Замінити наречену

На фото дівчина. Рудувате волосся, зібране так само, як я збираю, коли поспішаю. Лінія губ. Ніс. Очі. Навіть нахил голови.
Я дивлюся довше, ніж треба.
— Це… — починаю і замовкаю.
— Вона, — каже Рита. — А тепер подивіться на себе.
Я не хочу. Але вже пізно. Відчуття дивне, майже брудне. Ніби мене щойно розділили на дві частини й показали одну з них без мого дозволу.
— Це збіг, — кажу нарешті. — Просто дурний збіг.
— Ні, Естер, — тихо відповідає Рита. — Це ваш квиток.
Я відсовую телефон.
— Я не буду нічиєю заміною.
— Ви не будете заміною, — вона дивиться мені прямо в очі. — Ви будете рішенням.
Я сміюся. Коротко. Нервово.
— Ви взагалі чуєте себе?
— Так, — каже вона. — А тепер подумайте, чому з усіх дівчат цього міста я зупинила саме вас.