Святий. І я — його гріх

Анаель найменше в житті хотіла мати справу зі святими, що дають обітницю целібату. Закопати молодість у храмі? Точно ні. Але архімаг вирішив інакше.
І навіть не ставши повноцінною цілителькою ордену, вона вже встигає добряче насолити їхньому капітану. Як працювати, коли за спиною стоїть роздратований “святий”, який звик, що йому не перечать? А Анаель мовчати не вміє. На кожне його слово — три у відповідь. І все було б терпимо, якби не одне “але”. Його обітниця тріщить щоразу, коли він підходить ближче. Її магія саме поруч із ним виходить з-під контролю. Звісно, це збіг. Точно не доля.
Анаель влипла, сорок святих це вам не жарти. А закохатися у святого — це дурість. Але більше влип він.
І що, якщо найбільший гріх святого — це не слабкість, а почуття, від яких він не здатен відмовитися?