- 11.

Капітан Таорі нічого не відповів, склав руки на грудях й спостерігав за її подальшими діями. І яке його було здивування, коли на грудях товариша, трохи нижче ключиці, темнів ледь помітний слід від укусу.

— Проблема не в самому укусі, — пояснила вона, коли помітила уважний погляд Еріана. — Ось це, що довкола і те що в середині. Це проблема. 

Від місця проколу під шкірою вже розповзалися тонкі чорнуваті прожилки, ніби щось живе повзло тілом, вростаючи всередину. Шкіра навколо рани ледь здулася, стала блискучою, напруженою, а в самому центрі пульсувала темна пляма, наче серце чужорідної магії билося просто під плоттю.

Анаель стиснула щелепу.

— Воно вже пішло в груди, — холодно озвучила вона. — Ще трохи, і ця гидота дістанеться серця.

У кімнаті різко запала тиша. Анаель простягнула руку до столика з інструментами, навіть не питаючи дозволу, так, ніби вона тут вже працювала не один рік.

— Мені потрібен чистий ніж. Спирт дев'яносто шести відсотків. Кип’ячена вода. І якщо у вас тут хоч хтось має здоровий глузд, — вона підняла цілеспрямовано  погляд на капітана, — прошу не заважати і дати мені зробити свою роботу. 

А тоді Еріан, не зводячи з неї погляду, коротко наказав:

— Виконуйте.

— Я не питала дозволу. Тут моя зона, не ваша, — те, з якою чіткістю і холодом озвучила, не лишало місця для решти коментарів.

Есей відразу кинувся до шафи з настоянками, а потім до раковини, Еріан до металевого розносу з інструментами. Есей уже через мить поставив біля Анаель миску з гарячою водою, спирт, Еріан поклав обережно тонкий хірургічний ніж.

— Дякую, — коротко кинула вона, не відволікаючись.

Пальці чоловіка на ліжку сіпнулися в судомі. Анаель поклала долоню йому на груди, притискаючи.

— Тримайте його, якщо почне вириватися.

— Він без тями, — озвався Еріан.

— Поки що, — сухо відповіла вона.

Фіолетові нитки на її пальцях загорілися яскравіше. Вони були схожі на натягнуті жили самої магії. Вони слухняно сповзли з її руки до рани, зависли над почорнілими прожилками під шкірою, а потім Анаель повільно видихнула.

— Якщо хтось із вас зараз знепритомніє, одразу попереджаю, падайте тихо, — попередила вона. — Я не хочу ще одного пацієнта.

І не чекаючи реакції, різко ввігнала ніж у вже набряклу плоть. Есей охнув, закриваючи рота долонями. З рани в різні боки бризнула не кров, а чорна, густа, блискуча маса, схожа на смолу, рвонула назовні так, ніби жила всередині окремим організмом. Чоловік на ліжку вигнувся дугою й захрипів, хоча ще секунду тому був непритомний.

— Тримайте його! — гаркнула Анаель.

Двоє, Есей і Еріан навалилися на плечі й руки потерпілого, поки той смикався в неприродних конвульсіях. Фіолетові нитки Анаель миттєво вп’ялися в почорнілі прожилки під шкірою. Анаель буквально зачепила ними зараження, наче витягувала гниль із самої глибини тіла.

— Тенар… — прошипіла вона крізь зуби. — Воно вже вкоренилося.

Чорна маса сіпнулася, прямо під шкірою щось заворушилося. Есей зблід так швидко, що Анаель навіть краєм ока це помітила.

— Воно рухається, — видихнув він.

— Я бачу, — огризнулася вона. — Не коментуйте очевидне.

Вона різко провернула пальцями в повітрі, і нитки натягнулися сильніше. Під шкірою грудей чоловіка щось почало повзти вгору, ніби намагалося втекти від неї назад у тіло.

— О ні, не сьогодні, потворо…

Анаель уперлася в край ліжка коліном, схилилася нижче і другим різким рухом розширила розтин. Цього разу з рани вирвалося щось живе. Тонке, чорне, слизьке, схоже на хробака з десятком мікроскопічних лапок, що судомно перебирали повітря. Воно зашипіло. По-справжньому. Огидно. Мокро.

— КЕЛАРА МИЛОСТИВА… — вигукнув Есей.

Анаель зловила тварюку магічними нитками просто в повітрі, мов пінцетом.

Істота сіпалася, ніжками рухала в різні боки намагаючись звільнитися. 

— Спирт, — коротко кинула Анаель.

Есей, зблідлий, але ще при тямі, миттєво простягнув пляшечку. Анаель миттєво вилила настоянку просто на створіння і те заверещало. А потім почало плавитися в її нитках, осідаючи чорним слизом просто на металевий піднос. Поранений на ліжку ще важко хапав ротом повітря.

Анаель відразу повернулася до нього, ніби нічого щойно й не сталося. Нахилилася, перевірила зіниці, приклала пальці до шиї, потім знову до грудей. Пульс ще був рваний, але стабільний. 

— Житиме, — коротко сказала вона. — Думаю день другий і буде як новенький. 

І тільки після цього стягнула рукавички з рук й кинула до кошика. 

— Якщо, звісно, хтось із вас не дасть йому в найближчі години померти від дурості. Йому заборонено вживати солодощі, а коли він прийде до тями, то саме це попросить найперше. Не можна. Категорично! 

Ніхто не відповів. Обоє дивилися на неї так, ніби вона щойно не людину врятувала, а особисто витягла когось із пащі самого Нулара. Есей стояв із відкритим ротом. Анаель уже хотіла сказати щось ще їдке, коли відчула на собі чужий погляд.