Зрада

-Знаю, що пробачити буде важко, однак...
Він не встиг договорити, як дівчина зірвалася на ноги та попрямувала повз нього, та він встиг зловити її за руку.
-Віол, пробач мені.Я розумію, що жахливо вчинив, проте це не скасовує мого кохання до тебе.
-Якого ще кохання?Хоч зараз не вішай брехню мені на вуха, прошу, - тужливо сказала вона, заглянувши йому у вічі.Такі рідні та водночас чужі. - Ще кілька хвилин тому в обіймах чужої, ти завзято висловився, яка я для тебе і яке місце у твоєму серці займаю.
-Кохана, я...- він важко вдихнув та продовжив, - я визнаю свою помилку і ці слова були неправдивими, вони...
-Для чого ти це все зараз кажеш?Кому ти брешеш?Мені чи собі? - Вкотре перебила чоловіка та вивернувшись з рук Ярослава, попрямувала до вхідних дверей.