Розділ 3. Ефект "своєї крові"

Будинок батьків Антона зустрів їх запахом дорогого парфуму та дзвінкою тишею, яку порушував лише стукіт підборів по мармуру. З вітальні назустріч вийшла жінка, чий вигляд кричав про статус: ідеальна укладка, перли і погляд, здатний заморозити окріп.
​Поруч із нею стояла дівчина — Евеліна, та сама «наречена від партнерів». Вона виглядала як ожила вітрина бутика: бездоганна, холодна і нескінченно нудьгуюча.
​— Мамо, познайомся, це Василіна. Моя наречена, — Антон приобійняв Лису за талію, непомітно стиснувши пальці — сигнал «починай шоу».
​Василіна, вирішивши йти ва-банк, картинно накульгувала. Вона демонстративно задерла штанину, виставляючи напоказ свій фіолетовий синяк.
​— Здрастє. Вибачте, що в такому вигляді, ваш син мене ледь не переїхав. У нього з гальмами проблеми, — Лиса шмигнула носом і безцеремонно вмостилася в антикварне крісло. — А у вас попити чогось міцнішого немає? Нога горить — жах.
​Евеліна гидливо зморщила носик, а Антон внутрішньо тріумфував. Він чекав на грандіозний скандал, крики «Геть із дому!» і негайний розрив.
​Маргарита Степанівна, мати Антона, завмерла. Вона уважно подивилася на синяк, потім на зухвало підняте підборіддя Василіни і на її пошарпані, брудні чоботи. Тиша затягнулася.
​— Гематома знатна, — раптом подала голос Маргарита Степанівна. Її крижаний тон раптово змінився дивною хрипотою. — Антоне, ти все такий же роззява за кермом. Весь у батька.
​Вона підійшла до Василіни, але замість того, щоб виставити її, присіла поруч.
​— Як тебе, кажеш, звати? Васька? — Маргарита усміхнулася, і в куточках її очей прорізалися лукаві зморшки, яких Антон не бачив роками. — Знаєш, я у двадцять два викрала у батька мотоцикл і в’їхала у вітрину магазину. Теж ходила з такою «окрасою» місяць.
​— Мамо? — Антон поперхнувся повітрям. — Ти про що?
​— Про те, синку, що від цих «рафінованих панянок», — Маргарита мельком, з явним роздратуванням глянула на застиглу Евеліну, — у мене вже зуби зводить. Самі балачки про котирування та пілінги. А тут — жива людина! З характером.
​Маргарита опинилася перед складним вибором. З одного боку — бізнес-угода чоловіка, яка висить на шлюбі Антона та Евеліни. З іншого — її власна невгамована жажда бунту і симпатія до цієї дівчинки, яка так нагадала їй саму себе до того, як її «закували» в корсет вищого товариства.
​Мама вирішила грати у подвійну гру. Вона зробить вигляд, що згодна на шлюб з Евеліною заради чоловіка, але таємно почне «натаскувати» Василіну. Перетворить Лису на таку «наречену», яку чоловік просто не зможе відкинути, тим самим зірвавши угоду з партнерами, які їй завжди не подобалися.
​— Маргарито Степанівно, — обережно подала голос Евеліна, — а як же наш обід? Ми ж хотіли обговорити умови злиття компаній...
​— Злиття почекають, дитинко, — відрізала Маргарита, не зводячи очей з Василіни. — Зараз ми будемо лікувати ногу моєї майбутньої невістки. Лисо, дорога, ходімо на кухню, у мене там є чудова настоянка. І на синяк прикладемо, і всередину вживемо. Антоне, не стій стовпом, неси лід!
​Антон стояв, кліпаючи очима. План «Катастрофа» перетворився на план «У мене проблеми побільше».