Безіменна прокинулася в розграбованому селі, похована під холодним снігом і без жодного спогаду: без імені, без минулого, без відповідей. Світ навколо видавався чужим та невідомим, і єдиним орієнтиром стали листи, знайдені в одній із хат. У них — натяк на шлях, єдина іскра надії. Мов нічний метелик до полум’я, вона рушила в небезпечну подорож у пошуках правди.