151 422
“Танкіст”
Анотація до книги "Артем. Повернення"
Порожнеча не болить. Принаймні, Артем переконав себе в цьому. Зняв хомута вірності, якого накинула зеленоока Русалка, і сховав у найглибшій шухляді пошрамованої душі. Колись, у ніч найбільшого задоволення, вона сказала йому, що її не варто шукати – знайдеться сама. Пророчі слова втілилися у реальність, тільки ж ким виявиться мале дівча? Лією чи…
Зміст книги: 31 глава
485 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТак страхітливо і боляче за них, що важко дихати. Одразу думки погані лізуть до голови. Як вони житимуть далі?
Ivanka Demianchuk, Складно житимуть. Лія не кинеться у вир почуттів, закоханість минула, прийшло дорослішання:)
Ох уж ці дорослі, вони завжди знають як буде краще. А "діти" потім своїм життям це краще розгрібають. Маю гадку, що Лія втратила дитину і можливо взагалі не може мати дітей. Але щоб там не сталося, її душа явно пошматована не менше, ніж в Танкіста тіло. А цілющім бальзамом один для одного лише вони самі можуть бути, але здається це не зовсім скоро станеться.
Ирина, Дядько Яків з любові до Лії вчинив найбільшу дурницю в своєму житті. Дуже часто дорослі недооцінюють ступінь переживань та бажань дітей, потім це виливається у травми, і не тільки фізичні.
Отака вона доля. Ти крутиш, вертиш, а вона по свойому повертає.
Svetlana Kapysta, На жаль, не все залежить від нас, усього не прорахуєш. Лія через молодість та безпечність втратила свого Танкіста, а ще ж славнозвісна мудрість старшого покоління, яке бачило життя і знає краще.
Ото поговорили!!!... Та щоб тобі!!!... Два непоступливі барани!!!! Впертюхи круторогі!!!
А він бовкнув!!!... Ну бовкнув! Вони ж чоловіки! У них немає натяків, напівтонів, здогадок! Прямий, як.... Танк!!!))) Їм треба лупити прямо межи роги... чи що там у них!...
Що танкіст, що русалка, в стосунках обоє міхом прибиті!!!
Дякую!!! Ото мене повело!!!
Елена Нечипорук, Оце справді, хоча щепки ще полетять❤
Як же смачно Ви пишете!!!
Чекаю-недочекаюся продовження… ❤️❤️❤️
Інна Камікадз, Як доооооооооовго!…
Дякую!!! Блін, ну чому ж чоловіки в визначні моменти бувають такими придурками.( Поговорили... Надіюся каблучок гострий.)
Valentina, якщо стрибав, як заєць підбитий, значить - гострий:)))
Ну греблю прорвало ж таки))) тепер поки все накопичене барахло не спливе за течією, потім наслідки розгрібати, а потім вже сад садити, дім будувати і діток ростити))) Та то все потім, а зараз понеслося сміття все з голів ясних, але запилюжених...
Людмила, нині наші герої нагадують мені бур'янів придорожніх, авто проїхало - вони сколихнулися. Тільки вони самі подразники один для одного, отак і колишуться:))
Дякую, все,як по маслу)))
Елена, ну, воно трохи підтікло та розмазалося)) Але перший млинчик завжди недоладній:)
Дякую Вам.Прочитаєш буває книжку,і чесно собі кажеш:ну нічого не втратила б, якби не читала.А то й гірше,розчарування за згаяний час і кошти.З Вами навпаки,і таких як Ви не густо.Дякую,що пишете.Отут має бути купа сердечок,але в мене не ставиться_повірте на слово.Цьом
Катерина Позняк, вірю! І тішуся, що маю саме таких читачів. Коли є зворотній зв'язок, хочеть стрибнути вище голови, переплюнути саму себе, бути кращою для них. Я ще вчусь, і буду вчитися, тому що тільки так можна створити щось справжнє та гарне. Дякую за вашу щирість!!!!
KALUSH,"На чистоту"звучали в мене в голові в очікуванні сьогоднішньої проди. Не зразу відбудеться"давай на чистоту,сядем
разом на мосту,і побазарим зараз тут,хай старі рани
заростуть"Тому і проду прочитала,і пісня далі крутиться_ актуально.Багато болю у них обох в середині,дуже багато.Потрохи випустили,вона зрозуміла,що "втік" не зовсім правда,він після удару каблуком побачив Лію яку знав раніше.Не так все погано,думала буде гірше,боялася отруять образами один одного так,що спалять геть можливість порозумінися надалі.
Катерина Позняк, Артем ніколи нікого не засуджує, тому і взаємних претензій поміж ними не було, і не буде. Як особистість - він дуже поміркований, десь навіть мудрий, а ще справді дорослий не за віком, це виражається в судженях, в словах:))
Доброго дня!!! Щось для першого разу ,якось мало емоцій.Чекаю нової зустрічі,крижина рушила з місця Дякую гарного настрою..
Valentina Daleka, Артем не дуже емоційний, як і неговіркий. Тому, як для нього, то це ОГОГОГО!!!!
Ваші книги - це неймовірна суміш: змісту і просто дуже неймовірного, миловидного, питомо українського тексту. Кожен раз читаючи продовження маю подвійну насолоду. Щиро дякую!❤❤
А чи не було в Лії втрати дитини?
Lyudmyla Kovdrysh, а ваше питання згодом матиме відповідь! Щиро дякую:)))
от і зустрілися,це було гаряче!)))я просто шаленію від Вашого стилю писання-ці слова,наші справжні,корінні, українські!!ух!вони заворожують,дають змогу відчути себе тією Лією,відчути всю гамму тих почуттів,що вирують навколо наших героїв!) дякую!!!!
Vita Melnychuk, ну, якщо вже Артема та червона помада роздратувала, то нам лишається пожинати плоди їх непростих взаємин:)) А мова наша - кольорова, у ній дуже багато напівтонів та відтінків.
помовчали, посопіли, покидалися по пару слів))) Артем вкрав поцілунок а Лія тепер сама дременула )) чудненько поговорили. Дякую Інна
Світлана Герасимчук, поговорили, як і годиться молодим та запальним. Пір'я не летіло, але Танкіст отримав поживу для роздумів, а Лія відповіді:))
А я навіть не знаю, який коментар залишити... Протиріччя... Ніби й була якась розмова, а таке враження, що цирк на дроті... Артем.. помада його дратувала.... А Лія? Ну хоч причину втечі дізналася... Ох той дядько Яків....натворив діла.. а розгрібати молодим.... Дякую, тепер думаю, чого ще очікувати.. Знаючи вас, буде бомба!) Гарного дня!
Оксана Тарас, молодим ще довго розгрібати, і не тільки. Якби було все так просто, то й розмова склалася б інакше, але, на жаль, бомба тікає, і вона вибухне:))
Про Артема продовжу говорити тут, на його території) так ось, такі харизматичні мовчуни, якщо ще й прудкі, дуууже мені до вподоби))) Шкіриться - значить щось там для себе допетрав, зробив певні висновки, значить далі буде діяти, а не уникати) надія зажевріла над ними))) Лія спантеличена) молодець, що дала відкоша) Танкіст трохи перевищив повноваження))))
Ольга, здається, цей харизматичний мовчун забув, що три роки минуло, і що Лія могла змінитися, адже червона помада та чорні стрілки на повіках - це своєрідний бронижет:)
Цікава розмова вийшла)).
Iryna Mykolayivna Duduk, така змістовна, що хоч куди:)))
"Пречудово" поговорили:))) голвне - конструктивно:)))))
Щиро дякую ❤️❤️❤️
Надія, Що кому, а курці просо:))) Артема дратувала помада, Лію Артем:)))❤❤❤
о, щось мені здається дядько Яків не останню роль зіграв в долі героїв... п.с. основна проблема, на якій базується 90% романів, нестача здорового діалогу в парі... тоді втік, нічого не взнав, зараз Лія втекла, нічого не поговоривши... ех
Юлія Чупило, А Лія не піде на діалог, і не тому, що це закони жанру, просто про таке не говорять на першій зустрічі, тим паче через стільки років. Найперше, вона з'ясувала для себе одну дуже важливу деталь, але про це в наступному розділі:))
щось так мені здається, що пора знову "відреставрувати" в пам'яті всі попередні книги, які переплетені з нашим Артемом. Може, якусь деталь при читанні опустила...
Світлана Фецич, Персонаж Артема, як червона нитка - проходить крізь великий відрізок часу, зображений в різних книгах. Тому й хотілося мені зробити його героєм свого роману:))
Нууу, зосередитись на роботі важко, коли в голові і в душі такий каламбур-фейєрверк-торнадо!!! Коли збиває з ніг хвилею нерозуміння, злості, розпачу, сподівання, недовіри!!! Цей коктейль не дає спокою і тверезо мислити!!!
Сподіваюсь таки поговорять і відкриються! Хоча, знаючи вас, все буде.....
Дякую!!! Подих затамувала і чекаю!.... Не знаю чого.... Треба пити коньяк, щоб заспокоїтись...)))))
Інна Камікадз, З цими переживаннями скоро доведеться каву в коньяк додавати!!! :))))
Доброго вечора!!! Молодець Захар випхав Танкіста на зустріч)) О-о-ой, цікаво з яких звинувачень почнуть? ,а наболіло в обох.Дякую,гарного теплого вечора.
Valentina Daleka, Добрий вечір! Почнуть сумбурно, закінчать феєрично:))
І коли ж вони поговорять! Нейметься мені )))
Alenka Fedorenko, клятвено обіцяю, в четвер покалякають!)))
... ото тепер дочекатися розмови їхньої... саму аж дрижаки беруть.... як той клубок розмотати тепер...
Юлія Чупило, Я там такого нав'язала, що хоч би самій розплутати)
Дякую! І все мовчки, так і розмовлятимуть поглядами, зітханнями. Прямо на межі.
Valentina, Три роки минуло, гадаю, обоє не знають з чого почати:)
Щиро дякую!!! Емоції зашкалюють!❤❤❤
Lyudmyla Kovdrysh, Ой, шкалить тільки починає❤❤❤
Інно!
Знову ці карколомні емоціїї, ці почуття на грані, ці вимотуючі переживання:)))
Ваші книги, мов той наркотик - неможливо дочекатись, неможливо відірватись та невимовно хочеться ЩЕ!!!
Відчуваю, у наступній проді нас чекають ще ті фейєрверки:) бо, навряд чи, все у них так просто владнається....
Щиро дякую за чергову "дозу насолоди"
❤️❤️❤️❤️❤️❤️
Надія, просто не може бути, багато часу спливло. Вони дві самодостатні особистості, які носять образу, хоча жоден з них, насправді, не є її причиною:)
БЕZ ОБМЕЖЕНЬ - НЕ МОВЧИ
На дотик не моя,
Знайомий післясмак,
Знайомий аж до болю!.
Розмова на півтону,
Це твій останній акт,
Коли мовчиш – не маю сну...
Не мовчи! Не мовчи!
Я не можу розібрати слів
З твоєї висоти!.
Не мовчи!
***
Як же хочеться чути, хоч тікав і оглух...
як же їхочеться бачити, хоч змивав синім морем слоним ті очі зелені...
як же хочеться доторку, хоч пече...
Інна Камікадз, Інночка, тут дійсно кожен бачить щось своє. Кожен малює, пише, вигадує. І тим більше сприймає історію через свій досвід і ємпатичні можливості))) У Вас же виходить з кожним оновлення тримати високий рівень напруги))) Підкуповуєте Ви нас нещадно )))))
Ох, аж подих затамувала.... Скільки болю за плечима, але все одно пов"язані одне з одним міцними нитками. Ще б їх не розірвати, а лишень розплутати.... Розмова - це спасіння. Полетіла як метелик на вогонь... Він вабить, але спалює дотла.... Дякую)
Катерина Позняк, Артем у наступному розділі заб'є вдале пенальті, але воротар гумору не оцінить:))
Дуже, дякую за проду)))
Елена, будь ласка) Розділи виходитимуть вівторок-четвер-субота.
Ох!
Скільки болю, Інно! Скільки болю.....
Я так розумію, що дядечко Лії таки зробив "добру справу"..... Схоже, що дівчинці добряче дісталось.... А вона все одно кинулась до Артема, навіть не звачаючи не те, що вважала, що він її кинув...
Еееееех.....
Щиро дякую ♥️♥️♥️
Катерина Позняк, Він боровся за своє життя, рятували його, а Лія... А про це згодом)))
Не буду навіть думать що ж могла пережити Лія.Є в мене припущення,але мої припущення щодо Аврори виявилися м'якими дуже від того що сталося з дівчиною насправді.Тому боюсь що з Лією набаго гірше меж моїх фантазій.
Катерина Позняк, Цікаво було б почути ваші припущення, але давайте потягнемо інтригу, напишете про них, коли усе страшне відбудеться:)) Ой, щось я геть недобра чарівниця останнім часом:))))
Прямо щемить серце...
Страшенно боляче за них, за надії і сподівання, за розбиті мрії, за те, що намагались склеїти а воно розсипалось ще більше. Це коли хочеш плакати, але сліз нема, і просто намагаєшся згадати, як дихати..
Захотілося перефразувати трохи Вєркеу Сердючку, вибачте вже за попсу... "Сльозы душат душу, я в плену обмана, но иду такая вся в Дольче Габана..." Навіть на цю пісню по іншому подивилась... Це ж треба таке... Навіть не знаю що в тій пісні співається, просто слова пригадала...
Людмила, ну, попса у виконанні Сердючки взяла друге місце на Євробаченні, тут пишатися треба:)) Але ви тонко підмітили, саме так Лія йде по життю, з обманом за плечима і бойовим розкрасом на писку)
У грудях щем, а в голові - роздрай,
Гіркий гуля по тілу смуток...
Здається - серце полетить за край,
Шукаючи собі новий притулок...
Усе, що глибоко сховала
Й заборонила згадувать собі,
Про що і думати собі забороняла
З'явилось на порозі мов у сні!
Здавалось закричала!... Лиш здавалось!..
Повів плечима... Промовчав...
Лиш поглядом накрив...Пустим... Холодним...
Й пішов... Ні слова так і не сказав!...
Елена Нечипорук, Як риба об лід, так мовчав. Нелегко те мовчання далося, та хіба комусь розкажеш:)) Клас! Дякую!
то у мене подих заперло під грудьми, а не допита вранці кава пошурувала здобрювати кімнатну рослину... умієте над нами знущатися... де той вівторок... "Харцизів" слухати мені ще зарано. KOZAK SYSTEM - "Не моя" на даний момент - саме те!
Наталія Іваночко, До вівторка дожити з ароматним горням кави, яке не обов'язково випити, а не пустити на добриво рослинам:))
От і як тут всідити і вівторка дочекатися? Кожна частина настільки захоплює та інтригує, заставляє здогадуватися, співставляти, шукати можливі причини того, що відбувається.... Інна, дуже вдячна за емоції і, як і завжди, за мову!
Ирина, Ця книга для мене суцільна інтрига, сама в очікуванні, куди мене заведуть герої. Хвилююся за них не менше від вас:)))
ого ... як жеж однобічно дивляться на ситуацію обоє.... і який виявляється злий жарт зіграло з Артемом те, що такий запальний, що зірвався з місця, що тікав від місця, спогадів, а виявляться втік від душі... як жеж тепер їм пересилити образу в собі, яку ростили роками..... дуже болить за них... а ще розумію нас чекає сповідь Лії, про ці роки... дякую за такі неочікувані повороти, за емоції, за почуття і очікування... все як завжди, дуже не просто але багатообіцяюче.... обожнюю твою творчість....:-***
Юлія Чупило, Втик вийшов чарівним, одразу нагорода прилетіла:))) Щиро дякую вам❤❤❤ І так, все дуже непросто, дуже неоднозначно, але як закрутила той клубок, то так і розкручуватиму:))
як кажуть лікарі - клінічний!
Світлана Фецич, просто в ціль!!!
Як це типово: кожен із закоханих вважає винним іншого і ні, щоб поговорити. А лоскочуть нерви і собі, і нам.
Світлана Фецич, через своє "я" переступити складно. І якщо жінка, зазвичай, поступливіша, то у випадку чоловічого, відкинутого марнославства - це складний випадок:)))
Це ж що виходить - дядько збрехав і біди наробив?
Larisa Chelter, біди наробив конкретної, а чи збрехав - тут питання:)))
Доброго дня!!!Дякую за продовження.) тепер зрозуміло,що дядькова робота)) розлучив,а нареченого атовця придумав знав ,що Артем не піде проти побратима.))старий маразматик .Ой.обіда ,що в нього ,що в неї..Гарного дня.
Valentina Daleka, добрий день! Чи вигадав дядько Яків нареченого, чи той був насправді - це ми дізнаємося незабаром. Спочатку цих двох треба лобами стукнути:)))
Дякую!!! Що ж там було в минулому Лії, і чому виникло таке між ними непорозуміння. Не думаю що дядько спеціально ввів Артема в оману. Чекаю знову на їх зустріч, та надіюся що все ж поговорять.
Valentina, минуле Ліє таке, що й сама дивуюся, як до такого дійшло. Проте, клубок розмотуватиметься поступово:))
Хоч би слово сказав!!!
Інна Камікадз, Ну, я вже так подумала, що він на роботі, не можна відволікатись. Головне, що знайшлися. Але падлюка)))
Страждали обоє всі ці роки... Хто ж винен? Дядько? Їм би поговорити...
Іра, Поговорять! Куди вони дінуться! Той Титанік все одно стукнеться об айсберг:)))
Аж в серці защеміло... Як це втік?... Підлаштували?... Ой!... А цей погляд...пустота...А в душі ураган...
Оксана Тарас, Ну, ми з вами точно знаємо, що він не тікав, а от Емілія, поки не в курсі:))
аааа, я ж бачила анонс повернення і все провтикала.... ото ж нечемнота....!!! біжу доганяти..... Вітання з початком продовження...(хоч в останній вагон))) :-***
Юлія Чупило, Втик вам зараховано!)) Хутко до компанії, поки все найцікавіше не пройшло повз;))
Нічого не зрозуміла, чому це він так?
Alenka Fedorenko, Бо він Артем, і він небагатослівний:)))
Як же я люблю читати те, що Ви пишите....фантастика!!! Як фільм 3D, ніби я сама біля героїв стою і бачу їхні емоції...Вау!!!
Ірина Повх, Ой, та я вже зашарілася:))) Книга виходить доволі емоційною, колошматить усіх добряче:)))
Дід постарався. На славу постарався. Ну або разом з дружиною придумали…
Любов, Це вам дяка, що не стримуєте своїх емоцій:))
Я надіюсь вони будуть разом незважаючи на таких підлих людей, які думають що вони краще знають як їм жити.
Світлана Корх, Ця казка мусить мати закінчення, а яке - я ще трохи розмірковую:))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати