Я не планувала закохуватися.
Власне, я взагалі нічого особливо не планувала.

А потім у моєму телефоні з'явився новий голос.
Потім була кава, яка чомусь тривала три години.
Потім — ще одна.
І ще.

Лев не був схожий на людину, яку я уявляла поруч із собою. Та й я, якщо чесно, не дуже була схожа на людину, яка готова впустити когось так близько.

Ми просто говорили. Сміялися. Дратували одне одного. Пізнавали.

А потім раптом стало зрозуміло: між нами вже щось є.

Може, це кохання.
Може, просто двоє людей, яким добре разом.

А може, ми просто два зефіри, які випадково опинилися в одній коробці.

І тепер треба якось із цим жити.