Маріонетка Торна

Ляльковод
— Ти думала, що можеш просто піти на вечерю з іншим і я цього не помічу?

Його голос звучить надто близько, обпікаючи мою шкіру холодом.

Неслухняна маріонетка
— Це моє особисте життя, пане Торне. Ви не володієте мною поза офісом.

Ляльковод
— Помиляєшся, Міє.

Він повільно намотує пасмо мого волосся на палець, притягуючи мене ближче.

— Я володію кожною секундою твого часу. Кожним твоїм подихом.
Ти моя найвдаліша маріонетка. І я не дозволю нікому іншому торкатися твоїх ниток.

Неслухняна маріонетка
— Чому? Шепочу я, відчуваючи, як серце зрадницьки калатає.
Ляльковод
— Тому що ти ще не згадала, хто я такий. Але повір... Я змушу тебе згадати все.