Генріх одразу обіймає Марі...
- Моя люба моя кохана..... Я так сумував....
- Тато!!!!
- Моя мила ( бере Грейсі на руки)
- Що у тебе з обличем, мій любий друже......
- Кохана не не покойся зі мною вже все гаразд....
- Ти що з Амандою посварився?
- Я не....
- Я бачила як ви розмовляли.....
- Ти мене ревнуєш?
- Дурень!!!! Я тебе не ревную судячи з твоїх подряпин, Амі зізнався тобі у коханні, а ти відмовив їй, і вона дала тобі ляпаса.
- Звідки ти знаєш.
- Амі давно у тебе закохана.... А зараз будь ласка вклади Грейсі та Отто спати, вони так цього чекали.
Єва досі ридала десь у сусідній кімнаті, Марі взяла Еліс на руки, і віднесла їй до своїх дітей, які ще не спали.....
У Генріха було дуже довге чорне волосся і блакитні очі, Грейсі дуже подобалося коли тато брав її на руки... Вони з Отто нарешті заснули.
Марі вкладає Еліс спати за дітьми наглядає служниця.
Зараз Генріх лежить поруч із Марі у ліжку...
- Гкнріху?
- Так кохана....
- Чому ти так пильно на мене дивишся?
- Я б ніколи не пробачив собі якби ти загнила сьогодні.
- Якби я навіть і загинула... То
( Генріх цілує її)
- Кохана ніколи так не кажи ..
- Марі люба скажи мені правду ти кохаєш мене ?
- Генріху , я.....
- Хоча знаєш мені це не важливо я завжди буду поруч з тобою та нашими дітьми.... ( Цілує її руку)
9:30 ранку...
Генріх нишком виходить з кімнати Марі ( Як вони завжди це робили коли залишалися на ніч, у кімнатах одне одного) .
- Фрауляйн Кейт!!!!! Закричала одна із служниць
- Що ви так кричите !!! Дуже зла Марі вийшла з кімнати, але вона потайки сподівалася що канцлер все таки помер .
- Канцлер.... Він ... Прийшов до тями, і кличе вас до себе.
У цю хвилину Марі була спустошена.
( Кімната у якій він лежить)
- Хотіли поговорити?
- Так.
- Ви все чули?
- Про Єву та її мізки О так.
- Слухайте фрауляйн Кейт, я знаю що ви хотіли щоб я помер... Я "вкрав у вас сестру" але якщо ми програємо війну, ви " вкрадите", у мене Еліс вихваїте її як рідну дочку, згідно домовилиності, можливо колись, вона назве вас мама, а генерала Генріха , тато... Я змирився з цим , тож у вас ще буде можливість мені помститися...
- Не хвилюйтеся Генріха вона швидше за все ніколи не назве тато... Він скоріш за все не виживе на війні....
- ..... Ви якось надто спокійно говорите про можливу смерть нареченого.. ви кажете про нього як про .....
- Як про шматок м'яса?
- Я цього не казв .
- Але подумали.... Пане канцлере звісно у вас дуже цікава логіка.... Ви втягнули нашу країну у це пекло!!!! Ви змушуєте нас проходити через це жахітя!!!! , але безсердечний монстер тут я, а не ви!!!!
- А до вашого відома я просто реаліст.
Марі іде.
'
#472 в Історичний роман
#3334 в Детектив/Трилер
донька дектатора, складні стосунки з родиною, брехня таємниці
Відредаговано: 10.09.2025