Глава 2

Мередіт

Схоже, моє життя перевертається з ніг на голову кожні два роки. Два роки тому я розірвала заручини з Джаспером, коли зловила «кохання всього мого життя» в ліжку з іншою. Не думала, що мене торкнеться ця банальна класика зради, але вже як сталося. Відходила від шоку, ревла, складала себе по шматочках години зо три. А потім зібрала шмарклі в кулак, встала, обтрусилася і заборонила собі думати про цю нікчему. Два роки жодних хлопців, побачень, поцілунків, навіть флірту. Два роки я боролася з алергією на чоловіків, пішовши з головою в роботу.

І раптом… наступний удар долі. Цього разу болючіше. Коли гине близька, рідна людина та ще й такою дурною та водночас жахливою смертю – прийняти це дуже складно. Ще вчора Бредлі дзвонив, кепкував з мене, а сьогодні його та Ельзи не стало. Мені сказали, що він зробив це навмисно. За кілька хвилин до аварії Ельза змогла додзвонитися до подруги і поскаржитися, що вони з Бредлі посварилися і дуже сильно. Наш батько був таким самим… неврівноваженим. І ця моторошна трагедія торкнулася багатьох, а найбільше їхніх двійнят та мене. Намагаюся не плакати, дивлячись на малечу, на моїх любих племінників, яких нестямно обожнюю, хоча до цього бачила їх лише кілька разів.

Від цього удару отямилася через добу. Знову заборонила собі бути слабкою, адже на мені тепер компанія та малі діти. Я дала собі слово з усім розібратися і впорядкувати справи, бо мій брат був, якщо чесно, нікчемним бізнесменом, вліз у борги, довів перспективну компанію до банкрутства. Я збираюся перезапустити бізнес, дати компанії новий старт, а не продавати конкурентам, як це збирався зробити Бредлі. Щоправда, я поки що не встигла дізнатися, куди мій брат встиг засунути п'ятдесят п'ять мільйонів, отримані від Натаніеля Сомерса, власника холдингу «Голд вест». Мені потрібен час, а цей Сомерс може будь-якої миті подати на мене до суду.

Вивчивши всю інформацію на цього Натана Сомерса, сиджу ламаю собі голову, як же мені викрутитися з цієї паскудної з усіх боків ситуації. Трясця, хоч об стіну бийся. Ще й няню звільнила, бо ця ідіотка вдарила Лео. Як можна було на манюня руку підняти, ледь очі їй не видряпала.

Внутрішній голос шепоче: "Мередіт, тобі самій не впоратися". Але я не піддаюся на його провокації. Я зможу, я розберуся. Ось тільки подвою кількість годин в добі і розберуся ...

І ніби у відповідь на мою приховану паніку, щоб підлити масла у вогонь, доля підсовує мені новий сюрприз. Коли до мого кабінету заявилися ці двоє і я впізнала в одному з них містера Сомерса — мало не зомліла від несподіванки.

Але життя грається з нами, а ми граємо з ним, такі ось гойдалки. Настав час прикинутися затурканою дурепою, звичайна захисна реакція розумної жінки, якій треба час подумати та все зважити.

І треба ж було такому статися... ти вирішив мені збрехати, Натаніель Сомерс?

Мені хочеться роздивитися його краще, але доводиться себе осмикувати та відводити погляд. Він пульсує якимись шаленими феромонами, через що у мене в голові наче бульбашки від шампанського лопаються і в жар кидає. Оце убойна харизма, не чоловік, а ходяча секс-бомба. Моє лібідо раптом згадало навіщо в світі існують чоловіки і для чого потрібно із ними спілкуватися.

Навіть прикро стало, що цей Натан тримає мене за ідіотку. Ох, вже ця чоловіча зарозумілість, ось так заплутаються в хмарах і землі під ногами не бачать. Про чоловіче его я взагалі мовчу. Будемо грати? Мені раптом здалося, що це непогана ідея. Поки ми з Монікою та Лео водитимемо тебе за ніс і експлуатуватимемо твою завищену самооцінку, у мене буде час знайти гроші, щоб повернути їх тобі. …Тобто ти нібито одружений, у тебе троє дітей і ти знаєш, як із ними поводитися? Тоді нарікай на себе, містере Підступний крендель.

От тільки якби мене ще мурашки не обліплювали і серце не підстрибувало поряд з тобою – взагалі було б чудово. Але моє тіло зрадливо на тебе реагує, і я не знаю, що мені з цим робити. Мені хочеться тобі сподобатися і водночас хочеться знущатися з тебе, розтягуючи задоволення.

Це ти добре придумав — зображати з себе няньку.

— Малих вже пора везти додому. Натане, зможете побути з нами до вечора? Я попрацюю з дому, але важливо, щоб діти були під надійним наглядом. Потрібно буде нагодувати, пограти, викупати та укласти спати, — ловлю погляд цих м'яких шоколадних очей. Зараза, не міг бути менш привабливим, щоб я думки не губила?

— Без проблем, — кривить губи в стриманій усмішці. Зухвалий, нахабний брехун, то чого я не можу на тебе сердитися, як ти на те заслуговуєш? А ще, здається, малечі він подобається. Варто зробити висновки, зазвичай діти та собаки відчувають поганих людей. Отже, Натане, ти не такий вже й паршивець, просто багатій, який хоче будь-якими шляхами повернути свої гроші. Потрібно знайти в тобі якомога більше недоліків, щоб ти перестав мені подобатися.

— Коли має прийти нова няня? — чемно уточнює, такий ввічливий, вихований, принципово тримає дистанцію. А ось годинник свій недешевий зняти забув, звичайні кризові менеджери таких годинників не можуть собі дозволити. А ще твої туфлі. Боже, як мені хочеться розкритикувати твою грубу брехню, ледве стримуюсь.

— Надвечір має прийти прямо до нас додому. Не будете ж ви ночувати разом з нами, — щоб не посміхатися як дурбецало, закушую губу, беру сумочку та ноутбук. Натан зручніше підхоплює дітей та кидає стурбований погляд на кімнату відпочинку.

— А їхні речі та іграшки? — Ну, ти диви, якийсь турботливий. Навіщо заробляєш додаткові очки?

— У них вдома є другий комплект, але сумку з пляшечками я прихоплю з собою.

Спускаємося до виходу, підходимо до моєї машини і цей широкоплечий мужній симпатяга заявляє мені владним тоном, мабуть, забувся і вийшов з ролі:

— Ключі. Я поведу!

— З якого дива? Ви як няня повинні сидіти з малюками ззаду, — спокійно відповідаю з легкими командними нотками, але навіть вони змушують бідного мільйонера скривитися. — Всадите моїх кнопиків у автокрісла? Давайте поки потримаю Моніку.