Глава 5

Так, я запальна, емоційна і в поривах цих емоцій часто караю себе, псуючи стосунки з тими, хто мені дорогий. Є за мною такий гріх. Я уперта, горда, принципова. А ще я не вмію миритися першою та визнавати свої помилки.

Але ж треба колись починати. …Мені аж руки крутить, коли я взяла телефон, відкрила список контактів та застигла, гіпнотизуючи номер подруги. Ми посварилися, я розлютилася, а Камі психанула і пішла. Я тоді розлучилася з колишнім була сама не своя, хотілося сердитися на весь світ і ненавидіти мужиків, а Камі намагалася повернути мене на шлях позитивного мислення. Здається, я наговорила їй зайвого, тому що її жартики мене в той момент страшенно роздраконили і я повелася, як остання кретинка. Дружили ще зі школи, а тепер два роки не розмовляємо. Сумую за нею дико, часто про неї згадую, коли туга заїдає і хочеться вити в подушку. Мені її не вистачає, особливо зараз. Хотілося б почути думку Камі про Натана, напевно, ляпне щось їдке, нещадне, в самісіньку точку. У неї цікава манера, вона спочатку розкритикує людину, а потім починає шукати у ній позитивні риси. І що найдивніше – хороше завжди знаходиться, навіть у найзапеклішого негідника знайде гідну якість характеру або гарну звичку. А може мені саме цього і не вистачає, щоб хтось сказав мені про Натана щось гарне?

Роблю глибокий вдих та видих. По спині біжить холодок, у горлі гірчить. Зібралася керувати компанією, а подрузі, яку сама ж і образила, подзвонити страшно. Тицяю пальцем в екран і слухаю гудки, борючись з малодушним бажанням швиденько відключитися поки Камі не встигла відповісти. …Але вона встигла.

— Або ти помилилася номером, або вдарилася головою і втратила пам'ять, — бурчить вона в слухавку.

— Ні, мабуть, старію, тому намагаюся встигнути набратися мудрості.

— Хм, щось ранувато старістю на тебе повіяло. У тридцять два роки дівулі зазвичай про інше міркують і коять інші дурниці.

— Один тип сьогодні майже відкрито заявив, що я дурепа та істеричка, тому я вирішила…

— Вирішила вибратися зі свого кокона та довести йому протилежне. Ох, Мередіт, не любиш ти слухати правду про себе і не вмієш сприймати критику. Напевно, наговорила йому купу гидот у відповідь? — в отруйному тоні Каміли є частка істини, подумки навіть погоджуюсь, але визнати це вголос дико складно.

— Мій характер часто ставить мені підніжки. Камі, я тебе образила і хочу вибачитися, я тоді була сто відсотків неправа. Мені знадобилося два роки, щоб навчитися робити перший крок і усвідомити свої промахи, — видихаю свистячим голосом, від хвилювання в горлі все пересохло, і в той же час я відчуваю невимовне полегшення, ніби два роки тягла на своєму горбу величезну брилу і тут вона раптом зникла.

— Горю бажанням побачити цього хлопця, — бовкає Камі вже веселим голосом.

— Якого хлопця? — Дивуюся. Ми тут типу миримося, а вона про мужиків.

— Який дав тобі чарівний словесний пендель під твій милий зад, після чого ти, нарешті, вигнала з себе злобну каргу, яка заважала тобі прозріти. Я б з радістю висловила йому подяку особисто. Я сумувала, Мер, і дуже рада, що ти зателефонувала.

— Ну, у тебе є можливість побачити цього хлопця. Мені надіслали запрошення на один благодійний захід, на який не хочеться йти, але треба. …Він теж там буде, — було б круто, якби вона погодилася піти зі мною, бо мені треба стільки їй розповісти, а ще я саме їй довірила б пошук зниклих мільйонів. Камі працює помічником прокурора, вона чудовий юрист, у неї нюх на будь-які фінансові махінації.

— Ти з таким придихом вимовила "він", — хмикнувши, тихенько сміється. — Що у мене відразу виникло бажання поголити ноги і купити шикарну сукню, червону, з відкритою спиною. Мередіт, ти мене запрошуєш піти з тобою, я правильно розумію?

— А ти підеш? — Ось, знову щипає в носі, але цього разу хочеться сплакнути від радості.

Цілий день трималася як сталевий клинок — спина рівно, голос твердий, емоції в кулаку, співбесіду провела, няню знайшла, хатню робітницю найняла, такі приємні жіночки, я залишилася ними задоволена. Склала план з думками про Натана, тому план вийшов ураганний. Вся така залізна цілеспрямована леді, яка зібралася стрибнути вище своєї голови аби лише втерти носа цьому пихатому милосердному магнату. Поступитися Натаніелю Сомерсу можна тільки в одному випадку ... Ні, я про це не думатиму. Фантазії також під замок!

— А ось візьму і погоджуся! — рішуче заявляє подруга. — Мені хотілося б побачитися. Думаю, нам є про що одна одній розповісти. …До речі, співчуваю з приводу загибелі брата. Хотіла зателефонувати, але не була впевнена, чи потрібна тобі моя підтримка, — отже, Каміла досі пам'ятає, що я тоді назвала її токсичною прилипалою. Господи, та я «майстер» будувати стосунки, тому мені й не щастить у особистому житті.

— Дякую, Камі. Насправді я ціную твою підтримку, сильні злі мимри навіть дуже її потребують. Тоді побачимось завтра? Заїду за тобою о шостій.

— Чудово, чекаю завтра з величезним нетерпінням. І причепурися гарненько, якщо вже Він там теж буде, — подруга відразу просікла чому я прусь на цей захід. — До речі, може, я його знаю? Як звати нашого грубіяна?   

— Натаніель Сомерс.

— Серйозно? — Фиркає Каміла в слухавку. — О-о-о-о, тоді я точно одягну червоне і дуже тобі співчуваю. Такого хлопця голими руками не взяти. Ні голими ногами, ні голою дупою, бо він непробивна скеля. Вечір обіцяє бути цікавим.

— Ага, особливо коли ти дізнаєшся всі подробиці!

Відключаюсь і притискаю телефон до грудей. Завтра я побачу подругу та Натана. За Камілою я страшенно скучила, а з Натаніелем я збираюся ще раз все обговорити. Може, на людях він не корчитиме із себе всемогутнього володаря, якому небезпечно суперечити.

Слухаючи, як близнюки весело регочуть у дитячій, граючись з нянею, готуюся до зустрічі. Намагаюся не думати, що на цьому благодійному балу зберуться усі місцеві шишки та міські знаменитості, багатії, які можуть собі дозволити що завгодно. Жінки виблискуватимуть коштовностями, а чоловіки дотепністю.