1 929
Анотація до книги "Незвичні історії звичайних людей"
Які ми...люди? Які ми, коли життя випробовує нас, ламає, радує, змінює. Які ми коли трохи інші? Не такі як всі, не такі як більшість? Коли найближчі не розуміють, коли кохані не можуть допомогти, і нам нікуди не втекти...від себе самих, від життя та власної неідеальності. Якими ми будемо?
Дана книга - це збірка історій з життя людей. Людей, які схожі на усіх нас, але в кожного з них своя індивідуальна історія, що робить їх такими, якими вони є.
Дана книга - це збірка історій з життя людей. Людей, які схожі на усіх нас, але в кожного з них своя індивідуальна історія, що робить їх такими, якими вони є.
“Чи можна знайти спільну мову з жінкою, у якої діагностовано психічний розлад? Чи можна її любити? Чи можна розраховувати в подібному випадку на щастя? Життєві історії від майстра психологічної драми Інни Турянської.”
Зміст книги: 12 глав
Останнє оновлення: 28 Лют.
69 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю. Як же добре, що вони зійшлися)) Ми теж, коли з чоловіком розписувалися, то мало хто знав. Обійшлися навіть без свідків)) І мама моя дізналася потім, дуже не хотілося усієї тієї біганини та метушні)) Це реально класно, був наш день, а не день запрошених гостей на весілля))
Для Віті, бачу, Пилип Горобець став останньою краплею))) Мами ще б вихователів з дитсадка запросили)) Вітя - молодець, не тільки проявив характер, а ще й зметикував про зп вчителів))) Красень)) У Марини та Віті не мами - а ходячий комунізм))) Хтось комусь дуже хоче допомогти налагодини особисте життя і ледь, а може і не ледь біля контейнеру з весільними сукнями спалились))) Можливо, коли у матусь налагодиться особисте життя, то від дітей відчепляться)))Але навряд, Миронівну ще треба видати заміж, за першого, а потім другого онука/онучку позмагатись. А й не скажеш, що Валентина Іванівна теж була інтровертом. Як кажуть, яблунько від яблуньки далеко не падає))) Які батьки - такі й діточки)) Яке ж гарне слово "розінтровертитись". Дякую. Дуже гарно! Легкого пера!))
Олеся Мрійниця, Дякую, Олесю)) ❤❤
Інночко, дякую за позитивну історію)) Насміялася з останньої частини, мами це щось, шалені жіночки))
Юлія Міхаліна, Трохи є шаленості в них))
Дякую❤
Як це я проду проґавила? Класна пара вийшла))) Я б ще почитала про них: мами в них прикольні)))
Інна Турянська, Не інакше))
Залюбки б почитала продовження про Марину з Вітьой ще (за участі їх мам, звісно — цих родзинок програми:))))
Хоча за логікою вже й так позитивна нота, що більш нікуди))
Знайшлись споріднені душі і так тепло стало серцю, так любо:) Дуже весела вийшла інтровертна історія!)
Марина Тітова, Дякую, Марино)))
Думаю може мами наполяжуть над тим, щоб таки зробити хоч невелике весілля, а то якось вони залегко здалися;)
Ахаха, от тобі і інтроверти))) А вчудили зовсім неіпоінтровертному)) Якщо не уже йде, то не мучай їх, он одружилися і то добре))
Юлія Міхаліна, То не я))
Аххаха, а діти будуть екстраверти
Наталка Черешня, Було б не погано, зрештою вони ж можуть в і бабусь піти:)
Вітаю)) Не те слово, якщо мама щось узяла собі на меті, то не лише двері може винести)) Оце матусі додумалися))) "Тільки почали спілкуватися..." Ситуація і думки Марини СУПЕР! Добре, що Марина і Вітя порозумілися)) Прізвища у них цікаві. Дякую)) Весела історія)) Натхнення і вдячних читачів!
Олеся Мрійниця, Дякую, Олесю))
Ахаха, ні, ну ці двоє знайшли один одного)) І прізвища сходяться, і характери і знайшли спільну мову)) Мами мають бути задоволені))
Юлія Міхаліна, Кароче всі задоволені)))
як я посміялася, ахаахах))) Капустова та Морквин, ехе) мдя, я вже не до того інтроверт, але мовчати справді приємніше. Хоча з правильними людьми навіть інтровертів не заткнути)
Інна Турянська, Я теж, коли відчуваю себе в безпеці)
Ця історія про Родіона за душу хапнула))
І ти так гарно її описала!
Інна Турянська, Успіхів))
оце мами))) якась ідея фікс у них - видати заміж та одружити) спарувати, як тваринок)))
Selene Evance, Ну так) впринципі.
Може, якщо своїй дитині не змогла дати щастя життя, то хоч цьому хлопчику допоможе. Може, то доля?
Інна Турянська, і це прекрасно)
Нє ну то ти вже перегнула - так навіть інтроверти не спілкуються))))
Наталка Черешня, А що робити якщо язик не рухається))
Я б так іі зробила, ахпх))
Оце я насміялась))) З їхніх прізвищ вийде непоганий такий борщ))) Люди просто створені одне для одного - як швидко порозумілись)) Інтроверт інтроверта бачить здалеку)))
Лара Роса, Так)) хай тепер варять разом борщі)
Ознайомилася залюбки з книгою і мушу визнати — це шедевр!
І поплакати, і посміятися — історії на всі випадки життя..)
Психіка людина — тендітна річ, а життя іноді її не береже, то ж, в кінці-кінців, маємо, що маємо.
Дякую за таку творчість і висвітлення цих тем!)
Марина Тітова, Дуже дякую за такі добрі слова)) та все ж до шедеврів мені ще дуже далеко:)
Так психіку треба берегти, все таки цінна річ.
❤
в запущеній стадії інтровертності я була в шкільні роки. потім студентське життя дещо виправило) Але суть залишилась! Дякую за підняття цієї теми!
Іра Сітковська, О, розумію, хоча якщо це публічний виступ де не треба комунікувати з людьми, то ще може бути)) але впринципі місця, де багато людей то свого роду каторга))
Ох, як я розумію її. Сама інколи такий інтроверт, що ховайся. І в маршрутці було, і в магазині))) Добре, хоч не сватали)) Чекаю на появу нареченого))
Юлія Міхаліна, То прям з життя)) постійно стикаюсяз такими барєрами в себе в голові))
Жених зараз принесе курячі четвертинки?))
Наталка Черешня, Ну аякже))
Якби ще люди розуміли, що інтроверти мають таке ж право на життя, як і вони, й не намагались їх перекроювати на свій лад. Пам'ятаю, як розповідали, що одна класна керівниця на ремарку когось з батьків про те, що всі діти різні й не всі мають бути активними, здивовано витріщилась й видала, що діти ВСІ мають бути активними! Мені цікаво: вона хоча б відкривала підручник з психології, котру наче мала б вивчати? Ось з цього й починається катування інтровертів по життю. Більшості начхати на їхню особливість й ніхто під них світ підлаштовувати не збирається.
Інна Турянська, У всіх по-різному) Аби інші люди це сприймали нормально, то й жити було б легше)
то цей з крилтцями її "наречений"?
Оля Пасічник, Так)) потенційний. Ну так вирішили мами, а як вони вирішать буде видно.
У першому абзаці про мене і мою колишню професію, морально знищеною поверталася додому. Як соціофоб, дуже розумію, коли просто хочеться побути з собою))) Такі пориви зі знайомих не всі розуміють, але хто залишився зі мною, той прийняв це і спілкуємось настільки, наскільки у мене вистачає сил))) Для мене підвищувати голос - рівнозначно смерті. У мене теж була звичка чекати того самого у громадському транспорті, проте це тривало рівно до тих пір, доки одного разу через свою замкнутість проїхала свою зупинку і довелось пішки повертатися))) Шкода дівчину, що жестами намагалася комунікувати. Важко бути не таким, як усі. Під кінець ще й мама зі своєю подругою остоточно добили. Не розумію людей, які часом так сильно вірять у себе і думають, що можуть вирішувати долю іншої людини. Натхнення вам! Дуже життєві історії.
Олеся Мрійниця, Ох, Олесю. Я інтроверт теж, для мене багато людей, нові місця, знайомства і тому подібне все дається важко. Я вас чудово розумію. Написати я залюбки, подзвонити тільки в крайому випадку))
Дякую тобі ❤
Привіт, Інно) Малий дуже проникливий, розгадав душевний стан героїні. На вигляд дитина, а вже дорослий не по рокам. Уміє добре аналізувати, а не просто слухати плітки. Любов дитячу заслужити дуже важко, лише щирістю можна досягнути такої прихильності. Як же гарно ви це показали. Родін - це справжнісіньке диво. І Толику респект, з'явився у найвідповідальнішу хвилину)) Здивували ремаркою. Як так, що немає натхнення? Це що за фокуси?)) Я, як ваш читач, дуже на вас сподіваюся і завжди з превеликим задоволенням читаю))
Олеся Мрійниця, Привіт, Олесю)) дякую за твої проникливі коментарі. Так малий дійсно дуже дивовижна дитина, допоміг жінці. І чоловік теж молодець, що вирішив підтримати.
Щось щодо натхнення не знаю) певно через то, що дві книги. І які треба не просто писати по натхненні, але шукати інформацію.
Дякую, Олесю. Твоя підтримка безцінна)
Ууф, читала і не дихала! Дуже емоційно! Втрату справді ніяк не заповнити, але можна почати поряд зрощувати нове щастя. Я рада, що чоловік повернувся і з Родіоном все вийшло)) Хоч з болем в серці, але вона має стати щасливою))
Наступна... про гриби чи про психів?))
Юлія Міхаліна, То мила історійка)) ніякого хорору))
Який в неї чоловік чудовий!)) Як добре, що їм вдалось забрати хлопчика: на одну щасливу людину побільшало) Може, й в неї на серці хоч трохи легше стане тепер)
Інна Турянська, Я теж так думаю))
Ох , зворушливі і реальні історії. маю приблизно подібних дві.Якось приватно напишу.А тут добре, що чоловік таки нерозлюбив, і допоміг повернутись до нормального життя. і в Поділена нарешті знайшлася справжня родина, мама, якої так потребував завжди
Оля Пасічник, Дякую, Олю за коментар.
Так чоловіки дійсно любили своїх дружин. Чекатиму історію)
Ох, який же Родіон мудрий та дорослий не по роках. Дуже хочеться, аби все вийшло в неї, бо, здається, це реальний її шанс ожити
Юлія Міхаліна, Так, це її надія на нормальне життя.
Родіон справжній?
Інна Турянська, О, добре, що не примара
Прочитала першу історію. Дуже сподобалась. З гумором про психічний розлад і водгочас дуже коректно. Браво! З задоволенням читатиму далі і порекомендую своїм підписникам.
Єва Ромік, ❤
Може, хоч ця дитина допоможе їй припинити себе катувати?) Хоч би в них все вийшло й вони відігріли одне одного)
Лара Роса, На жаль...
який жах... маленька дитина, скалічила життя й собі, і Ростику. А цей Родіон ніби й справді самими небесами посланий
Selene Evance, Помилую)
так дивно бачити все очима людини, яка не може терпіти бруд аж настільки... цікавий і химерний досвід
Інна Турянська, Зійшлися)
Лише сьогодні додала цю книжку і отак слухаючи, відразу почали спливати історії подібного типу колись давно почуті. Це справді тема неординарна, нетипова.
Оля Пасічник, Дякую вам, Олю за коментар.
вiтаю) з другого абзацу - мурашки по шкiрi! мить - i ось таке! Iнно, я вражена подачею) Ця зустрiч стане для жiнки порятунком, адже пiсля темряви завжди сходить сонце Дякую! Чекаю продовження) Легкого пера!
Олеся Мрійниця, Вітаю, Олесю)
Трохи важка історія і щоб написати її мені довелося змінити трохи стиль письма, щоб правильно передати депресивно-безвихідний настрій героїні. Ви праві це їх порятунок один для одного
Сумно так. Шкода бідну жінку. Скільки ось так буває через якийсь дурний випадок. Жах...
Інна Турянська, Не весело(
Уфф, бідна Марія... Шкода її страшне. Як вона ще тримається. Поява Родіона зараз якесь диво та іронія долі. Вони такі схожі у своєму горі, але такі різні. Можливо, вони потрібні один одному, щоб продовжити жити далі. Особливо Марії.
Юлія Міхаліна, Так, страшна трагедія((...ти права Марії він більше потрібен
вiтаю) добре, що пара навчилась знаходити компромiси. Чоловiк вже був майже на межi, добре, що Лiнела теж змогла себе осилити. Дуже важкий дiагноз у жiнки. Дякую, Iнно, за працю i за мораль,яку Ви донесли для свого вiдданого читача))
Олеся Мрійниця, Дякую тобі Олесю за те, що підтримуєш героїв і мене❤
Ох, як це важко. Треба мати сталеві нерви й божевільне кохання до людини))
Лара Роса, Добре;)
Ох, ні ну він старається, і вона теж... Але все це надто складно, щоб так одразу все змінилося та стало нормальним) Сподіваюся, поступово виходитиме краще))
Юлія Міхаліна, Ну він ж теж людина) але добре що стримався))
Добре було б, якби це помогало.
Але краще було б звернутися до психотерапевта або психіатра від початку.
Наталка Черешня, Можливо звернуться, чи звералися)) будем сподіватися)
вiтаю, Iнно. Цiкаво, чи допоможе така терапiя Лiнелi. Вiд ситуацii безвиходi лячно так, дуже хвилююсь за цю пару. Дякую за працю. Легкого пера!))
Олеся Мрійниця, ❤❤❤
Який чоловік! З Червоної книги - не інакше) Якби всі такими були)
Лара Роса, Практично жива, то не жива))
Давид це просто таке сонечко, я не знаю, чи існує взагалі в цьому світі хоч один такий чоловік, як ось він
Інна Турянська, сподіваємося
Давид молодчинка, так старається, аби коханій було добре. Аби його ідея справді допомогла перенаправити її енергію. Коли до неї причепився отой чоловік, поки ти не сказала, що він бридкий, я подумала, була б страшна іронія долі, якби вона потім закохалася в якогось нечупару))
Юлія Міхаліна, Ахпх)) та де б я з неї так знущалася))) тим паче, що в неї чоловік он який)
Ну, може, й допоможе
Наталка Черешня, Повинно)
Смекалистый краще виправити на вигадливий)
Неряха - нечупара)
Жінка - заміжня!)
Таке побажання з найкращими намірами!) Не ображайтесь!
Іра Сітковська, Дякую) йду виправляти;)
Вітаю, Інно. Візуал відображається і мені дуже подобається такий формат історії. Шкода і Давида, і Лінелу. Дивно, що робота Марі жінку задовольняла. Людині з такою клінікою важко догодити. Ось так читаю і мені частково здається, що цей синдром майже у всіх жінок присутній, але в меншій мірі, аніж у героїні. Чоловік дуже кохає свою дружину. Дуже терплячий. Дякую за таку цікаву та пізнавальну історію. Чекаю продовження. Вам бажаю гарного настрою і вдалого дня!))
Олеся Мрійниця, Олесю, дякую за побажання. Не думаю, що Лінелі до кінця влаштувала робота Марії, але певно жінка стрималася ради чоловіка;)
Святий чоловік! Просто святий! Бо я б вже всі ті меблі повикидали, якби мене змушували їх совати кожного тижня)))) Але ж і бідолашний))) Вони до дивана дійдуть хоч, як до винагороди за всі страждання?))))
Лара Роса, Згідна)
Ніби весело, але... у мене б уже каструлька поїхала))
Selene Evance, Ага))
У нього таки сталева витримка та залізне терпіння)) Сподіваюся, воно не закінчиться в один прекрасний момент, і він не вибухне)
Юлія Міхаліна, Тебе;)
Якшо трохи гумору, я ненавиджу прибирати)..
Іра Сітковська, Розумію)) генеральне прибирання теж не дуже полюбляю)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати