Де справжнє кохання?

Витачів.2018 рік.

-Ну і куди зібралася?

В цю ж мить вона відчула усю провальність плану.Година була близька дванадцятій, як Віола тихенько вивернулася зі сонних обіймів Дмитра та одягнулася.Вона була вже рушила в напрямку дверей, та почула його голос.Так і завмерла на місці, не сміючи повернутися.

-Я захотіла прогулятися, - розуміла, що це погана відмовка, однак не спало на думку щось більш правдиве.

-За дурня мене маєш?Думаєш я не здогадався, щодо твого жалюгідного плану?Ти ще з тим повідомленням дізналася, що в мене є інша.

Тут вона не стрималася та повернувшись сказала:

-Що ж ти мене розкусив, проте це нічого не міняє.Ти зрадник і це факт.

-Ти помиляєшся, я не зрадник.Моя ж помилка в тому, що я покохав обох, - без вини відповів.

Це ще більше ранило її серце.Все стиснулося в середині, не вірячи сказаному.Як таке можливо?

-Ти не можеш повірити, але таке можливо, - додав, немов прочитав її думки.

-Так, досить, - підняла руку з проханням спинитись. - Давай ти не будеш мені морочити голову та просто зізнаєшся, що не кохаєш мене.Я не хочу слухати ці недоречні байки.

-Саме тому я і не зізнавався.Знав якою буде реакція.

-Що? - Здивувалася його спокійним словам. - А якою на твій погляд в даній ситуації повинна бути реакція?Я маю дякувати тобі за зраду?

-Кажу ж, що я не зраджував тобі.Я покохав обох, а не іншу.

-Так, все.З мене досить.Я не бажаю слухати ці нісенітниці, - та повернувшись в сторону дверей, попрямувала.

-Стій! - Все ж заметушився та квапливо підбіг до неї, обіймаючи. - Я ж кохаю тебе!

-Дякую, але таке кохання мені не потрібне.Ми живемо в Європі та й не мусульмани, щоб вітати полігінію.Мене виховували так, що моє розуміння нормальної любові відрізняється від твоєї, - і вивернулася з противних оков.

-Про що ти?Я теж не вітаю багатоженство, однак склалося так і намагаюся зрозуміти, як діяти, - спробував пояснити та все безутішно.

Віола не зрозуміє його та не тому, що не бажає.На її погляд, це хвороба.Не можливо кохати кількох.Фізично хотіти одну й водночас кохати іншу можна, звичайно.Це проходить багато чоловіків.Питання в тому, що одні заради коханої половинки поборюють це, інші ж вибирають простіший шлях, як кажуть, на два фронти.Дмитро проявив слабку сторону.Він захотів чужу, так це боляче, проте все склалося б у протилежну сторону, коли б злощасна похіть уступила місце закоханому серцю.Тепер немає сенсу в тому, чи кохає Віолу.Можливо інші на її місці пробачили б, та вона на це не здатна.Не в її силах закрити очі на зраду та продовжити вірити словам зрадника.

-Для мене немає виправдання твоєму вчинку, тож все скінчено.Я спростила задачу, не потрібно кохати двох і думати, як бути далі, - відповіла, не обертаючись і після пішла, не слухаючи чергових виправдань.

Невеличкий відступ

Якщо бажаєш знати, коли вийде нова частина, тоді додавай цю книгу у свою бібліотеку та тисни кнопочку "подобається".Буду вдячна за будь-який коментар!

Плакала, бо десь глибоко в душі розуміла, що нехай це не було справжнім коханням, однак він став їй близьким.Він став людиною, якій вона першочергово довіряла.Вона не вдавалася в питання, як бути далі, оскільки тепер для себе стало ясним, кого справді істинно кохає.Йшла на зустріч другу і втирала обличчя мокрими руками від сліз.Волосся липнуло до почервонілого лиця.

Їхнім місцем був будиночок на дереві в лісі, який на краю села, що біля Києва.Так, вони обоє з невеликого села Витачів.Молоді люди дружать ще з дитинства, починаючи з дитячого садочку.В шкільні роки в Ярослава зародилися любовні почуття до Віоли, однак зізнався він не одразу.Лише у випускному класі, хлопець наважився, однак і не чекав на взаємність, оскільки свідомо розумів, що вона кохає іншого.Їхні часті зустрічі та прогулянки також відбувалися вулицями й парками самого Києва, проте ніяке інше місце не замінить те, що з народження милувало очі та дарувало яскраві моменти.

-Віол, щось трапилося? - Підбіг Яр, що вже давно чекав її в назначеному місці. - Не плач, люба, - став заспокоювати її, почувши у відповідь лише гірке схлипування.

-Він мені зрадив і знаєш я зрозуміла, що кохаю насправді не його, - сказала, підвівши заплакані очі на нього.