16 236
Анотація до книги "Укранія. Ти – мій оберіг"
Чи вірите ви у казочки про потраплянок? От і я не вірила, допоки не стала однією з таких невдах. І хоч би мене закинуло в якесь королівство, де на мене чекав би прекрасний принц… Так ні ж! Треба було потрапити у світ на кшталт середньовічної України, де сучасна дівчина вважається… Ким? Правильно – відьмою! І спробуй тепер доведи, що я просто знаю трохи більше, ніж місцеві мешканці, якщо вони, не розбираючись, здали мене з потрохами тому, чия мета існування – ловити вродливих і розумних жінок та відправляти їх на вогнище.
Зміст книги: 14 глав
207 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЖах! Просто жах! Що ж далі буде?
Дякую )
Юлія, Це ще не остаточний жах((
Дякую!
То таки Яремі вдалося добратися першим? І вивернув ситуацію на свою користь... Мабуть, із Лютобором в своїй службі вони давні суперники. В кого недостатньо спритності і розуму, той захотів взяти верх підлістю.
Може, в Лютобора і були наміри свідчити на суді на користь Аліни, та зараз прийдеться вигороджувати себе. Навіть не уявляю, яке диво має статися, щоб Аліна вибралася живою із цієї пастки. Хіба що залишається надія на її шляхетне прізвище.
Дякую, Ліно! Все ж таки вірю у більш-менш щасливе закінчення цієї напруженої драматичної історії
乁( •_• )ㄏ
Оксана, Ярема мстивий і ниций, не приймає відмов. Його мета - вислужитися перед верховним, тому він готовий сказати все, що завгодно, аби на свою користь. А Аліні доведеться пережити суд і решту, бо варіантів у неї нема((
Дякую, Оксано!
Ярема. Оце свідок. І що він хіба бачив, щоб свідчити?? Щось цей суд не схожий на гуманний і справедливий. Шкода Аліну. А злість на Лютобора не покидає, і справді міг якості підготувати її, попередити, що буде, розказати, що питатимуть.. Ох.
Дякую, дууже чекаю продовження!
Юлія, Почекаємо трошки і все дізнаємося))
О, хтось там запевняв у справедливості цього суду... А натомість вже хочеться забитися в куток і заплакати. Не чекаючи, що зараз "поллється" з того недо-венатора(( Але ж Аліна не така... І не діждуться!! От хто б зараз уявив, що слова "вчилася у бабусі" можуть обернутися проти
тебе?! А самому Лютобору раптом не час напружитись ще більше?) А то хто зна, які там докази зараз "знайдуться". Але то вже його проблеми, щоб ще за нього переживати. Тут і так достатньо катів в цьому підвалі(( І один особистий кат... в самому серці... Дякую, Ліночко)) Емоції ураган!! Дуже чекаю далі!!❤️
Аля, Боюся, що сліз Аліна ще проллє неміряно, не тільки через суд чи Лютобора. Ми поступово занурюємося на самісіньке дно відчаю, тому приготуйте носові хустинки і підлікуйте нерви :)))
Особистий сердечний кат... Що може бути гірше? А дещо таки може))
Дякую, сонце! Твої емоції - моє натхнення!!!
Надіюся врятуєтся
Вера Быкова, Надія помирає останньою))
Отой ще свідок!
Дякую
Юлія, Про кохання вже мова не йде, лише про виживання. А чи визнають її винною, дізнаємося вже у наступній частині. І так, пробачення Лютобору не діждатися)))
А судді хто??? Отож...!!!
Ну і свідок!!! Гниль...!!!
Дякую за проду!!!
Елена Нечипорук, Свідок собі на умі, йому своя вигода, тому так))
Дякую!
Не втрималася, прочитала, що назбиралося. Тепер лікті кусаю й нігті гризу. Лютобора точно хочеться чимось важким тріснути! Гррр, впертюх! Кайфую, коли Аліна з нього знущається й ламає стереотипи, але ж болить їй і так шкода...
Ліна Алекс, Сміюся... Натхнення! Чудова історія ❤️
Я з манери Аліни спілкуватися і її слівець балдію)))
Ема Ноель, Це класно ;))
Як там кажуть, мовчання - золото?... Але ж не на порозі смерті з останньою надією на любі очі навпроти. Але дочекаєшся... Просто Авжеж, якому чоловіку до душі, коли його сварять. Біднесенький(( Яка "честь" вести жінку на страту... Особливо таким чином. І йому полегшало? А від себе особисто він теж додасть доказів? Причарувала, спокусила, оволоділа таким мужнім воїном проти його ж волі? Яка небезпечна дівчинка! Хоч бери і "пишайся" собою. Он, Килина навіть на таке не спромоглася. А, ну так, вона ж не "вміє"... Жаль, що той неймовірний спалах між ними залишив лише пустище між ними... Що ж, повільно і вірно рухаємось на суд. Зате гордість і дух ніхто не відбере! Дякую, сонце)) Дуже чекаю далі!!❤️
Ліна Алекс, Обіймаю-обіймаю, моя люба))) Тихого вечора))❤️
Розумію, що далі буде. Але так хочеться читати більше...
Ирина Кузнецова, Це особливості книги у процесі. Завжди можна почекати, поки буде повний текст, а тоді насолодитися читанням за раз))
Шкода Аліну, що втрапила у таку халепу, але ще більше шкода, що закохалася у такого впертюха... Обов'язок, оці всі "не можу" - дурниці для того, хто справді кохає. Якщо він таки нічого не зробить, щоб їй допомогти, то взагалі не заслуговує на її кохання. Може, я занадто до нього сувора, але мені так все виглядає)
Дякую!
Устина Цаль, Чи справді він так кохає, невідомо, поки що принаймні. Зараз на нього впливає близькість до мети, страх покарання. Розумію емоції читачів, напевно, якби я читала і не знала, що буде далі, теж би обурювалася такою негідною з нашої точки зору поведінкою героя. Зрештою мусить впасти на саме дно, щоб зрозуміти і прийняти незворотне. Але всьому свій час.
Дякую щиро, Устино!
Оце так номер всього від нього чекала але не це
Вера Быкова, Боюся, що далі тільки гірше буде. Але з'являться інші моменти, тож не варто поки що сильно засмучуватися))
Отакої ((( сумно, наче людина, а коїть хрінь… страшні часи-оте полювання на відьом. Людське заздрісне слово лиха наробило (((
Дякую за продочку )
Юлія, Розумію (( Такі часи, маєте рацію. Тут не важать почуття, на жаль.
Дякую!
Ох плющіть його не слабо
Вера Быкова, Так, вагання між серцем і розумом - страшна річ))
Дякую!
Знову крізь щит самознущання пробилося трішки людських почуттів. Та й спілкування хоч яке-небудь відновилося. Все-таки Лютобор дуже вразливий. Є обов'язок, є думка оточуючих, є своє власне бачення реальності через призму того часу і світогляду його сучасників. А є вона поряд, до якої так хочеться тягнутися, яка стала йому небайдужа, як би він це не заперечував.Аліні простіше - її не роздирають внутрішні протиріччя, вона живе вимушеною реальністю, усвідомлюючи, що не в змозі її побороти.
То чи прислухається Лютобор до голосу розуму? Бо спочилі предки швидше заберуть до себе, якщо рухатися в пустелі без всяких орієнтирів.
Дякую, Ліно!
Оксана, Чи прислухається Лютобор до голосу розуму - питання на мільйон. Тому що який він, цей голос розуму? Він підказує, що треба слідувати встановленим правилам і виконувати обов'язок. А вже голос серця підказує інше. Що переможе, ми дізнаємося тільки у кінці шляху. Боротьба триватиме до останньої миті.
Дякую, Оксаночко!
Його рве між почуттями і обов'язком!!! І він не знає, що з тим робити!!! А Аліна змучилась і їй наразі байдуже!!!
Дякую за проду!!!
Елена Нечипорук, Так і є, маєте рацію. Аліна вже хоче, щоб цей жахливий шлях швидше закінчився.
Дякую!
Коли милуєшся ним в маренні... І знову хоч плач. Хоча ні! З розуму з'їхати! Лютобор так міцно розпереживався за неї, поки сам же і веде її на погибель! Не знаю, здається тут найлегше тільки коню. Відносно. Його хоч поять. Жодних внутрішніх проблем і переживань. А що вже скажеш про хазяїна, який веде найлютішу битву. Сам із собою. І ім'я ж під стать! Жаль, що тільки будь-які спроби достукатись до нього, лише кануть в прірву. Дякую, Ліночко!! Ця атмосферність просто неймовірна!! Дуже чекаю ще))❤️
Аля, :))
Отже на хвилю дозволив собі прояв почуттів і знову повернувся до ролі суворого венатора. Серйозно, як тільки Аліна його терпить...
А молитва, схоже, допомогла. Зручно Лютобор влаштувався - для роботи треба один бог, а вірить і молиться в іншого)
Дякую!
Устина Цаль, Ой, сама не знаю, як вона його терпить. Любов зла - полюбиш ... знаємо, кого :)) Щодо зручно влаштувався - влучне зауваження))
Дякую!
Бідна, настраждалась вже ((( Такий кремезний самовпевнений «розумний» чолов’яга, а не подумав про достатню кількість води. От же ж …
Дякую )
Юлія, Він був упевнений, що швидко знайде дорогу, пройде по прямій. Коли керуєшся неправильними мотивами, обов'язково втрапиш у чергову халепу.
Дякую!
Дуже цікаво. Тільки шкода що так мало
Ирина Кузнецова, Книга в процесі, тому буде продовження, це ж не кінець.
Дякую!
Яка різка зміна. Ненадовго його вистачило цікаво, що буде далі
Вера Быкова, Побачимо, чи не зміниться ще щось))
Невже Лютобор повірив видуманим брехням Яреми про Аліну? Чи, може, співставив історію причарування Яреми яритницею із своїм ставленням до Аліни? Чи погрози "колеги по службі" примусили його спохватитися і рятувати ситуацію та свою шкуру? Що б не відбулося між двома чоловіками надворі, та зміни в поведінці Лютобора разючі. Його ставлення до Аліни стало навіть гіршим, ніж було спочатку. Прикро і сумно. Думаю, на цьому етапі Аліна, вже й не задумуючись, всім своїм єством захотіла повернутися додому. Тільки як це зробити?
Дякую, Ліно! Дуже цікаво, чи не стане пролог епілогом?
Оксана, Маєте рацію щодо всіх припущень. Все в купі зіграло свою роль, а більше те, що Лютобору спокою не давали його почуття до бранки, от і схилився на бік того, що ближче йому було, знайоміше, я би так сказала. Простіше повірити в те, що вона його причарувала, аніж в те, що він не такий вже захищений і непробивний для кохання.
Пролог точно не буде епілогом, ще драматизм не досяг своєї вищої точки.
Дякую, Оксаночко!
І сумно, і плакати, але не зненавидіти... "Посеред моєї хати на мене будеш кричати, Бо як же тобі порвати і в серці сліди..." Ооо, як же неймовірно хотілося б подивитись в його очі!! Чи такий сильний і непохитний цього б просто не витримав?! Найшла коса на камінь? Яким же дивом ця "химородниця" змогла переламати такого венатора, що не знамо скільки вже їх переловив? О, так, причарований... А ще кажуть про жіночу логіку... Ось тобі і "мотузка", що так міцно пов'язала їх. Так легко скинути з себе, щоб зв'язати на Аліні міцніше? Замало було розтопити цю кригу. Бо як же тепер повернути цей бурхливий потік в зворотному напрямку?! Дякую, Ліночко!! Емоції просто на межі!!❤️
Аля, У мене інколи таке відчуття, що там все пропало, не достучатися до нього, не дістатися закам'янілого серця. Такий неприступний і сильний, а злякався простої дівчини, злякався, що вона проникла набагато глибше, ніж він міг допустити, і ось найлогічніший чоловічий висновок - сховати за сімома замками своє серце, убезпечити від поразки, він покарання, яке може чекати, якщо суперник-колега першим накапає на вуха Верховному. Якось так, а далі... тримайтеся, любі читачі. Межа ще не досягнута :))
Дякую, моя люба!
Ну ось!!! Розчарування!!! Але що хотіти від тогочасних забобонних людей??? Та від того гіркота зневіри не зникає!!! І чомусь мені здається, що Лютобор розчарує Аліну ще не раз!!! Бо не бере до уваги очевидне, а слухає всякі дурниці рівзних козлів!!!!!!!!
Дякую за проду!!!
Елена Нечипорук, Він бере до уваги те, що йому очевидне - дівчина таки може бути химородницею, якщо він, такий неприступний і захищений венатор, підпав під дію її чарів. Воно знайшло відгук в його душі, бо там сиділи сумніви. Про розчарування все правильно, воно ще не раз нас наздожене.
Дякую!
Ні, ну його поведінка геть мерзотна! Я б на місці Аліни такого не пробачила, навіть якщо потім він виправиться. І байдуже, що там наговорив Ярема, якщо Лютобор повірив - то сам ідіот.
Дякую, дуже чекаю продовження, щоб зрозуміти, яка муха його вкусила!
Устина Цаль, Далі обурення читачів поведінкою Лютобора взагалі вийде з берегів, поки що не варто розраховувати, що він одумається. Кілька днів наодинці з дівчиною не можуть перекреслити років відданої служби і слідування жорстоким правилам. Тут тільки диво може врятувати Аліну.
Дякую!
Секс не запорука довіри!!! А ще в той час...!!! Немає впевненості ні в кому і ні в чому!!!
Дякую за проду!!!
Елена Нечипорук, Так, яка вже там довіра, хіба що односторння. Сподіватися тільки на себе варто.
Дякую!
Ого, тривожне завершення глави. Аби цей Ярема не напакостив їм... Сподіваюся, Лютобор не пройметься його балаканиною і не змінить ставлення до Аліни.
Дякую!
Устина Цаль, Будемо сподіватися разом :)) Але навряд чи щось хороше вийде. Тут кожен за себе, сам собі вовк.
Дякую!
Ох, наша пісня гарна, добра й славна... Називається Венатор((( Навіть боязко уявити в чому ж Аліна помилялась... І що саме зараз відбудеться за стінами цієї корчми! На жаль, не пройшла ця "мотузка" ще вогонь і воду... І не може ж Аліна тягти її одна, на собі. Попри всіх цих інквінаторів і п'яних в дим венаторів. Якби зовсім не романтично це звучало, на жаль. Мотузка... А сама ж "пов'язана" нею по руках і ногах)) І не втечеш, і не розв'яжеш, а ще більше затягнеш вузликом... На серці) Дякую, сонце))❤️ Невтомного натхнення!!
Аля, На жаль, так, помилялася, сподіваючись, що у душі Лютобора щось є до неї, більше за почуття обов'язку. Їй би втекти, скориставшись моментом, та серце її вже міцно прив'язане, не бачить вона виходу, чи просто сподівається все ж на краще. А напевно, ще не у такому відчаю, щоб відмовитися від надії і кохання.
Дякую, моя люба!
Кінець розділу інтрига
Вера Быкова, Аякже, це ж моя фішка :))
В цій главі Лютобор розкрився з досі незнаного нам боку. Неочікувано нестримна пристрасть розтопила кригу, дозволила і почуттям показатися назовні. Як багато і відверто він розповів про себе! А цими словами: "Важлива ти..., важлива мить..., важлива доля ...", я б сказала, він оголив свою душу перед Аліною. Але не варто надіятися, що Лютобор відступиться від основної цілі цієї подорожі. Він - людина честі , людина обов'язку. Добре, що Аліна виявилася мудрою жінкою і не стала лобом пробивати кам'яну стіну. Ще є час, тож його можна використати, щоб насолодитися товариством коханого чоловіка, не нагнітаючи обстановку. Я так зрозуміла, що вже подолано половину шляху? Доброводи - це ті, що біля сучасної Умані?
Дякую, Ліно! Книга спонукає зазирати до Вікіпедії )). Я вже мовчу про відчуття)).
Оксана, Близькість, якої він так довго не знав і якої, очевидно, потребував, як чоловік і як людина, зробила тріщину в його броні, через яку і прийшли деякі почуття, а радше просто емоції. Залишатися байдужим у нього вже не виходить, а зрадити своїм обов'язкам він теж не може. Боротьба в його душі триватиме до остаточного кінця, і до чого це призведе, ми ще побачимо. Аліна справді розуміє, що ловити тут нічого, але ж надію ще ніхто не скасовував.
Зараз вже не пригадаю, звідки взялася назва Доброводи, я просто шукала по карті щось ближче до місця призначення. Територіально може бути і там))
Дякую, Оксаночко, за чудові глибокі коментарі!
Навряд це щось змінить але я все одно рада
Вера Быкова, Побачимо. Завжди є шанс на зміни на краще. А раптом? Не втрачаймо віри.
Ну, здрастуйте знову, наші улюблені грабельки... Але шкодувати однозначно ні за чим) Авжеж прикро, сумно і... до болю якось приречено. Зате задоволений чоловік, як виявилось, це дуже ніжно, душевно і навіть відверто) Хоч так) А Аліна з його вуст взагалі звучить так трепетно! Нарешті)) Насолоджуємось тут і зараз. А потім... хто зна куди приведе цей бурхливий потік, що так неохоче прокидається з під криги) Дякую, сонце!! Клас!!
Аля, Саме так - насолоджуватися тут і зараз, бо завтра може не настати. Користуватися моментом, коли Лютобор м'який і піддатливий і хоча б відповідає, а не мугикає просто під ніс)) А ще плекати надію, що щось таки зміниться.
Дякую, люба моя!
Ну принаймні хоч близькість пом'якшила трохи Лютобора. Або ж він сам розм'якшився від почуттів, і вийшла близькість. Але до кінцевого пункту вони мусять прибути, і залишається вірити, що там Аліну не чекає нічого поганого...
Дякую, чекаю дуже продовження!
Устина Цаль, Будемо разом в це вірити. Наскільки почуття і близькість вплинули на Лютобора, стане зрозуміло згодом. Аліна теж має слабку надію на зміну його думки. Побачимо))
Дякую!
О, Аліна таки спокусниця)). Хоча спокушала, по суті, не вона сама, а її єство, яке вже так давно тягнулося до цього суворого і замкненого чоловіка. У Лютобора просто не залишалося шансів вистояти. Бо він і сам вже давно спокусився, та мужньо старався тримати себе в руках. Не втримав! Таке шаленство, такий вибух емоцій був необхідний їм обом. Та чи змінить це щось у їхніх стосунках? Чи знов після бентежної лавини Аліна побачить наглухо стиснені уста Лютобора?
Дякую, Ліно, за неперевершені емоції! З нетерпінням чекаю продовження!
Оксана, Так, важко було втриматися від спокуси, коли та постійно перед очима і дражнить, і заважає спокійно жити, як той камінець у взутті. Рано чи пізно це мало статися. Лютобор - чоловік, якому заборонено мати такі стосунки, а тут ніби все спеціально підлаштовано для того, щоб порушити правила. Це, звісно, матиме вплив на їхні стосунки, та не настільки, як хотілося б.
Дякую, моя люба Оксано!
Ого, Аліна таки змогла пробити його броню. Я не очікувала на такий спалах пристрасті, думала Лютобор більше не піддасться почуттям... Але що зробиш, венатор - теж людина. І це вселяє сподівання, що не так вже у них з Аліною і безнадійно все.
Дякую!
Устина Цаль, Він не просто ж людина, а ще й чоловік, якому хочеться скуштувати незвичний заборонений плід, щоб зрозуміти, чому він має над ним таку владу. Надія є, але я б не сильно розраховувала ;))
Дякую, Устино!
Як гарно!!! І як сумно!!! "У безодні безнадійного кохання.... " Чи може кохання здолає все???
Дякую за проду!!!
Елена Нечипорук, Здолає чи ні - питання на мільйон! Це ми дізнаємося аж в кінці історії))
Дякую!
Ваааауууу... Кінцівка глави просто...о-ш-е-л-е-ш-и-л-а!! Як той грім серед ясного неба... Ах, так. Цей перший з поміж інших, з якого і під тортурами не витягнеш ті слова, ні, він їх просто так приголомшливо і обеззброююче втілює у життя!! Якщо після слів "венаторам не можна нічого" накриває саме так!! То тільки хочеться затамувати подих і не ламати цей спраглий момент) Все інше потім... О, а за "феєричну ідіотку" Марта б особисто по дружньому потисла Аліні руку)) Хоча в якій нормальній дівчині "вона" не прокидається так жваво час від часу)) Дякую, Ліночко!! Супер!!!❤️
Аля, Я б сказала просто - Лютобор теж чоловік, і ніщо чоловіче йому не чуже, тим більше, якщо забороняють. А заборонений плід завжди бажаний ;)) Крім того, він мав дізнатися, чим же так особлива Аліна, ось і дізнався у своєрідний спосіб))
Дякую, моя люба! Обіймаю!!!
А, може, Лютобор так своєрідно вирішив попрощатися із своїм минулим - колишніми стосунками із Килиною? Та заодно і втішити покинуту дівчину?)) А місія Аліни в цьому світі - повернути Лютобора до віри в Яровита? А грім серед ясного неба - через висловлене Аліною прокляття на адресу Лютобора?
Всеволод - це вже другий старець, який натякає Аліні, що їй не так вже й важливо повернутися додому. Думаю, що навіть найбільше гіпотетичне кохання між Аліною та Лютобором не зможе переважити ту прірву між двома світами та світоглядами. Хіба що Аліні потрібно буде повністю пожертвувати своїм попереднім життям... Зародження почуттів між героями інтригує та захоплює, а від загальної перспективи стає сумно...
Дякую, Ліно!
Оксана, Ви все доволі правильно відчули, Оксано. Правда, Лютобор не прощатися пішов, а уточнювати чи розвіювати свої сумніви щодо "пророцтва" Килини. Почуття між героями точно вийдуть за рамки, але от загальна перспектива... Так, тут є багато питань поки що. Знаєте, сюжет так закрутився, що я сама інколи дивуюся. А попереду ще не раз читачі будуть ошелешені ;))
Дякую, моя улюблена читачко!
Я думаю не все так просто ,як вона бачить . Не вірю ,що він так міг
Вера Быкова, Маєте рацію. Не все просто. Але серцю не накажеш - воно вже пізнало кохання і не може об'єктивно дивитися на дійсність.
Дякую!
Шок. Ні, шочище... А то все безсилля, приреченість... Це просто ніщо, як виявилося. Вона до нього з усім серцем, а він тут... з чужими жінками затискається(( І тут накрило, і на річці накрило... коли наступне чекати? Як татар мочити, так кремінь. А як до жінок діло доходить, то все... Поганої мітли тут дуже не вистачає. Для декого) от А пророкувати тут усім як медом намазано. Одні фаталісти зібрались) Дякую, Ліночко!! Це просто щось!!
Аля, Твої коментарі - це щось!
Лютобору не просто мітли, йому пательнею по голові, або проясніло, тоді тільки толк буде. І то не факт :))
Щодо пророцтв, то це радше смутні передбачення, аніж пророцтва, і не факт, що справдяться, бо їх можна трактувати, як завгодно, що, власне, у наступній главі ми і побачимо.
Дякую, сонце!!!
Купа запитань і жодної внятної відповіді!!! Ще й Лютобор обжимається з Килиною!!! От і контрольний...!!!
Дякую за проду!!! Гммм... Грім серед ясного неба???? Цікаво...!!!
Елена Нечипорук, У Лютобора була свою мета піти до Килини - з'ясувати, чи правда її передбачення. Як бачимо, не дуже. Але ж, як завжди, у найбільш непідходящий момент прийшла Аліна. А грім... Так, це цікаво.
Дякую))
І знову мало шо ясно! Грім з ясного неба?!?! Оце цікаво!!
Олена Когут, Ага, таки нічого не ясно. Погоджуюся щодо грому. Там ще претензії будуть ;)) Та принаймні ми знаємо вже про внутрішній конфлікт Лютобора. Це дасть певне розуміння наступних подій.
Дякую!
Я аж перейнялася злістю Аліни. Ну серйозно, вона тут не просто так, але ніхто нічого не пояснює! Ох, як це злить!
А от остання сцена розбиває серце. Здавалося ж, він небайдужий до Аліни, і тут обійми з іншою...
Дякую, чекаю продовження!
Устина Цаль, Напевно, ніхто точно не знає, для чого вона тут. Здогадуються, мабуть, більше, як щось загальне таке, а конкретно не знають. Далі ми побачимо, що і відун так собі відун ;)) На Лютобора накотити спогади або ж він хотів пересвідчитися, чи правда те, що йому Килина колись наговорила. Ну а Аліна вже зробила свої швидкі висновки))
Дякую!
Цікаво) а чи допоможе відун??!!!
Олена Когут, Побачимо у наступній главі. Але дещо цікаве розкаже ;))
Дякую!
То ось хто цей Яровит! Язичницький бог?
Лютобор народився в язичництві, а з часом прийняв християнство? То якої ж допомоги чекає від Яровита? Можливо, підсвідомо хоче почути, що Аліна - не відьма, і що її потрібно не страчувати, а помилувати? Терзається його душа між обов'язком і далеким внутрішнім чуттям.
А відун Всеволод зразу ж виявив прихильність до дівчини. Оте його 'дитинко' так прозвучало по-батьківськи тепло, що аж в серці защеміло. Як вона витримує стільки випробувань котрий день підряд? Від доброго слова і розплакатися можна.
Дуже дякую, Ліно! Читаю з величезним задоволенням!
Оксана, Насправді, не уявляю, як вона все те витримує, бо найгірше попереду. Напевно, її природна схильність знаходити позитив у всьому і філософськи ставитися до негараздів допомагають триматися і не впадати у відчай. Плюс почуття до Лютобора спрацьовують, як відволікаючий фактор. У наступній главі Аліна дізнАється трохи більше про Лютобора, а ми разом з нею, нарешті))
Дякую, Оксаночко! Тішуся, що історія так припала до душі))
Цікаво і красиво
Вера Быкова, Дякую))
О, то тут все пов'язано з дохристиянською древньою вірою... Цікаво, чи дійсно цей відун щось пояснить, а не ще більше загадок додасть)) Але він, схоже, знає, звідки Аліна, а це вже добре.
Нетерпляче чекаю наступної глави, дякую!
Устина Цаль, Так, переплітається і християнське, і язичницьке. Побачимо, чи будуть якісь пояснення від відуна. Дещо він бачить, а дещо - не дуже ;)) Там далі буде зрозуміліше. Але побачити, що Аліна не місцева, тут ніяких здібностей не треба, тільки спостережливість.
Щиро дякую!
Чому не втекла?... А про жіночу логіку вони там явно теж не чули) Була б вільна? О так, вже)) Дай серцю волю, заведе в неволю... Як в пісні "Чи чуєш, як страшно мені у полоні? Як в твоїх долонях – нема так ніде..." А це "вдячний" обережно заховати в найпотаємнішу скриньку і час від часу надихатись ним) Дякую, сонце)) Дуже-дуже чекаю далі!!❤️
Ліна Алекс, Ох... все одно ту скриньку не віддамо)
Багато роботи зробила Аліна в цей важкий день! І самій прийшлося приймати всі рішення. Є надія, що Лютобор одужає - за чоловічою спиною і надійніше, і безпечніше в дорозі, хоч дорога й веде на суд((.
Хочу уточнити щодо Аліниного власного одягу і взуття. Пам'ятаю, що Лютобор не залишив їх біля озера, як спочатку вважала дівчина. Але ж і не везе із собою? То де ж він все це подів? А ще цікаво, де зараз їхній кінь?
Дякую, Ліно! З кожною новою частиною все дужче розгорається інтерес і бажання читати далі)).
Оксана, Інколи і жінки мусять поводитися як чоловіки, так і Аліна. Про одяг її. Віз із собою, і вишиванку, і кросівки, але тепер вже нічого нема, так само, як і коня, бо забрав вцілілий нападник. Який би Лютобор не був сильний, але й він не може орду побороти сам.
Дякую, Оксано!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати