Глава 1

Натаніель

— А що це твоя секретарка знову в сльозах? — звички Мета невикорінні, ніколи засранець не стукає і не попереджає про свій візит, ввалюється до мого кабінету, як до себе додому. — Ти їх тут катуєш чи що, узурпаторе? Не дивно, що вони у твоєму офісі надовго не затримуються. М'якшим та тактовнішим треба бути з жінками, великий босе.

— Або що? — скидаю погляд. — Повір, я не вимагаю від секретарки неможливого, а якщо вона не в змозі впоратися з елементарним, то нам явно не по дорозі. Звільняючи їх — я роблю їм величезну ласку, буде привід попрацювати над собою. Я дав Ванді час переосмислити свої обов'язки. Тим паче ти знаєш, що жіночі сльози мене не чіпають.

— Нелюд. Натане, ти такий жорсткий і безкомпромісний, що навіть у мене щелепи зводить, хоча я лише твій бізнес-партнер, — звалившись в крісло, Мет закидає ноги на мій ексклюзивний дизайнерський столик. Хочеться підійти і дати йому запотиличника, причому він бісить мене усвідомлено, адже знає падлюка, що я цього не люблю.

— Я ще подумаю, чи потрібен мені такий добросердий партнер. Ти просто так заглянув чи вже бачив новини? …Прокляття, шкода, що зараз лише друга година дня, бо я був би не проти промочити горло склянкою віскі, аби лишень не думати про те, що тепер ми в дупі, — послабляю краватку і захлопую свій ноут.

— Якщо чесно, коли я побачив у новинах цю аварію — я приріс до підлоги. Після зателефонував Річарду Мейсону, щоб бути в курсі діла і мене знову шокували. Ти знаєш кому дісталася компанія?

— Компанія, яка вже завтра мала стати моєю! — рявкаю так, що Ванда за дверима у приймальні, нарешті, перестає схлипувати. — Усі договори анульовані, рахунки заморожені, а ми вже встигли відвалити за «Індастріз пікс» п’ятдесят п'ять мільйонів і ця краля, його сестра, котрій на голову несподівано впала компанія, звичайно ж «не в курсі»! Я намагався зв'язатися з її офісом, але там постійно кидають слухавку. Мете, мене цей хаос зводить з розуму! Готовий вислухати твої пропозиції і бажано негайно!

— Поїхали, познайомимося з нею особисто. За умови, що ти не гарчатимеш і не свердлитимеш бідолашну своїм прискіпливим поглядом, як ти зазвичай поводишся з жінками. Говоритиму я, а ти стоятимеш поруч, мовчки надуваючи щоки. Спробуємо налагодити контакт, висловити співчуття. Впевнений, вона теж розгублена з огляду на причини загибелі її брата. Це ж жесть повна — навмисне влетіти на шаленій швидкості в бетонну стіну, тому що тебе накрило ревнощами, занапастив і себе, і дружину. А сестра отримала у спадок компанію та опіку над його дітьми. До речі, її звуть Мередіт. Покажемо їй, що ми готові її підтримати і якось знайдемо спосіб повернути наші гроші або компанію. Все просто, якщо ти не поводитимешся, як засранець.

— Я нормально поводжуся!

— Ні, Натане, тебе не можна випускати до жінок без намордника. На вигляд такий милий, навіть симпатяга, а як дізнаєшся тебе ближче…

— Мете, годі нариватися, бо ти у мене колись добалакаєшся. Я згоден, що варто познайомитися з цією кралею ближче, але ми не будемо представлятися відкрито та офіційно. Якщо вона зрозуміє, що до неї заявилися її конкуренти — ще перелякається і взагалі адекватно кумекати перестане. Прикинемося кризовими менеджерами, розвідаємо обстановку. Ой, тільки пику так свою не криви, ти ж знаєш, що я аж ніяк не гарний хлопчик. В бізнесі виживають лише акули, зубасті, нещадні та наполегливі.

— Якщо ти акула, тоді я рибка гупі, — Мету не подобається мій план, але він вже знає, що йому доведеться прогнутися і зробити так, як я сказав.

— Ось ця самокритика мені до вподоби. Поїхали, гупі, провітримося! — Проходячи повз фінвідділ ловлю Кевіна, помічника мого головного фінансиста. — Кевіне, будь другом, позич мені свій піджак, потрібно виглядати простіше, щоб не вразити своїм виглядом одну мадам. У нас з тобою, схоже, один розмір, — у Кевіна в принципі немає бажання мені відмовити, тому що працювати в моїй фірмі доволі престижно, і якщо бос просить твій піджак, треба радісно погоджуватися.

— Підступний гад, — прокоментував Мет. — Я тебе маю на увазі, конспіраторе. Поїдемо на велосипедах, щоб вже зовсім по простому? Твій бентлі нас видасть. А ще краще — автобусом, тим паче тут недалеко.

— Обожнюю твоє почуття гумору, — бурчу, граючи жовнами.

— У мене воно хоч є.

В офісі «Індастріз пікс» метушня, відчувається напружена атмосфера, співробітники начебто намагаються знайти своє місце і не знаходять.

— Де ми можемо знайти Мередіт Гарнер? — ловлю першого-ліпшого. Чолов’яга дивиться на мене вовком.

— У кабінеті боса, де ж іще! — Здається, вони не в захваті від нового начальства. — Ця стерва звільнила половину співробітників!

Переглянувшись з Метом, йдемо далі коридором без коментарів. Ні секретарки, ні помічників. Тому Метью просто чемно стукає.

— Трясця, ти що вмієш стукати у двері? — роблю здивоване обличчя.

— Так, а що?

— Нічого, приємно дізнаватись про друга щось нове, — знизую плечима і чую дозвіл увійти.

Блондиночка потонула у величезному шкіряному кріслі за столом покійного Бредлі, бліда фіфа в чорному, судячи з виразу обличчя — п'ять хвилин тому вона точно ревла. А зараз відклала телефон і дивиться так, ніби готується до бою з двома амбалами, тобто з нами. Тонкі зап'ястя, лебедина шийка, великі очі, досить мила, хоча Мет сто відсотків заявить, що вона сексі і він би її втішив. З мене втішник кепський, мені не подобається ця роль, тому я дав кралі стриману оцінку, щоб не дай боже не проскочила симпатія, це мені зараз взагалі ні до чого, бо я тимчасово викреслив жінок зі свого особистого життя.

— Тільки не кажіть мені, що ви теж прийшли висловити своє обурення з приводу звільнення. Я своїх рішень не змінюю, — ой, уті-путі, ми ще й з принципами.

— А я таки обурюся! Як мені тепер накажете годувати трьох своїх дітей? — Заявляю я, випереджаючи Мета, у якого щелепа до коліна відвисла після моїх слів. — Десять років чесно працював на цю компанію кризовим менеджером і тепер ногою під зад?