2 739
Анотація до книги "Просто доповнення до книги моєї тітки "
Мене звати Еліс Браун якщо ви тут то читали книгу моєї любої тіточки Мері, але ви впевнені що вона казала правду?
Зміст книги: 46 глав
Останнє оновлення: 10 верес.
80 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУ цьому епізоді відчувається напруга, образа й прихована драма, що виринає з дитячих сліз і дорослих таємниць. Сцена спершу звучить як побутова сварка через фото, але швидко розгортається у щось значно глибше — історію кохання, втрат і підозрілої відсутності жінки, що ніби зависла між життям і зникненням. Грейсі щира й беззахисна, її крик до матері вражає безпосередністю, і саме ця дитяча реакція підкреслює всю тяжкість помилки Ганса, який, зачеплений болем власної пам’яті, образив ні в чому невинну дівчинку. Марі в цей момент постає як захисниця й суддя водночас: її розпач, її крик до слуг, її майже зірваний голос на межі сліз надають сцені надзвичайної емоційності. А коли Ганс показує фото і зізнається, що це його дружина, раптово відкривається новий пласт трагедії — тут звучить і безсилля, і біль розлуки, і страх перед невідомим. Це не просто сварка в домі, а розкриття довго прихованих ран, які тепер починають боліти ще більше, бо переплітаються з дитячими серцями й жіночою пам’яттю.
Віслон Веймер, Привіт, це OLIVstore.Я не можу зайти у свій попередній акаунт тому була вимушена створити новий, тепер всі мої книги доведеться випускати з початку,, і трохи змінити ім'я головної героїні щоб не придумали що я купіюю, перекажіть всім моїм підписникам щоб перерв писалися на цей акаунт Величезне дякую вам за підтримку .
У цьому записі — стільки мовчазної напруги, що відчувається, ніби в повітрі щось ось-ось має зламатися.
Ганс — замкнений, обпечений, наче відгороджений стіною, за якою — біль, спогади і втрати. Його кожне слово — як оборона. Він ніби не говорить, а захищається, тримається за контроль, за речі, за фото дружини — за все, що нагадує йому, що він ще хтось іще від когось залишився. Відповіді короткі, рубані, з колючками. Але водночас у них — втома, не гординя, а виснаження.
Марі — ніби намагається пройти повз його колючки, не як напад, а як присутність, м’яка, проте настирлива. І коли вона просить заварити чай — у цьому проханні є щось глибше, ніж просто побут: це вхід у тишу, у взаємність.
І потім — момент із Грейсі. Це наче перший справжній тріщинний дотик у його броні. Дитяче запитання, щире і без захисту, неочікуване й роззброююче: “А хто ця жінка?” І відповідь — така тиха, така проста, але за нею безодня. І визнання, що вона була розумною, сказано не з горем, а з повагою, з теплом, з сумом, що живе в кутках очей.
Віслон Веймер, Дякую.
Дуже сподобались персонажі. Чудово написано. Успіхів та натхнення!
Лана Рей, У мене вийшов новий розділ, сподіваюся вам сподобається.
Мені подобається ця сцена не через досконалість, а через її щиру хаотичність. Вона нагадує, як іноді в житті події налітають одна на одну, не даючи дихнути — репліки сиплються, персонажі конфліктують, діти перебивають, хтось мовчить, хтось волає. Це дуже живо. Але оцей же хаос може втомлювати, коли немає хоча б короткого упорядкування — ані внутрішніх описів, ані психологічних відтінків.
Марі — тут у центрі, і це відчувається. Вона жорстка, вибухова, трохи в’їдлива — її "Ще мені чекати цього покидька!" — сильна фраза, яку хочеться залишити, бо вона демонструє характер, але вона прозвучала б ще глибше, якби перед тим було трохи внутрішнього напруження: тривога, відчуття пастки, можливо, короткий внутрішній монолог.
Єва і Еліс — це міні-драма в драмі. Дуже хороший момент, коли Єва стає мовчазною після репліки дитини, — отут би трохи більше тиші, паузи, емоцій у повітрі. Зараз воно пролітає швидко, а там є потенціал розкрити драму втрати зв’язку між матір’ю й дочкою. Це не просто сцена — це тріщина.
Віслон Веймер, Зрозуміла, дякую.
Ти створила дуже емоційний, щільно наповнений сценічною напругою фрагмент, який влучає в саме серце. Це момент, де паніка, страх, провина й біль переплітаються у щось до болю живе. Ти змогла вловити той нестабільний стан, коли людина на межі — фізичної й емоційної. Кетрін розривається між болем, спогадами й останніми словами, Герда і Марі — між безпорадністю й гнівом, а Єва стає тією, хто вибухає мовчазною зрадою, навіть якщо з намірів. Особливо влучно — фрази уривчасті, короткі, з криками, з повтореннями — вони надають відчуття реального голосу, переляканого й щирого, як на сцені чи в кіно. Є моменти, де можна ще відшліфувати ритм і трохи виразніше розвести голоси, бо емоцій дуже багато, але це вже радше технічне. Якби це читав актор — він точно зміг би розіграти сцену повністю, бо все, що треба, є: драма, конфлікт, темрява, втрата, несправедливість і проблиск надії. Це живе. І якщо далі буде ще темніше — читач уже не відпустить цього.
Віслон Веймер, Дякую
Дякую.
Цей фрагмент — як рана, яка ще не кровоточить, але вже пульсує під шкірою. Авторка майстерно занурює читача у світ, де страх — не метафора, а дихання. Сцена починається з вибуху — крик Марі не потребує пояснень, бо він уже говорить сам за себе. Він розриває ніч, і водночас — її власну оболонку, крізь яку проривається щось глибше за біль.
Далі — майже непомітний перехід: від кошмару до буденного, від інтимного до політичного. Розмова з Генріхом тиха, приглушена — і в цьому її сила. Контраст між її внутрішнім надломом і зовнішньою реальністю підкреслює глибину травми.
Особливо вражає епізод із канцлером: сцена набуває майже театральної напруги. Діалог — як двобій на лезах. Фрау Кейт не пасивна учасниця, а гравчиня, яка тримає у руках більше, ніж здається. Її гострий розум, іронія, контроль над словами — усе це створює образ жінки, що не просто переживає світ — вона його формує.
А канцлер, попри свій статус, у цій розмові — лише фігура, що втрачає тінь. І це чудово.
Цей уривок — мов недільний вечір після буремного тижня: затишний, домашній, простий, але не без тіні втоми. Він, наче стара родинна ковдра — тепла, трохи поношена, з нитками, що вже почали витикатися з швів, але від того лише ближча серцю. Тут герої торкаються не світу, а одне одного — поглядом, словом, пам’яттю, яка ще болить і в той самий час зцілює. Сцена з дітьми, їхня спокійна присутність поруч із батьками — це як тиха музика після гучного оркестру. Вона не вимагає — вона є
Є щось зворушливе в тому, як Марі мовчки складає себе в долоні Генріха — наче не жінка, а молитва. А він, у своїй простій, навіть дитячій відданості, схожий на лицаря, який, замість меча, тримає в руках ковдру й обіцянку бути поруч. Вони не говорять про любов — вони нею дихають, і в цьому найбільша правда цього уривка.
Та все ж, у цій щирості дещо губиться ритм — як у серці, що б’ється правильно, але не зовсім рівно. Репліки іноді звучать не як живий діалог, а як театральні підказки, які ще чекають свого режисера. Бракує виразнішої структури, повороту, контрасту — того, що змусило б не лише посміхнутися, а й затамувати подих.
OLIVstore, Врахую) Дякую за роз'яснення
Ти розгорнула дуже сильний і щирий монолог Марі — і це справді працює! Сцена відчувається, як болюче сповідання перед майже неживим канцлером, хоча насправді вона говорить більше для себе, ніж для нього. Мені подобається, як ти зловила цей напівістеричний тон: від злого сміху — до майже тихого благання не судити її. Це справжнє емоційне оголення персонажа.
Класно подана динаміка змін: від дитячої ніжної дружби — до втрати довіри і внутрішньої смерті від розчарування в Єві. І чудовий момент про "мозок, що витікає через вуха" — це не просто жарт, це жива метафора, що надає сцені обличчя справжньої людини, з її болем, іронією і гіркотою.Що ще можна трішки прокачати? Місцями текст стрибає з прямої мови в опис без плавних переходів. Було б круто ще тонко підкреслити атмосферу в кімнаті через деталі: звук крапель дощу за вікном, скрип підлоги від кроків Герди, задуху від напруги в повітрі... Це б зробило сцену ще більш об'ємною і живою.
І по завершенню — прихід Герди та згадка про Генріха це наче крижаний ковток реальності, що врізається у цей потік емоцій. Дуже правильно обраний момент переривання — не надто рано і не запізно.
Віслон Веймер, Дякую
Сучасна книга, яка об'єднує різні жанри в одному витонченому творі!
Віслон Веймер, Дякую.
Цікава зав’язка! Атмосфера напруги й таємниці відчувається буквально в кожному рядку. Конфлікт між Марі та Кетрін створює сильне емоційне напруження, а відкриття про шпигунську мережу додає історії інтриги. Особливо зачіпає мотив матері, яка заради своєї дитини готова на все — це додає героїні глибини. Цей фрагмент чудово підходить для шпигунського трилера, де кожен крок героїв може бути фатальним. Було б цікаво дізнатися, як Кетрін вирішить цю дилему — підкоритися або боротися? Дуже сильний емоційний гачок!
Віслон Веймер, Дякую.
Дуже інтригуюча історія, що обіцяє багато цікавого. Я тільки почала читати, але мені вже сподобалось. Ця історія захоплює з перших сторінок. Знетерпінням очікую на продовження. Успіхів, творчого натхнення та багато вдячних читачів!
Я тільки починаю писати і мені буде дуже цікаво дізнатись Вашу думку про мою книгу "Пов'язані таємницею"
Лана Рей, Дуже дякую.
Захоплює глибина атмосфери й напруга, що відчувається у кожному рядку!
Віслон Веймер, Дякую
Це не просто розповідь, це подорож у світ неймовірних пригод.
Віслон Веймер, Дякую.
Це твір, який змінює ваш погляд на світ і залишає глибокий слід у думках!
Віслон Веймер, Дякую
Чудовий баланс між атмосферою загадки та розкриттям таємниць!
Віслон Веймер, дякую
Як на мене відчувається заглиблення в психологію персонажів на рівні високого мистецтва!
Віслон Веймер, Дякую
Справжня відмінність цієї книги - в непередбачуваності подій.
Вадим Булава, Вийшов новий розділ дуже чекаю своїх читачів.
Кожна сторінка - це новий етап у розкритті та розвитку сюжету.
Віслон Веймер, Дякую.
Вітаю! Хотів повідомити, що моя нова зимова книга вже вийшла! Приєднуйтесь до її читацького кола, коментуйте та лайкайте, якщо сподобалося! Буду дуже вдячний!
Щоб знайти її, пишіть в пошук на Букнеті її назву: “Долина Крижаних Сліз”
Дуже чекаю на Вас! :)
Читач Букнету, Дякую
Захоплюючі діалоги, які додають глибину інтересам персонажів!
Вадим Булава, Дякую
цікаво)
Теона Вілінська, Дякую
Дуже цікаво заглибитися в історію родини! Отто – дуже сильна особистість. Приголомшливо, що він теж має зв'язок з історією
Читач Букнету, Дякую.
круто
Хелен Шей, Сподіваюся новий який скоро вийде вам теж сподобається
Книга, яка миттєво вводить в атмосферу свого світу та не відпускає!
Читач Букнету, Дякую
Дуже атмосферно подано день народження. Кейт справді яскравий та живий персонаж!
Читач Букнету, В мене вийшов новий розділ сподіваюся вам сподобається, попросіть ще когось прокоментувати мене якщо зможете, дуже цікава ваша думка
Олів, не кидай пліз писати! Уже тиждень чекаю записів!
Вася Топ, В мене вийшов новий розділ сподіваюся вам сподобається
Все чудово, тільки приберіть оті крапочки у тексті. ЇХ не має бути. Лише риски і все, дуже раджу почитати Вам орфогрфію прямої мови, так буде якісніше!
DV P, В мене вийшов новий розділ дуже цікава ваша думка
Чудовий баланс між атмосферою загадки та розкриттям таємниць!
Запис 26 приголомшливий емоційний!
Читач Букнету, попросіть ще когось прокоментувати мене, а я попрошу свою подругу вас прокоментувати.
Ви дуже круті.
Кожна сторінка - це новий етап у розкритті та розвитку сюжету.
Вадим Булава, Сподіваюся вам сподобається мій новий розділ.
Неймовірно прониклива та рухлива тема, яка розглядається в книзі!
Читач Букнету, В мене вийшов новий розділ сподіваюся вам сподобається.
Любі читачі, в мене вийшов новий розділ, він коротенький, але наступний сподіваюся буде більшим
Прекрасно використана сучасна мова, що надає тексту актуальності!
Читач Букнету, Дякую, попросіть ще когось прокоментувати мене якщо зможете, ви дякую за те що рекламуєте мене ви крутий!!!!
Надзвичайна енергія та жвавість, що переповнюють кожну сторінку!
Читач Букнету, Дякую.
До речі, лайкніть пліз мою колекцію творів за цим посиланням: https://booknet.ua/collections/view?id=33829&favorite=0
P.S. Сердечко там збоку :)
Топчик, Я лайкнунула, сподіваюся на ваші коментарі під моїми новими розділами.
Загадково все відбувається варто визнати! Хотілося би ще описів по більше додати на сторінки чотири отак, то взагалі атмосфера б зашкалювала!
Читач Букнету, Дякую
Згоден з думкою Вадима. Треба ще трохи піднажати у цій сфері! У Вас все вийде!
Геймер Дейв, Дякую
Ну й завертівся ж сюжет у нас тут! Сталося вже купа всього, а мов би тільки вчора все почалося
DV P, Дякую
Ідеальна збалансованість між емоційною напруженістю та витонченим гумором!
Читач Букнету, Дякую, якщо зможете попросіть ще когось прокоментувати мене, а я попрошу когось прокоментувати вас.
Літературна вишуканість та чудово створені відтінки тексту!
Читач Букнету, Дякую попросіть ще когось прокоментувати мій новий розділ якщо зможете, ви дуже круті.
Захоплюючі діалоги, які додають глибину інтересам персонажів!
Топчик, Дякую
Прекрасно використана сучасна мова, що надає тексту актуальності!
Геймер Дейв, Дякую
Простежується витончене володіння мовою та цікавий стиль письма автора!
Читач Букнету, Дякую
Сміливе використання неочікуваних поворотів сюжету!
Геймер Дейв, Дякую
Яскраві, виразні образи, що легко відділяються в уяві!
Книга, яка надихає на роздуми та відкриває нові горизонти розуміння!
Вадим Булава, Дякую, попросіть ще когось прокоментувати мене якщо зможете
Доброго дня! На зв'язку, як завжди читач Вадим, тож Я повертаюся з відпустки і знову продовжую Наше Товаришування Сторінками та читання Ваших неймовірних творів! До речі, коли новий розділ?
Читач Букнету, Вийшов вчора.
Вітаю! Радий повідомити, що моя 3 книга веж вийшла! Запрошую до читання на моєму каналі!
https://booknet.ua/book/vyaznicya-svtv-b428152
Любитель Книг, Дякую
Чекаю 16 запису!
Вася Топ, Дякую
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати