Глава 10

Натан

Після поцілунку кров шумить так, що аж вуха закладає, гормони розігралися, хочеться зняти напругу тут і зараз, а вона мені таке заявляє! Укусила, впоралася. Але не остудила, ні, я все ще її хочу. Шалено... так сильно, що пальці судомою зводить. От зараза така. Правду кажуть, що жінка найпідступніший хижак не землі. Щоб добивати та морально розмазувати мужиків не обов'язково бути фізично сильною, ні, природа їм дала іншу зброю.

Доводиться зробити парочку глибоких вдихів та видихів, щоб прийти до тями і відбити її удар.

— Захоплююсь твоєю силою волі, Мередіт. Тим, як ти відточуєш сталевий клинок свого характеру. Нормальним дівчатам це не потрібно, нормальні спочатку сидять на шиї у татка чи у мами, потім у чоловіка за спиною, а ось таким, як ти, потрібно постійно гартувати своїх тарганів, щоб тримати себе та оточуючих в тонусі. Звісно, нормальні нехай обходять мене десятою дорогою, я на них слину не пускаю, а от заради ексклюзивних кралечок я з радістю підтримуватиму свій імідж принципового засранця. Так захопилася поцілунком, що навіть злякалася своїх відчуттів? Але ти даремно нервуєшся, це правильна реакція на поцілунок справжнього чоловіка.

— Як ми себе любимо, вже приліпив собі ярлик справжнього чоловіка. Справжній чоловік думає не лише про себе і не плюється жовчю в дівчину, перш ніж її поцілувати! І хто назвав тебе акулою? Ти поводишся як павук! — У ній клекочуть емоції, і вона поки що не знає як із ними впоратися.

— Мене тішить, що ти хочеш мене. Якщо я павук, тоді зватиму тебе мушкою, — насправді мені хочеться її розслабити, розсмішити, а для цього просто необхідно підібрати вдалий жарт. Дідько, її посмішка раптом стає необхідністю, адже сміх — це, насправді, невеликий емоційний оргазм. Хто ще з нас двох павук, Мередіт. — Що це ти робиш? — Дивлюся як вона гарячково мацає дверцята. — Намагаєшся вистрибнути на ходу?

— Не дочекаєшся. Шукаю кнопку, щоб відкрити вікно. Нема чим дихати. Твоя харизма отруїла повітря в салоні! І чому мені завжди щастить на якихось придурків? Що я зробила у цьому житті не так?

   От же ж характер, другу таку ще спробуй знайди. Тягнуся до неї, доводиться навалитися всім тілом, щоб дістати її руку. Стискаю її пальчики, показуючи, де потрібно натиснути, але дивлюся при цьому їй в очі. Ні, навіть не дивлюся, а пірнаю. Вони в неї зараз схожі на озера перед грозою, блакитно-сірі, глибокі, таємничі.

— Коли захочеш, щоб я тебе знову поцілував, тільки попроси, — вимовляю тихо, з відкритого вікна долинає шум вулиці, але вона мене почула. Знущально хмикнула, смикнувши підборіддям:

— До пенсії чекати доведеться, містере Сомерс. Боюся, хоча б на той час ви не розучилися цілуватися. Тож заведи собі тренажер!

— Нічого не вийде, я не цілуюсь з тими, кому плачу за секс, лише з тими, із ким виник особливий зв’язок, — вимовляю іронічним тоном, але це правда. А Мер у цей момент шумно втягує повітря своїм акуратним симпатичним носиком.

— Натане, навіщо ти мені це розповідаєш?

— Сам не знаю, — опускаю голос до хвилюючого шепоту і її декольте заходило ходуном.

Вона для мене якийсь надпотужний магніт, об який розбиваються всі мої установки та збиваються налаштування. Я не збирався заводити стосунки, тільки не тепер, але мене до неї тягне, намагаюся чинити опір і як на зло тільки сильніше її хочу.

Тіло знову пульсує бажанням заволодіти її губами, і тільки-но я зібрався ще раз спробувати вибороти поцілунок, як у її сумочці дзвонить телефон. Мередіт відштовхує мене з такою легкістю ніби щодня тисне штангу вагою вісімдесят кіло від грудей, витягує мобільний і притискає до вуха. Звідти чується схвильований жіночий голос.

— Не переймайтеся, Луїзо, я вже їду. Скоро буду. Звичайно, я все розумію. Нічого страшного, я впораюся, — відключившись, дивиться на мене, стискаючи в руці телефон. Серйозна що капець, така сувора, мою пристрасть наче вітром здуло під цим поглядом. — Мені терміново треба додому, тож давай без фокусів, Натане.

— Що трапилося?

— Наша цілодобова няня відпросилася за сімейними обставинами, у неї дома щось сталося, тому цієї ночі з малюками доведеться сидіти мені. У близнюків ріжуться зубки, і вони страшенно вередують. Не хочу шукати їй заміну, діти тільки почали до неї звикати. Але тебе не повинно це хвилювати, адже ти збираєшся позбавити нас всього…

— Господи, Мер, ти знову перебільшуєш. Я збираюся забрати своє і повернути тобі суму, яку я перерахував твоєму братові. Скажи, нащо тобі ця клята компанія? Навряд чи тебе цікавлять вантажоперевезення та логістика. Зате на ці п'ятдесят п'ять мільйонів ти зможеш побудувати маленький заводик із виробництва цвяхів чи теплиці з вирощування кактусів, не знаю що конкретно, але твій бізнес обов'язково має бути пов'язаний із чимось гострим, відлякуючим.

— То я тебе відлякую? ...Щось не схоже.

Знов гучно дихаю, заплющивши очі. Це кара небесна, а не дівчина.

— Ні, ти виносиш мені мозок, Мередіт.

Коли авто зупиняється навпроти її будинку, вона вискакує сама, не чекаючи, поки водій відчинить їй дверцята. Поспішає, прищемила ремінець сумочки, нервує. Вибираюся з машини слідом за нею, відпускаючи водія.   

— Не зрозуміла? — Мередіт різко обертається в мій бік. — А ти якого біса йдеш зі мною?

— Скучив за дітьми, — знизую плечима.

Мередіт

За дітьми він скучив! Як за танець відвалити два мільйони – раз плюнути, адже Натан Сомерс може собі дозволити і всі повинні це чітко усвідомити і ставитись відповідно, як до всемогутнього бізнес-гуру. А як дати мені відстрочку, тому що у мене теж можуть бути принципи, які треба вміти поважати, так дзуськи, цього він дозволити собі ніяк не може. Де це бачено, щоб непробивна скеля була м'якою та поступливою! А ще цей паразит, як на зло, цілується незрівнянно та смачно. Так смачно, що хочеться добавки. Солодкий трепет носиться тілом, як згадаю відчуття його язика у себе в роті. І злюся… за те, що з'явився в моєму житті, скуйовдив мої нерви і тепер намагається нав'язати свої правила.