264
Анотація до книги "зібрані"
Найдивніше і найдивовижніше у людях те, що кожен і кожна мають свою долю. Свою історію, яка розквітає, коли люди стоять поруч одне з одним, обираючи букет у квітковому салоні; або яка вʼяне, коли люди дивляться на один і той самий портрет у картинній галереї. Найдивовижніше те, що ці речі можуть відбуватися одночасно. Найдивніше те, що ніхто про це ніколи не дізнається.
Зміст книги: 16 глав
Останнє оновлення: 5 дн. тому
13 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГлави про цю родину - загалом як діамант (темний такий, дуже темний діамант). Кожний - така складна грань, і при цій поєднаності кожен абсолютно у власному вимірі існує, причому цей вимір створюється поєднанням всіх інших граней.
Ненародженний - це взагалі аж моторошне таке питання. Стане він тим, ким себе вважає, чи стане злою пародією на цей сенс, як всі інші - пародії на свої стихії, це прям великий привід для додумувань.
Дейга, дякую за відгук! я не могла дочекатися вашої думки стосовно цієї історії) взагалі створення цієї історії було найбільш несподіваним для мене, оскільки персонажі постійно змінювались. я дотримуюсь думки, що не автор веде героїв, а герої автора, і ця історія вела мене за собою і дивувала навіть мене. довго думала про те, яким буде ненароджений, і в останню секунду зрозуміла, що думка про те, що ненародженні - це світло та чистота (і лише з моменту народження ми набуваємо іншої форми) найбільш гармонійно завершить в цю історію.
Коментар видалено
Чоловік цікава така людина. Таке щось, важко пояснити, щось, що усвідомляє себе, але не зовсім існує. Чи то вдивляється в око бурі, чи сидить в ньому, чи це він і є.
І зустріч зі "старими знайомими" така щемлива вийшла. А синів, які не лишили нічого, наче дійсно центробіжною силою бурі викинуло.
Ого, яка... цікава особистість. Поки читала, згадала — чула колись про метапрограми, які визначають поведінку. Там був один з параметрів фокусу — люди/речі. Тобто "люди" — коли оцінюєш навколишніх +- об'єктивно (хороша/погана людина), а "речі" — коли в першу чергу йде відчуття власності — "мій чоловік", "моя сестра" тощо. Пам'ятаю, коли розповідали, там другий випадок подавався в плані схильності прощати й закривати очі на все погане, бо це ж "мій/моя", але тут воно прям неочікувано спрацювало.
З одного боку, як кажуть, завжди слухай іншу сторону (тут знов навпаки — можливо, вона дійсно має підстави для такого відношення), з іншого — щось у мене мороз по шкірі від цього сяючого добра.
Дейга, дякую за коментар! ця історія прийшла мені в голову абсолютно рандомно, тож я сама дивуюсь тому, як втілюю її. сподіваюсь наступні частини цієї історії внесуть трохи ясності стосовно того, що це за сімʼя. і сподіваюсь що наступні частини вам також сподобаються ^^
Ух, яке воне приємно, хоч і надривно-сумне водночас. Люблю тему союзників, люблю тему жіночої дружби (хоча спочатку здавалось, тем фемслеш скоріше) і тут воно прямо потужно зійшлося. Річка під ногами --- це загалом дуже асоціативно-кінково.
Я так розумію, буде ще друга половина? Чи тут одночасткове?
Дейга, дякую за відгук!! я теж бачила спершу фемслеш і намагалась вивести себе з цієї ситуації ахах сподіваюсь, що вийшло, бо задумка була про жіночу дружбу від початку. ця історія з однією частиною, я часто намагаюсь показати всі сторони історії для повноти та розуміння, проте інколи навіть однієї досить)
Однак вельми цікава картинна галерея.
Переплетення доль-характерів в родині -- це взагалі мені дуже цікава тема, бо на прикладі власної щось подібне бачу, біг слід-в-слід в парі випадків так вже точно.
Тут ще дуже крутий момент стосовно бабусь -- за парою речень вже видно, в якому сенсі "не тих" обирали. І при чутливості героїні до цього сплетення в ній "неподходящості" -- такі собі почуття, уявляю.
А опис зв'язка з дядею загалом дуже сильні емоції викликає, складно описати.
Дейга, дякую за коментар! мені дуже подобається читати ваші враження від історій, прям насолоджуюсь. кожен раз з нетерпінням очікую відгуку)
Ой, як воно важко і страшно по-своєму. І фінальний фінал досить неочікуваний, наче про пастку.
Загалом у вас такі об'ємні внутрішні світи виходять, в цьому випадку аж наче запах цієї внутрішньої захаращеності відчуваєшь. У мене була знайома, у якої було слово "зись" --- воно спочатку означало отой огидний жир, який налипав на каструлі/сковорідки в важкодоступних місцях, потім почало означати взагалі щось гидке і брудне на кшталт запилючених слизьких банок в чулані, які сто років ніхто не чіпав але колись вони обов'язково знадобляться.
Тут ця внутрішня зись, ще й голодна, прям відчувається.
Дейга, дууже дякую за відгук! мені подобається, коли ви ділитесь своїми враженнями, це неоціненно!) якщо історія викликає у читача емоції, то це значить, що я, все-таки, добре постаралась, і є сенс продовжувати далі. дуже дякую за коментар!
Ого. Власне уявлення про сюжет кілька разів змінювалось під час прочитання. Спочатку подумала, що це чоловіка або щось таке, а оно он як воно...
Дейга, Дякую за коментар! Був намір чіткіше висловити цю історію, проте те, як вийшло у результаті (разом з другою частиною, яка скоро буде), мені навіть подобається більше) Сподіваюсь, і вам сподобається)
Цікавий підхід. У взаєминах дійсно іноді дивні сили працюють (іноді й магнітна всупереч гравітації). Таке враження, що глава як рослина над поверхнею прям с дуже-дуже глибоким корінням.
Дейга, Дякую за відгук! Стосунки між людьми (будь-які) завжди складно прописувати, бо глибина стосунків між людьми різна, і кожен рівень, на мою думку, відчувається по-різному і призводить до різних наслідків
Ого-го, як такі на мої почуття повільно-медитатівні філософськи спостереження, як ряб на воді, перетворились на такий вбивчий водопад О_о
Творчість (пошуки натхнення?) таки іноді страшне діло. Може, не зовсім в тему, але щось зараз подумала, як непереливки часом живеться, наприклад, рідним блогерів, схильних до комедійних/іронічних описів, бо сміх сміхом, але...
Тут ще дуже круто вдалося вкласти таку концентрацію сенсу в дві коротенькі глави, інші з цьому сімейну сагу на три тома розвели б. І таке виразне гендерне перехрестя спадкоємства таланту, і два типи сприйняття кольору очей дітей --- це дуже круто.
І така цікава подача, коли всі сильні фізичні почуття типу болю ніби за таким собі розмальованим склом. Тобто біль є, але поверх ще так сильно замазаний фарбами, що існує наче в іншому просторі.
Дейга, Мені завжди так приємно отримувати ваші відгуки)) Це дійсно важливо, коли читач ділиться своїми думками з автором, і я зачитуюсь вашими відгуками про сприйняття, думки, враження. Це допомагає зрозуміти, чи в правильному напрямку я рухаюсь і чи змогла досягти своєї мети при написанні цієї історії. Дуже вам дякую за фідбек, сподіваюсь, що наступні історії не розчарують!)
Яка красива картина вимальовується з цього такого непевного туману. Щодо переходу з середньовіччя(?) в сучасність(?) -- враження, що цей перстень такою собі лозою з нього тягнеться.
Дуже цікаво, як з одного такого начерку в голові одразу утворюється кілька можливих сюжетів. Загалом цікаві проекції образу.
Дейга, ахах, довгі історії мені писати важко, тому вирішила поексперементувати зі збіркою коротких історій)
Вітаю з новинкою!)
Кара Веллс, Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати