Запис 18 .

    У мене три керівництва, три ! Я б хотіла радше бути замкненою у одній кімнаті і з Вінстаном Черчелем, а не з Ад.... Неважливо.

     - Заспойтися вже фрауляйн Кейт все гаразд?

      - Ні з нашою країною точно не все гаразд поки ви......

     -  Слухайте, я знаю що вам на відміну від усіх жінок Німеччини, не подобається моя творивство, але за дуже неприємним збігом обставин, вам доведться терпіти мене, і давайте не вб'ємо одне одного добре?

     - А чому ні? Ви вбили мільйони людей?

      -То були не люди і ти знаєш це Марі........

 -  Люди... . 

( 3 години потому)

      - Я хочу сконати, я тут і помру .........

     - Марі Невже ви і справді так мене ненавидите?

       - Ви зламали мені життя, ви зобрвли в мене того кого я любила.

   - Марі твій дядько Отто загинув на місці, події, я б ніяк не зміг його врятувати.

   - Досить, О господи що я такого в житті вчинила що доля мене так покарала, за що?

        - Марі?

    - Досить з мене цього!! ( Відкриває двері шпилькою)

         - Чому ви не зробили цього раніше!!!!

   - Бо не була певна що вийде, але ненависть до співрозмовника творить дива .

   - Ви пам'ятаєте про Лист фрауляйн Кейт?

   - На жаль я про нього не забула.

(Ще три години потоому )

 -  Пане Кетлере , мені шкода що ваш батько загинув але....

-Канцлер хоче відправити мене до армії?

   - У токому разі один поцілунок фрауляйн Кейт благаю.

Кетлер був синьоким блондином, Генріх мав блакитноким і мав чорне довге волосся до лопаток.

       - .... Можу я вас про дещо попросити.....

.     (  Наступного ранку)

       - Хто ви така я служниця пана Кетлера промовила двоволоса брюнетка з зеленими очима, він сьогодні загинув, це його дочка  він попросив вас прелуштувати її кудись, але щось у погляді цієї жінки налякало Марі.

    -