Історія сьома (1.3)

Він захистить цю сімʼю. Захистить від себе, від ненародженого брата, від молодшого брата, від батька, від матері, від всіх родичів, які скалять зуби на його сімʼю. Вона йому дорога. Вона дорогоцінна. Єдина і неповторна. З усіма можливими недосконалостями, вадами та пороками, проте його. Першого сина. Старшого брата. Це його відповідальність, його турбота, його життя, яке переплітається з батьківськими обовʼязками матері та батька та дитячими бажаннями молодшого та ще ненародженого братів. Він перший, він головний, він єдина надія, він світле проміння, він кремезний щит, він надійна опора. Він покараний цією долею і одночасно благословенний нею. Він ненавидить кожного, хто повʼязаний з ним кровʼю, але готовий цю кров віддати, якщо буде потрібно. Він допомагатиме матері побороти істерику, хоч і став її причиною. Він купуватиме батькові дорогу техніку, хоч той і хотів її давно у молодості. Він триматиме молодшого брата поруч з собою, щоб той не заподіяв собі шкоди на самоті. Він купуватиме для ще ненародженого брата речі, хоч і не знає, які саме потрібно. Він триматиме цю сімʼю у купі, тому що це було написано на його долі у момент народження. Він замо́к, що поєднує їх всіх. Тримає поруч одне з одним і не відпускає ні мати у її істерію, ні батька у його бурю, ні молодшого брата у його зневіру, ні не народженого брата у забуття.

Старший син – це відповідальність, важча за батькову. Старший син – це і теперішнє, і майбутнє. Це вклад, це зусилля, це надії та сподівання, які він не вправі не втілити. Він сукупність лідерства, компанійськості, турботи, допомоги, емпатії, чесності, впевненості, відповідальності, рішучості, справедливості, надійності, терплячості, самостійності. Він має бути ідеальним, щоб втримати цю сімʼю. Він чортів Сізіф, який підпирає її плечима і штовхає її далі.

Він розраховує кожен свій крок, тому що не має права на помилку. Він повинен бути обережним, раціональним та прискіпливим. Він прораховує кожну купюру, кожну покупку, кожну розмову, кожну подорож, кожну вечерю, кожну поїздку до лікаря, кожну зустріч з родичами, кожну прочитану книжку. Він контролює кожен наступний крок, оскільки неправильний напрямок може зробити його останнім.

Він старший бісів син. Не дозволений на будь, що крім ідеальності. Живе з забороною на власне життя. Йому не дозволено мати власні думки, бажання, турботи, мрії. Йому заборонено піклуватися про когось іншого, коли він тримає у руках будинок власної сімʼї, що розсипається на очах. Йому не можна мріяти про те, яким він стане у майбутньому, тому що вже все вирішено. Йому не можна зустрічатися з друзями, тому що вдома тільки він та молодший брат. Йому не можна купувати зайві речі на решту він покупок, тому що ці гроші можуть знадобитися на чорний день. Йому не можна брати шоколад для брата у магазині замість хліба, тому що інакше не буде що їсти на вечерю. Йому не можна займатися своїми справами вдень, тому що ніхто інакше не догляне за будинком. Йому не можна вдягати старі речі, які йому подобались, тому що у них вже ходить його молодший брат. Йому не можна їхати працювати в інше місто, тому що батьки інакше будуть безпомічні. Йому не можна не прагнути вдосконалюватись, тому що відсутність навичок означатиме незатребуваність на ринку праці. Йому не можна мріяти, тому що мрії відриватимуть від реальності, де він стоїть перед дверима свого будинку півгодини, намагаючись заспокоїти збите дихання від панічної атаки.

Він не герой і не протагоніст. Він хотів би бути головним персонажем історії, але чомусь, оглядаючись навколо, він бачить інших головних персонажів. Людей, що проживають своє життя яскраво. Не заспокоюючи матір, не дістаючи батька з бурі, не розбуджуючи молодшого брата від депресії. Він знає, що готовий до більшого. Знає, що заслуговує на більше. Знає, що може більше. Проте заморожене мʼясо в руках вже починає танути, і змішана з кровʼю вода стікає по пальцям, тому що він занадто довго стоїть перед вхідними дверима. Тож він заходить. І те “більше”, про яке він мріяв, лишається на порозі.

Його сила у тому, що він старший син. Той, що стоїть позаду, тоді як батьки та молодший брат роздивляються картину, що висить перед ними у виставковому залі. Він завжди вірив, що лідер завжди тримається останнім, позаду всіх, підтримуючи їх і даючи сяяти. І нехай попереду нього не три блискучі зірки, але він змусить їх сяяти. Тому що така його доля. Так йому було прописано.

Він кладе руку на плече молодшому братові, але той не рухається. Стоїть і дивиться на картину їхньої сімʼї так, ніби бачить її вперше. Тільки він не впевнений, чи картину, чи саму їхню сімʼю. Він стискає руку на його плечі. Благає Господа, щоб його молодший ніколи не, дізнався про стежку, якою він йде. Щоб не думав про розклад дня для кожного у їхній сімʼї не знав про проблеми у фінансах, не знав про купівлю речей для немовлят, не знав, скільки мати купує дорогої біжутерії, не знав, що здоровʼя батька погіршується, не знав ціни на ліки від його депресії.

Він перший син. 

Він старший брат. 

Він триматиме цю сімʼю у купі допоки зможе. 

Це його завдання та його фатум. 

Це його нещастя та його прокляття.

Це назавжди його єдина, наперед визначена, неминуча доля.