Зухвалий нянь або кохання не за планом

— Подивись мені в очі і скажи правду! — її губи тремтять від образи, така тендітна, гарна… майже моя.
— Яку правду? Що я тебе пожалів? — перехоплюю її зап'ястя, щоб не отримати ляпаса. — Чи те, що ти, як і твоя компанія, тепер належатимеш мені?
— Помиляєшся, Натане, я тобі не належу, у тебе немає на мене жодних прав!
— Хіба? А хто вчора вночі так палко притискався до мене? Чи це не ти просила ще раз тебе поцілувати? Підписуй, Мередіт. Я все одно стану власником компанії, опікуном твоїх племінників і твоїм коханим чоловіком.
— Не бувати цьому! Бо я ніколи тебе не покохаю!
— Годі себе дурити, ти вже від мене божеволієш. І я зовсім не проти, — у неї немає іншого вибору, окрім як підписати нашу угоду. А мені прийдеться довести, що я бажаю їй лише добра і що я теж… вже не можу без неї жити.