподобалися "видіння" Фелісії та "дитячі" малюнки. Багато речей були для мене неочікуваними
Максиміліан Степовий, Тоді буду читати і "Пригоди на святки Агнелії")
10. Згорьована мати готова на все ради повернення доньки. Видно, що вона боролася з внутрішніми демонами, до останнього, але туга за донькою занадто сильна. Але це її не виправдовує! А погроза в кінці... Невже першою жертвою стала донька, яку везли тоді батьки на лікування?!. Ох, ну й Сесилія.
Ханна Трунова, Ну а донька Кастелорів просто стала суб'єктом підсвідомої ненависті Дорсет до цієї родини, бо вона звинувачувала саме їх в загибелі своєї сім'ї. Спрацював певний принцип таліона - життя вашої доньки за загублене життя моєї, але це справді доволі жорстоко і показує сильніше моральний занепад жінки, яку через халатність лікарів не зачинили вчасно у психлікарні, що могло б допомогти запобігти таким трагічним подіям в Рейвенхарті.
9. Шкода, що Фелісія відразу не зізналася. Хоча її зрозуміти можна... Дуже нажахана, та й це прокляття... Але Джефрі й так усе збагнув, аби тільки докази знайти, а з цим найголовніша проблема.
Ото й сниться йому в тому будинку! Так і померти можна вві сні! Не дивно, що Джефрі потім такий наляканий стріляє в усе. До речі, оця любовна лінія між ним та лікаркою інтригує) Хочеться, аби він відпустив минуле й спробував щастя, хоча це непросто, адже рана на серці велика, й досвід підказує, що не варто нові стосунки заводити.
Добре, що лікарка навідалася. Вдвох не так лячно після жахливих снів по будинку сновигати. Звісно, страшна таємниця їм відкрилася. Бідолашна дівчина! Така страшна смерть!!!
Ханна Трунова, От оце якраз момент з якого я починаю вважати Фелісію самим негативним персонажем в усій історії, бо вона мала декілька можливостей все розповісти набагато раніше. Спочатку, коли зауважила дивну поведінку Дорсет, Фелісія могла зателефонувати Джефрі і все розповісти, але вона вдавала героїню й це тільки погано закінчилося для неї. Другий момент більш спірний, бо зрозуміло, що Фелісія тоді була лише наляканою дитиною, проте зрада Корі у відповідний момент виглядала найжалюгіднішим вчинком з її боку. І от якби вона зараз Джефрі все розповіла, то це б саме по собі стало вже свідченням людини, яка втекла з рук Дорсет безпосередньо, а Фелісія боялася, що всі дізнаються про її власні гріхи в тому будинку. О, Жізель справді стала найкращою компаньйонкою для Джефрі, але вона занадто яскраво нагадує йому про загиблу колегу, через що чоловік боїться залучати жінку до своїх справ аби з нею не сталося нещастя. Найбільш трагічною є доля Примулли, бо дівчина прагнула втекти з цієї секти, розповісти світу про злочини відьом, але сама стала жертвою тих, кому спробувала кинути виклик.
Це радше коментар, аніж справжній відгук, але в першій главі мені стало повністю зрозуміло, що дія відбувається в іншому світі. Адже в нашому за відьомство здебільшого звинувачувалися просто самотні жінки, люди з інвалідністю чи просто люди, які виділялися зі спільноти.
Ну і також у нашому мало хто в дванадцять років грає в ляльки та дочки-матері. Та і дівчинка з м'ячем в будь-якому разі не сприймається дивно, і відразу в її ровесниць не викликала би. (Просто відмічаю)
Anku Whitefox, Ну альтернативні світи я найчастіше всього практикую там, де працюю над модерною літературою, бо завжди можна зробити фікцію ще більш цікавою. Це як в супергеройському всесвіті чи у Мисливців на Демонів, де теж представлені були альтернативні нашому світи, в яких історія рухалася зовсім в іншому напрямку)))
8. Ох, несподівано зануритися в ретроспективу подій після аварії. Пані Дорсет багато настраждалася. Втратила чоловіка, доньку та ненародженого сина, а ще красу... Її біль та смуток неможливо передати словами, але тобі це вдалося. Оговтатися від пережитого просто-таки неможливо. Добре, що поруч з нею лікар, якому не байдуже. Але, скоріш за все, йому так і не вдалося вилікувати душевні рани Сесилії, адже той образ Люцифера її так не полишив. Вона все ж погодилася на пропозицію. Все, аби повернути дітину. Але хто їй дав право вирішувати, кому жити, а кому ні?! Аварія була випадковістю. А от #бивста — її зумисний вибір.
Твоя увага до деталей — респект! Поліцейський Рей, який вічно хоче щось пожерти...)) Навіть в лікарні когось об'їсти)) Хехе)) Насмішило)
Атмосферні ще візуали в кінці)
Ханна Трунова, Дуже дякую за такий теплий відгук! Пам'ятаю, що цей розділ писався вже після завершення основної книги, бо оцю лінію пані Дорсет я довіряв своїй співавторці, якраз думав, що вона, як студентка медицинського, зможе реалістично пояснити травми Дорсет і змалювати більш трагічніше втрату її дитини. На жаль, наставник з мене такий собі, і тоді цю лінію так ніхто й не написав, тому я повертався до неї з самого початку і заново проживав кожен епізод життя Сесілії до подій книги. Найцікавішим моментом тут є гра слів. Оце містер Еосфорос не просто так називається саме цим іменем. Тут я вперше застосував поглиблені знання мов і це грецький варіант імені Люцифера. Еос як зоря, світанок, а Форос - носій світла, Світозарний. Люцифер - по сенсу те саме, тільки латинська офіційна форма де Lux - теж світло. Це я так натякаю на природу Люцифера, як янгола, незгодного із Богом, що постійно прагне змінити кшталт світу, "врівноважити його на власний розсуд", але який занепав і поринув у пітьму. Загалом, люблю щось подібне в містичній літературі створювати.
7. Дуже шкода Фелісію. Її вчинок, а слідом за ним і сумління та страхи навіть крізь роки мучають її все сильніше. На жаль... Недоспані ночі, кошмари, трагедії (дуже шкода її маму та тата), життя в новому місті, де темп занадто швидкий і на першому місці — гроші. Це все ще більше надломило її і не сприяло тому, щоб вона розкрилася перед кимось. Амандою, наприклад. А тепер вона знову в рідному місті, де привиди минулого вкрай жорстокі. Зізнатися, це був несподіваний хід - часовий стрибок на приблизно 10 років. Тепер цікаво, як там розслідування просувалося. Невже заглохло? Невже Джефрі не зумів до істини докопатися? Чому будинок згорів? Що взагалі коїлося впродовж цих років? Ох, інтрига ще більша стала)
Ханна Трунова, О, в цьому й краса переплетення різних сюжетних ліній, яка дозволяє поглянути на події з різних перспектив, штовхаючи на глибокий аналіз всього, що тут відбувалося. Найбільше всього в цьому розділі мені не сподобалася саме місіс Шульц, бо вона могла якось поставити себе на місце Фелісії, зрозуміти, що це не дівчина винна в проблемах із оплатою. Фелісія всіляко прагнула працювати, просто її психічні проблеми дошкуляли їй всі ці роки. Вона приклад людини, яка тримає все в собі і оце з'їдає душу зсередини, погіршуючи загальний стан. Не всі ж такі багаті, як місіс Шульц, в якої є власний дім, оця квартира плюс її возить всюди син на крутій машині. Зрозуміло, що їй ніколи не збагнути всього болю Фелісії і тих жахів, через які дівчині довелося пройти. Здається, ніби сама доля підштовхувала дівчину повернутися до Рейвенхарту й стати обличчям до привидів минулого, щоб врешті подолати їх. О, лінія Джефрі поки що спеціально тут залишається за вуаллю загадки, але ми ще побачимо, що насправді відбулося в будинку Дорсет.
6. Джефрі занадто близько до розгадки! Документи, легенди, значення символів... Все це додає глибини розповіді, розширює всесвіт історії. Тепер ми розуміємо і історію роду Дорсет, і мотивацію вбивці. Джефрі рухається в правильному напрямку. Думаю, небавом він про все здогадається!
Ханна Трунова, О, так, це були перші кроки до вдосконалення цілої історії цього всесвіту, в якому окультні ритуали тісно переплітаються із дійсністю. Цим самим я, немов би, закидую вудочку на майбутнє, щоб розширювати містичні пригоди надалі. Щоправда, не факт, що всюди буде з'являтися Джефрі, для нього я відвів всього пару додаткових книг, але далі він епізодично приходить до історій, щоб здійснити допит тих людей, які переживатимуть подібні моторошні історії.Загалом, відьомство, сатанізм, штучний інтелект або експерименти над людською свідомістю можуть стати головною темою всього цього всесвіту, бо ще в 2017 році активно роздумував над подібною тематикою, коли розглядав жанр жахів.
6. Ну от, тільки заїкнулася про будинок, як Джефрі туди вирушив. Молодець! Зустріч із Дорсет відбулася якось так, як я і уявляла. Містично, загадково, місцями моторошно. Та рука... Ох, сама перелякалася. Але то лиш манекен. Непростий, як ми пам'ятаємо. І Дорсет ще так вміло відвела від себе увагу. Сподіваюсь, Джефрі не перестане її підозрювати. Бо жіночка дивна. Атмосфера будинку чудово передана. А підземелля! Я дійсно вважала, що то пастка буде! І ніж... Ніж! А потім, як у фільмах, "чайку з лимончиком не бажаєте"? Ехе, розвів ти мене...)
Отже, Люцифер той дійсно голос в голові жінки. Містика з реалізмом так майстерно переплелася. А Джефрі навіть не підозрював, що на волосинкку від смерті був.
Ханна Трунова, Дуже дякую за відгук!))) Це один із моїх самих улюблених епізодів в книзі, бо він грає на нервах не згірше за смичок скрипки. Тут постійно очікуєш що ще трішки і зараз Джефрі або зачинять, або вб'ють. Незважаючи на те, що він головний герой книги, але я цілком розглядав можливість того, що його тіло ніколи б не знайшли в підвалі дому пані Дорсет, бо місцеві поліцейські занадто співчувають горю нещасної вдови, на таких менше всього думаєш. Певні здогадки Джефрі має, враховуючи, що він стояв настільки близько до місця, в якому утримували обох дітей, але йому необхідні тверді докази, щоб переконати своїх колег в тому, що пані Дорсет не та, за кого себе видає)))
6. Нарешті повертаюся до читання цієї чудової історії! За вікном осінній настрій якраз. Саме час..)
Прочитала до 3-х зірочок перших. Переживання поліцейського чудово передав, його хвилювання за дівчинку та вину за її зникнення. І атмосфера міста теж в такому нуарному стилі. Смачно)
Сцена з хот-догами змусила посміхнутися) Діалоги правдоподібні, віриш кожному слову. Дійсно, таке халетне відношення до роботи в місцевих поліцейських. В них діти зникають, а вони вдома спокійно ночують... Як так можна взагалі?!
Максиміліан Степовий, Приквел дійсно треба))
6. Дочитала до других трьох зірочок.
Джефрі дуже уважний до деталей. Видно, що це не просто обов'язок. Йому дійсно болить. Цікаво, чи здогадається він, де шукати Фелісію, адже кидав погляди в правильному напрямку.
Перейшла сюди з допису з анкетою. Не могла не зацікавитися книгами такої незвичайної особистості. Мій подив викликав ваш стиль письма, який мені дуже імпонує. Ви прекрасно передаєте атмосферу та так затягуєте в сцени, що відчуваєш себе не читачем, а безпосереднім учасником подій. Залишаю підписку ;))
Белла Ісфрелла, Дуже дякую Вам за настільки приємні теплі слова та підтримку! Ой, так, атмосфера кожної історії для мене завжди відіграє важливу роль, щоб максимально занурити читача у світ історії. В цій книзі це ще був скромний експеримент, найбільш значні масштаби будуть у новій історії по всесвіту Аквілону, бо там я стараюся показати народи через призму їхньої культури. Коли читач вперше читає про Аґрестію, то ніби потрапляє в зимову казку, де всюди дихає магія, а довкола оживає, звична нам всім, слов'янська родинна атмосфера. Маленькі люди збираються родинами, готують смачні страви, жартують, весело проводять час і це створює дивовижний антураж для всього королівства. Але варто тільки сюжету розвернутися в бік вулканічних островів, то я знову змінюю атмосферу, яка тепер відповідає стародавнім арабським легендам, відображаючи життя темних чаклунок зі складною ієрархією, інтригами, змовами і вірою в омріяний Ахірет, свій рай за хоробрі вчинки у бою проти ворогів. Тому, я люблю бавитися із різними стилями, залежно від всесвіту, в якому розгортаються події)))
Успіхів, натхнення і багато читачів. Від мене - підписка і вподобайка.
Лана Рей, Дуже дякую Вам за таке миле й тепле побажання! І Вам натхнення, успіхів, вірних читачів, душевної атмосфери, геніальних ідей, прекрасних моментів і щоб посмішка ніколи не зникала з обличчя)))
Мені початок загалом сподобався. Він зацікавлює, образи яскраві, а атмосфера занедбаності та містичної моторошності добре передається.
Деінде є запитання до розділових знаків. І до того, чому головний герой так одразу вирішив, що поліцейські, з якими він познайомився, є "пародіями на поліцейських".
Максиміліан Степовий, Читатиму далі і, думаю, напишу ще один відгук).
(Мені платформа не показала у сповіщеннях вашу відповідь, тому тільки зараз її бачу.)
Дуже крута історія!Дякую автору!
Джессіка Фальковські, Дуже дякую вам за такі чудові слова підтримки!)))
Неймовірно чудовий світ!
kollin bin, Дуже дякую за відгук! Це буде ще привід розширяти цей всесвіт жахів більше в майбутньому, створюючи різноманітні історії, де реальність буде переплітатися з численними ілюзіями.
Мені подобається атмосфера. Вона густа, затягуюча. Круто, коли автор може передати картинку словами так, щоб ти, читаючи, прекрасно уявляв, що відбувається. Герої не пласкі, вони мають характер - це супер. Я ще не дочитала повністю, а до моменту, коли дівчинка потрапляє до будинку. Мені здається, що містична пані не поганий персонаж, а навпаки. Але яка ж вона моторошно-прекрасна! Сподіваюсь, що з дівчинкою все буде добре)
Амарі Май, Дуже дякую вам за такі теплі слова! О так, ви дуже влучно зауважили, що пані не така вже й погана. Тут справді все набагато глибше і вона ще розкриється більше по ходу сюжету таким чином, що її розумієш, співчуваєш, але одночасно з цим ненавидиш за лихі вчинки. А детальні описи - це моє найбільше захоплення, бо на них витрачаю більше всього часу, стараючись передати кожну деталь і характери героїв. Похмуре місто з цим туманом та зловісними воронами вийшло якимсь особливим, таким, що залишається в серці на довший час... Попереду ще буде багато неочікуваних поворотів;) Дякую вам за увагу й підтримку!)))
Обожнюю такий антураж! Надихає дати собі ляпаса і повертатись і самій писати. Дякую за прекрасні враження від якісного письма!
Амарі Май, Дуже дякую вам за такий чудовий відгук! Правильно, обов'язково повертайтеся до написання своєї книги і ніколи не закидайте ідей, бо всі вони точно заслуговують уваги. І нехай сама книга може повільно й довго писатися, зате завжди вірте у свої сили й кінцевий результат, адже потім всі ваші книги принесуть радість людям, які будуть їх читати)))
Книга чудова!! Читається на одному подиху і без зупинок. Дякую.
Надя Багрій, Дуже дякую вам за такий теплий відгук, це дуже надихає)))
дякую за гарну книгу,дуже сподобалось!
Сергей Поназдырь, Дякую вам за відгук, радий, що історія сподобалася;) в майбутньому постараюся й надалі створювати нові цікаві книги, хоч написання кожної і займе значний час!
5. Хоч і моторошний, але цікавий розділ. Ретроспектива від Сесилії тут була дуже влучною. Почалося все так радісно: щаслива сім'я, атракціони, а завершилося... Плак-плак. А яке ж дитинство було в Сесилії! Чомусь бабуся вирішила приховати від неї таємницю роду. І от питання: чому? що це за таємниця? І чи винна мама Сесилії в смерті бабусі?.. Брр.
Ти чудово описуєш простір, почуття, граєшся словом. Дякую ❤️
До речі, як ти вставляв замість зірочок оті книжечки й інші смайли?
Ханна Трунова, Дуже дякую за такий теплий відгук!))) О так, тут прямо відбувався перехід від райдужних тонів до сірих, які будуть в подальшому показувати поступовий занепад пані Дорсет як людини. О, а таємниця роду тут справді важлива, адже вона темною тінню нависала над цією родиною і через неї тепер у всіх проблеми почалися. Про загадкову смерть бабусі всі читачі таку теорію круту в мене будували і все може бути, адже свідками конкретних подій на стрісі ми не були, а поведінка Кассандри реально дивна, все можливо тут;) Ідея з заміною зірочок до мене прийшла давно, вона додає яскравості до кожного фрагменту сюжеті, я їх на телефоні в себе виставляю, це звичайні емоджі, які мій JoterPad підтримує. Маленькі плюси написання на телефоні всіх текстів))) Зазвичай, це не абиякі емоджі стоять, а саме ті, які відображають конкретний сенс сцени. В новій книзі такі теж є, але частина вирізана, бо тепер сцени я розділяю інакше, щоб менші глави виходили до 30000 слів
Цікавенька історія. Я хоч і кайфую від жахів. Але все одно мушу відзначити. Супер.
Руслан Баркалов, Дуже дякую за відгук!
На мою думку, "Таємниці дому пані Дорсет" мають повне право стояти на одній книжковій полиці з романами Дена Брауна чи Стівена Кінга. Давно мені так не лоскотав нерви жоден трилер, читала цілодобово, хоч вночі й було часом трохи моторошно, але не могла відірватися. Величезне дякую автору
Людмила Бухтоярова, Дуже дякую вам за таку високу оцінку! Ваші слова сильно надихають продовжувати творчу діяльність та створювати надалі книги з глибокою душею всередині сюжету. Радий, що ви провели з книгою стільки приємних вечорів і кожен момент вражав вас все більше, для мене це теж багато значить і неймовірно дорого чути подібні слова від читачів)))
Я в захваті від цієї книги з першої сторінки. По мотивам Вашої книги можна створити вражаючу гру, і я не шучу. Все класно продумано в деталях.. Можливо сторінки і довгі, але від цього не менш цікавіші. Дякую Вам за чудово проведений час.
Ariella Comme, Дуже дякую за такі теплі слова! Побачити гру чи серіал по моїй книзі справді стало б справжнім дивом))) Радий, що вам сподобалося і розміри не злякали, адже деталізація всього вийшла значною. В майбутньому будуть ще книги різноманітних жанрів, якраз над новою історією працюю, а щодо цього містичного всесвіту, то планую писати подібні книги, сповнені загадкової атмосфери, де реальність та ілюзії важко відрізнити. Ще раз дякую за відгук, ваші слова надихають писати далі цікаві книги;)
Боже це найкраща книга для мене обожнюю таку тематику. Автор молодець і велике велике Дякую. Хотілося би мати таку книгу у себе на полиці сподіваюся що колись таке станеться. Автору бажаю усього найкращого і творчого успіху. Ще раз Дякую
Tanya Per, Дуже дякую за такий чудовий відгук! Ваші неймовірні слова сильно мене надихають і дають наснагу працювати далі))) Радий, що книга вам сподобалася, над нею довелося надто довго працювати. В майбутньому будуть ще цікаві проекти, якраз пишу нову книгу в іншому жанрі, так що попереду багато книг великих чекають на своїх читачів;)
Коментар видалено
.
От все наче добре, але у вас такі розміри глав, що мені морально важко їх читати. Не впевнена, ще дочитаю книгу до кінця, вибачте
Ірина Скрипник, Ну нічого страшного, такі вже вони ці громіздкі романи))) І пишуться важко, і читаються так само;)
4 розділ якось на одному подисі прочитався, незважаючи на об'єм.
Було дуже радісно дізнатися, що хлопчик живий, але потім на нас чекатиме сум((( Адже довгожданний порятунок був ось зовсім поруч, а все обернулося он як! Фелісію не виню, вона ще дитина, яка думала про власний порятунок. Тут дорослий розгубився б... Тепер надія на поліцейських, але чи зможуть вони вчасно встигнути?!
Ханна Трунова, Дуже дякую за такий чудовий відгук))) О, якраз була цікава твоя думка щодо Фелісії. Це така неоднозначна героїня саме через свої спонтанні рішення та непередбачувані вчинки. З одного боку я теж думав, що вона просто дитина, злякалася у ту мить і отаке зробила. А з іншого я її звинувачував, адже вона спочатку багато чого обіцяла Корі, а потім наважилася отаке вчинити з ним. Саме через неї потім і сталися всі подальші нещастя. А в поліцейських далі ще буде купа неприємної роботи, бо проблеми тільки починаються;)
Кінг відпочиває! Похвально
Любитель Книг, Дуже дякую;)
3. Вийшла дуже насичена на події та драму глава. Вайб поліцейських, які розслідують непросту справу, мені дуже подобається. Чимось нагадує "Останнього детектива".
Отже, в Джефрі є своя особиста драма, пов'язана зі смертю коханої та напарниці , яку вбили окультисти. Це робить його образ конкретно в цій ситуації з дітьми більш драматичним, адже він це все надто близько сприймає. А ті видіння... Ох, аж моторошно стало. Тобі вдало вдається переплітати фантастику та реальність.
Чому Джефрі поселили в такому моторошному домі?) Так, це пояснили, але ж там дійсно мммоторошно.
Цікава жіночка Жюзель) Якби я не знала, що пані Дорсет винна, то б на Жюзель подумала б: красива, загадкова, містична. Гм, цікаво, чи не буде в неї любовної лінії з Джефрі?
Максиміліан Степовий, це точно))
Це неймовірно цікава історія, сповнена моторошних таємниць та загадок! А описи які та атмосфера!! Читаю з задоволенням! Думаю, цю книгу треба видавати))
Eva Lukyanova, Дуже дякую за такі неймовірні слова))) Я б страшно здивувався, якби цю книгу або будь-яку іншу надрукували, адже сам факт потримати в руках власну книжку вже дико звучить для мене))) Але це стало б хорошим досягненням після багатьох років значної праці над покращенням власної літератури! Детальні описи, великі історії та розкриття образів і внутрішнього світу героїв - це саме актуальні теми для мене, над якими я більше всього люблю працювати)))
2. Аж не віриться, що ця жінка — та сама відьма з першого розділу... Тут вона сяє щастям, добротою та любов'ю — до чоловіка, до доньки, до ще ненародженої дитини. Невже смерть рідних так сильно її зламала??? Чи, може, це пов'язано з таємницею сім'ї Дорсет? Бабуся була дивною пані, мама теж... Недарма їй щось ввижалося в будинку, що вона навіть не ночувала там... Гм... Цікаво, який тут секрет)))
Hanna Trunova, Так, зміна пані Дорсет тут дуже разюча, адже тут ще не сталася сама страшна трагедія в її житті! А таємниця тут справді набагато глибша, ніж здається на перший погляд і рідним пані Дорсет було що від неї приховувати, це точно;) Сам будинок доволі незвичайний, його розташування теж таке специфічне. Ніби його могли побудувати на перетині якихось містичних сил цього світу))) Продовження вже повинне бути завтра, якщо нічого не зміниться! Дуже дякую за такий чудовий відгук)))
Вітаю з новинкою! Напружено, адже історія обіцяє бути насиченою, і нові пригоди можуть бути вже за рогом!
Любитель Книг, Дуже дякую за підтримку!;)
Розділ 1.2.
Головна героїня заслуговує окремої уваги. Мені дуже сподобалося, як ти передавав бачення світу очима маленької дівчинки. У дитинстві ж фантазія працює набагато краще, ніж у дорослому віці. Діти схильні тіні з дерев сприймати за монстрів і так далі. І, зізнаюсь, коли дівчинка вже будинком блукала, місцями було лячно, бо запитуєш себе, а їй це мариться, чи навсправжки?
Сама ідея довести всім і вся, що гг все зможе, всім покаже (як поліцейському, що зневажає її, так і батькам (це взагалі окрема тема, рада, що ти її підмітив)), що їй таки вдасться розплутати цю справу й довести всім і вся, що вона на щось здатна і взагалі супер герой... Це було дуже круто подано!
Тепер як дожити до продовження??? Що там із нашою гг??? Переживай тепер за неї...
Максиміліан Степовий, О! Клас! Чекаю...)))
Розділ 1. Я не з тих, хто боїться довгих розділів, тому взялася з ентузіазмом за читання. А дощ та мряка за вікном тільки й додавали моторошної атмосферності.
За барвисті, соковиті та доволі детальні описи, сповнені метафоричності та нуарних ноток, аплодую стоячи! Доволі рідко можна зустріти сучасні книги (і не тільки на Букнеті), де автори не бояться гратися зі словами, занурюючи читача з головою як і в навколишній світ (з усіма необхідними детальками), так і внутрішній (емоції, страхи, переживання). Тобі це вдалося на всі сто! Я прямо там побувала.
Хоча я обожнюю діалоги, а їх тут було мало, твій текст читався легко, а це плюс.
Hanna Trunova, Дуже дякую за такі чудові слова! Це дає мені розуміння, що все дійсно вдалося зробити так, як і планувалося))) Саме через такі описи книги і пишуться надто довго, бо думаєш над кожною деталлю, зосереджуєш увагу на внутрішньому світі героїв та їхніх емоціях. В цій книзі я вперше використав трішки важкий стиль, а саме такий, де герой переживає різноманітні випробування наодинці і йому ні з ким обговорити ситуацію. Замість цього, починає говорити оточення, яке різноманітними деталями натякає на таємничі події минулого.
Пролог. Дуже атмосферно вийшло! Гарно описуєте місцину. Прямо відчула ту сірість, мряку, певну містичність та нуарність. А детектив відразу викликав симпатію.
Від фотографії дітей неприємні мурашки виступили. Хто це з ними таке зробив? Для чого? З якою метою? І що з хлопчиком, якого не було разом з іншими? Одні питання.
Недарма чекала так довго ;) Ви молодець)))
Hanna Trunova, Зате читати можна довго та скільки завгодно частинами;) Це якраз не для швидкого прочитання, а повільного та поглибленого)))
Дякую, Максиміліане, за згадку у передмові...) Дуже приємно...))) Та як тут не переживати, коли ви так раптово зникли??? Рада, що ви в безпечному місці вже..)) Складні обставини загартовують дух і роблять текст.. емоційнішим. Біжу читати, що ви нам приготували! Здається, там буде щось шедевральне..)))
Спасибі вам величезне за підтримку теж. Кожен коментар в саме серце...)))
Hanna Trunova, Дуже дякую вам за підтримку! Про випробування я згоден, адже ще під обстрілами почав писати нову повість і багато життєвих обставин та нових людей надихало мене вдосконалювати чергову вражаючу повість про пригоди у магічному світі, сповненому надзвичайних речей)))
Ну нарешті!!! Ура-ура-ура! Я так раАаада, що ця багатостраждальна книга опублікована! Мій хороший, ти і твоя книга пройшла дуже складний шлях, але напевно саме тому вона стає ще більш цінною. Вітаю тебе з публікацією і бажаю гідних читачів!
Lexa T Kuro, Дуже дякую тобі за підтримку, моя хороша! Так, мої останні дві книги переживають зараз найскладніший період через нові випробування в моєму житті. Але мої емоції роблять їх більш живими та яскравими. Я теж дуже радий, що вдалося повернутися до публікації книги і буду дотримуватися звичного графіку, який планував завжди!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати