636
Анотація до книги "Код доступу – 219"
Аудиторія 219 – це не просто номер на дверях УДПУ. Це автономна фортеця, «бункер» серед хаосу, де час тече за законами гудіння серверів та запаху озону.
Це історія студента, який прийшов сюди волонтером, а став «сірим кардиналом» факультету. Між ремонтом пожовклих системників та негласним керуванням студентською радою, автор вибудовує власний світ. Тут вирішуються долі студентів під чужим підписом.
Але лютий 2026-го приносить не лише мороз, а й велику реорганізацію. Поки за вікном лютує хуртовина, останній інженер факультету соціальної та психологічної освіти сидить у холодній аудиторії, закутаний у куртку, і робить свій останній "backup" пам'яті.
На ньому закінчується шлях цілої професії. Коли згасне екран і ключ востаннє повернеться в замку, залишиться тільки цей текст.
Це історія студента, який прийшов сюди волонтером, а став «сірим кардиналом» факультету. Між ремонтом пожовклих системників та негласним керуванням студентською радою, автор вибудовує власний світ. Тут вирішуються долі студентів під чужим підписом.
Але лютий 2026-го приносить не лише мороз, а й велику реорганізацію. Поки за вікном лютує хуртовина, останній інженер факультету соціальної та психологічної освіти сидить у холодній аудиторії, закутаний у куртку, і робить свій останній "backup" пам'яті.
На ньому закінчується шлях цілої професії. Коли згасне екран і ключ востаннє повернеться в замку, залишиться тільки цей текст.
Зміст книги: 13 глав
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю з новою історією! Успіхів автору.
Стейсі Мур, Дякую!
Досить цікаво подана частинка життя. Для когось це просто історія, для когось буде покликом не здаватися.
Читаючи історію із життя, я читала і поміж рядками. Я не лише бачила сильного і рішучого хлопчину, я бачила частинку того про що завжди мовчу. Я бачила частинку дорогого, безцінного і рідного...
Лілія Головань, Іноді те, що читається поміж рядками, важить більше, ніж сам текст. Дякую Вам за цю глибину. Радий, що моя історія стала тихим діалогом про важливе, про що ми зазвичай мовчимо, але що так гостро відчуваємо серцем
У вас гарно виходить, не зупиняйтеся й продовжуйте писати! Розділи залишають тепле враження й читаються легко!
Олена Романівна Поліщук, Вельми вдячний)
Вау! Був радий бути разом у одному "Ордені ІОЦ"!)
Ігор, Воістину, хоч не довго)
Дуже захоплююча історія
Женя, Дякую!
Це настільки душевно написано, що в кінці очі заблищали. Неймовірно просто!
Ейрен, Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати