Пiд сонцем ханских гiр.

Анотація
“Під сонцем ханських гір”

Війна забрала в Марії Левченко все — дім, родину, майбутнє. Залишилася лише торбинка з насінням рідкісних трав, кілька аркушів записів і біль, який не вміє стихати.
Коли на переправі під Херсоном вибух зруйнував її авто, Марія подумала, що це кінець. Але прокинулася — не серед руїн, а серед солоного вітру, глинистих гір і чужих голосів, що звучали мовою, схожою на пісню.

Крим. XVIII століття.
Територія ханства, де ще пахне сандалом і війною, а над горами летять яструби.
Її приймають за вдову-грекиню, і вона змушена пристосуватись до нового світу, що живе за зовсім іншими законами: тут слово чоловіка — закон, жінка не має права навчати, а цілющі знання — майже чаклунство.

Та Марія не з тих, хто мовчить.
Вона варить мило, лікує поранених, вирощує трави