Мотогонка

Дмитро зник з життя Віоли.Не потрібно було й просити, аби більш не турбував своєю присутністю.Чоловік, який справді кохає: завжди знайде час, не гляне в сторону чужої, а головне - не покине.Справжнє кохання бере верх над гордістю, непорозумінням, часом.Де б не був, ти завжди бажатимеш бачити людину, яку цілковито любиш.Які б перешкоди не траплялися на шляху, ти пройдеш тернистий шлях, щоб бути поруч.Цей перелік неабияк підтверджує нелюбов і байдужість Дмитра.Хворобливі стосунки вимагають самопожертви, чим і займалася Віола.Цю пару давно очікував провал, питання було лише: “Коли?”

-Яр, може ти не візьмеш на цей раз участі в мотоперегонах? - Спитала стурбовано Віола.

-А це чому? - Він в цей момент напівлежав на ліжку дівчини та серйозно вдивлявся в екран телефону, однак як тільки почув це питання, підвів здивовано очі. - Я ж частенько беру участь, до того ж лідирую серед інших.Ти ж дотепер жодного разу не була проти.

-Так, але мені щось не спокійно ще від ранку, - пояснила, ніжно притиснувшись до його боку.

Він відклав телефон, обійняв її у відповідь і сказав:

-Та не хвилюйся, все буде добре, - поцілував коротко у губи та продовжив, - ось побачиш, що я займу перше місце.

-Я не сумніваюся у твоїх здібностях, однак є речі та ситуації, які не завжди від нас залежать.Зрозумій, що мені страшно втратити тебе.

-Я теж тебе люблю, - ще раз коротко поцілував, - але я змушений взяти участь.Ти ж знаєш, що мій дохід на заправці, не зрівняється з виграшем, що пропонують.

-Тобі гроші важливіші власного життя? - Її голос набував все більше роздратування.

-А це тут до чого? - Підскочив з ліжка. - З чого ти взяла, що я сьогодні повинен померти?Чому вказуєш мені на мою ж мораль, коли я обираю кращий варіант (трохи) заробити?В яких моїх словах ти почула, що я обезцінив власне життя?

-Чому так важко просто послухати мене і залишитися в цю ніч поруч зі мною? - Перейшла на плач Віола.

-Ти егоїстка, Віол.Вибач, проте останнім часом так і є.Я тебе не впізнаю, - розчаровано сказав Ярослав, після чого взяв телефон під монотонний і тихий плач коханої та пішов.

Та Віола не бажала здаватися.Не могла просто так все залишити, чи ображатися на нього, коли серце твердило про небезпеку.Вона побігла слідом за ним.

-Яр, зачекай! - Крикнула, коли він вже відчиняв вхідні двері. - Я прошу!Ну, не йди ти сьогодні туди!Я відчуваю, що тебе там нічого хорошого не чекає!

Молила його, вхопивши за руку та дуже гірко плакала.Хлопець вдихнув глибоко повітря, оскільки було важко дивитися, як плаче люба.Він не зміг злитися на неї.На його ніжну та чутливу дівчинку.Схилившись, поцілував її в лоб, заправив локон за вушко, що вискочив зі зачіски та сказав:

-Моя маленька.Я дуже-дуже тебе кохаю.Для тебе зірку з неба дістану, аби тільки була щаслива.

-Тоді хоч цієї ночі не бери участі в цьому змаганні, - жалібно попросила.

-Не можу, - вкотре важко вдихнув. - Це можливість для мене.Для нас.Яку я не в силі втратити.Ці гроші зараз як ніколи потрібні мені.Особливо зараз, коли ми не просто друзі.Я бачу майбутнє наше, проте не хочу просто думати про це, а реалізовувати.Зрозумій, люба.Ось побачиш, що все буде гаразд.Цей виграш буде за мною.Необхідні ресурси, аби зробити крок у наше нове світле майбутнє, де я зможу дати тобі все, - сказав, ніжно цілуючи її обличчя.

-Обіцяй, що ти повернешся, - вона не знайшла більше аргументів, які б переконали його.

-Я повернусь, люба.Прийду до тебе і кохатиму до світання, - вкотре поцілував, однак на цей раз не коротко.Пристрасно смакував її, прощаючись ненадовго.Та згодом стало зрозумілим - Віола недарма тоді відчувала, що цей поцілунок їх останній.

Звідси виникає питання: "Чому вона не пішла з ним?" Тут варто врахувати психологічну травму дівчини, про яку поговоримо згодом.

Щиро вдячна за кожен коментар, вподобайку та слідкування!