Прикинься моєю нареченою

​— Дивись, куди преш, дурепо! — гаркнув я дівчині, ледь привідчинивши вікно своєї «ластівки».
​— Це ти дивись, куди їдеш, цапе обідраний! — відбрикнула мені ця самогубиця. — Що, татусь права купив, то тепер крутого з себе ліпиш? Не вмієш водити — ходи пішки, ковбою кімнатний!
​Я аж заціпенів від такого нахабства. Вже набрав повні легені повітря, щоб вивалити на неї весь свій словниковий запас «нецензурної філології», як раптом… мене осінило! Оце стервозне створіння і буде моєю нареченою!
​Залишилося тільки якось вмовити її не прибити мене до того, як ми доїдемо до моїх родичів.