Коли на порозі мого франківського будинку виріс Анджей – мовчазний екс-боєць муай тай зі шрамами на обличчі, я ледь не зомліла від страху. Мені конче потрібні гроші, аби забезпечити п’ятнадцятирічну доньку, але пустити в дім чужинця?
​Утім, квартирант виявився справжнім дивом: поважає кордони, мовчки лагодить кран і обожнює мою печеню. А ще дивиться так, ніби бачить крізь роки. ​П'ятнадцять років тому я відпустила своє перше кохання. Невже доля повернула його назад під виглядом найспокійнішого орендаря?