10

«Час неосяжний, коли він категорія Вічності. А звичайний наш час, повсякденний, мигтить-мигтить, його завжди не вистачає. Він летить, мов експрес, не встигаєш озирнутися, а ти вже вчорашній»

Ліна Костенко «Записки українського самашедшого»

         Чом не радіти дню, коли він сповнений приємностей? Ранки варто починати тільки так, тоді мова про праву чи ліву ногу, і з котрої варто вставати, навіть не потребує обговорення.

         Помаду він купив ще вчора. Заїхав у найближчий торговий центр, заскочив у першу ліпшу крамничку і остовпів. Уявлення зеленого не мав, що усі ці жіночі штучки такі розмаїті, а коштують як щомісячний внесок за квартиру.

Запопадлива молода продавчиня вмить просканувала розгубленого чоловіка, що вкляк біля стелажа з помадами, а тому кинулася рятувати потопельника у світі б’юті-індустрії. Її поради виявилися дуже доречними і порятували Артема від катастрофи, напевно, сам так би й нічого не вибрав.

Він намилився довести Лії, що не йолоп з замашками тирана, його можна приводити додому, голубити і тулити до цицьки. Туди Артем хотів пригорнутися найдужче, а помада довела, що знаходиться на правильному шляху.

Після Ліїних цілунків їхав на роботу, як причмелений. Ні тобі алкоголю не треба, ні психотропів, як у тій пісні «все сталося саме собою».

- Завтра я заберу тебе з роботи, - хрипів Артем дівчині у вухо.

- Чому не сьогодні? – подивувалася вона у відповідь.

- Я на чергуванні до завтрашнього ранку.

- А тоді забереш і до батареї прикуєш? – хитро зиркала з-під вій.

- Ні, нагодую.

- У ресторан поведеш?

- Якщо ти хочеш…

- Я хочу, щоб ти зготував, - вона потерлася носом об його шию, там де дрібні рожеві шрами спускалися до плеча.

- У тебе чи у мене?

- У тебе.

- Не боїшся, що отрую? – щасливо зашкірився її поступливості.

- Я змушу тебе першим продегустувати, - потягнулася до вуха і шепнула, розкидала по тілу Артема дрібні сніжинки задоволення.

- Отак чоловіки вмирають від кохання, - жартівливо підсумував він.

- Від кохання мруть закомплексовані бовдури, нормальні – за нього борються.

- Натяк зрозумів, - Артем ще раз смачно поцілував її, злизав остаточно помаду, і тільки тоді дозволив собі відірватися від джерела втіхи.

Ще одне запізнення на роботу Захар йому не подарує, тим паче сьогодні його черга приймати зміну. Він уже запізнювався, тому додав газу, небезпечно маневруючи перезавантаженими дорогами столиці.

Учора на робочому місці не показався за наполяганням друга. Той ще Гіпократа викликав, який витягнув з нього кров та сечу, і пообіцяв незабаром відзвітуватися. А сьогодні Артемові думки вистроїлися рядочком, як і завжди, туман щез із перед очей, натомість прийшла розманіжена млість. Він поглянув у дзеркало заднього виду, кривобоко осміхаючись відображенню. Червона помада лишила промовисті сліди довкола рота, не поспішав їх втирати – це ж згадка про вранішню капітуляцію Русалки. Чи то була його капітуляція? Хіба вже розбереш.

Перед тим, як з’явитися на очі колегам та заступити на зміну, мусив втерти сліди власного задоволення, аж тоді подався до офісу. Проходячи повз кабінет Гожого, помітив, що двері відчинені, а це означало, що той когось хоче вполювати. Захар завжди так робив, коли хтось із хлопців втне приключку, але гадає, що заслужений прочухан пройде повз нього. Чомусь Артем не сумнівався, що чекають його.

- Доброго ранку! – гукнув Захару, який сидів за столом і щось уважно переглядав на ноутбуці. Зачувши Артема, покинув споглядання екрану і втелющився у друга.

- Зайди. Закрий двері, - мовив і став повертати ноут екраном до Артема.

Прикриваючи за собою двері, він уже втямив, що його чекають важливі новини, адже мусив розказати про свою пригоду Захару. Біля прямокутного столу, знаходилося лиш два стільці, на один з яких він сів, а Захар клопнув по клавіші, на екрані тієї ж миті загорілася чорно-біла картинка.

Артем не ставив зайвих питань, це кіно йому підсунули не просто так. А через хвилину впізнав себе та Лєру, яка тримала його попід руку й садовила у таксі. Камери зовнішнього спостереження засікли цей момент. Їхніх облич не було видно, але себе впізнати не складно. Артем поставив відео на паузу і глипнув на Захара.

- І що тепер?

- Через два тижні вона звільняється. Відпрацює встановлений термін, поки їй знайдуть заміну і до побачення, - постави до відома Гожий.

- Чому так радикально?

- Ну, а раптом вона ще в когось з хлопців закохається і вирішить повторити експеримент. Якщо це буде Оселедець, то не страшно, йому тільки в радість, а якщо я? Ната відкрутить мені усе, що нижче поясу, - глузливо бренькнув Захар, а тоді додав більш серйозно. – І у дівчини явні проблеми з головою. Вона ж могла через своє кохання вбити тебе. Я отримав результати аналізів, Гіпократ сказав, що якби ти більше випив, то уся ця історія могла б закінчитися не так райдужно.