112 807
Анотація до книги "Зів'ялі серця"
Він повернувся з фронту в пошуках забуття й усамітнення, але освідчився жінці, яку ледь знає.
Вона вже й припинила мріяти про кохання, але освідчення від фактично незнайомця подарувало шанс.
Тільки чи так легко двом самотнім людям з зів'ялими серцями порозумітися, подолати опір пересудів і полюбити? І що їх чекає в кінці цього шляху?
Вона вже й припинила мріяти про кохання, але освідчення від фактично незнайомця подарувало шанс.
Тільки чи так легко двом самотнім людям з зів'ялими серцями порозумітися, подолати опір пересудів і полюбити? І що їх чекає в кінці цього шляху?
“Самотня мама і колишній військовий, два зів'ялі серця, які здатне оживити лише кохання!.. Ніжна, тепла й сумна історія, фінал якої змусить вас плакати! Якщо хочете пережити сильні емоції - неодмінно читайте!”
Зміст книги: 32 глави
342 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую за увагу до моєї творчості! Якщо Вам сподобалась ця книга, Вам також можуть сподобатись такі мої романи:
❤️"Сто мільйонів зірок для тебе"
❤️ "Її чужий, її рідний"
❤️ "Твоя згідно з пунктом три"
❤️ "Майже коханці" та ін.
Підписуйтесь на мою сторінку і читайте інші історії!
А також підписуйтесь на телеграм-канал: https://t.me/ustyna_tsal (Любовні романи Устини Цаль). Новини, анонси, уривки, спілкування з читачами тут.
Дякую. Читала із задоволенням. Наче і хвилювання були, і конфлікти, але описи природи і некваплива, насичена образами мова налаштовувала на розважливий та трохи філософський лад. Фінал, звичайно, то особливі емоції - гірко-солодка та пекуча суміш, наче саме життя. Дякую за цю палітру відчуттів, думок та сподівань. Бажаю сил на подальшу творчість, безпеки всім рідним та якнайшвидшої перемоги!
Устина Цаль, ❤
Дякую! Дуже зворушливо. Чекаю на продовження і перемогу!
Наташа Василевська, Дякую! Сподіваюся, перемога настане якнайшвидше!
Щиро вдячна. Прочитала на одному подиху. Особливо кинулась у вічі бездоганна грамотність. Так грамотно українською мовою в наш час мало хто пише.
Валентина Косар, Насправді й у мене трапляються помилки, але я намагаюся з ними боротися.
Щиро дякую!
Наревілася, але повторю, цей роман вартий зорепаду. Дякую.
Аня Федчишина, Дякую щиро за такі слова!
Дякую. Продовження чекаю, як і нашу Перемогу!
Анна Шевчук, Дякую!
Вірю, що після Перемоги напишете 2 частину цієї історії! Ви просто зобов'язані це зробити в ім'я всіх наших хлопців, які боронить Україну! І живих, і мертвих! Щиро дякую за щем у серці, за невиплакані сльози, за любов, даровану цією історією.
Світлана Буйволенко, Так, я міркую над тим, щоб після перемоги зробити продовження!
Дякую!
Надзвичайна книга! Упродовж її викладання кожну главу завжди чекала з нетерпінням! Одна з найкращих для мене книг на букнеті! Дякую!
Євгенія, Дякую Вам! Дуже ціную, що отримала такий відгук!
Устано, дякую за надзвичайно чудовий і чуттєвий роман… не змогла без сліз читати останню главу і весь час в голові прокручувала своє 24 лютого.
Цей день, напевно, по хвилино пам’ятають всі українці і не скоро забудуть.
Вірю, що Святослав Хоробрий повернеться з перемогою до своєї блакитноокої Любові ???
Natalia Zadnipranez, Згодна, 24 лютого перевернув усі наші життя, таке важко забути.
І я вірю, що повернеться!)
Дякую!
Дякую за чудову історію! Цікаве відчуття після прочитання...історія на початку читалась, як художній роман, а в кінці автор всіх повернула у реальність і заглибила у сьогодення війни, а також можливості життя завдяки нашим ЗСУ, а від того ще більшого бажання перемоги, щоб усі повернулись до своїх рідних!
Ніна, Я вважаю, що в такі часи навіть художні романи не повинні бути відмежовані від сьогодення. Проте я постаралися вкласти у книгу достатньо романтики, перш ніж підвести її до такого фіналу.
І так, чекаємо наших воїнів з перемогою!
Дякую!
Гарно пишете. Дуже. А останній розділ - це так трагічно і так життєствердно водночас. І ще - майстерно. Володієте словом, маєте справжній дар від Бога. Дякую, читаю Ваші книги із задоволенням!
Іванна Тарас, Мені дуже приємно це чути, рада, що читаєте мене! Дякую!
Дуже гарна історія...І всі ми будемо вірити, що її кінець ще буде щасливим!!!
Оксана, Саме так! Дякую!
Дуже дякую вам Устино ,за цю життєву історію.В мене немає слів,щоб ще щось додати.Така цьогоріч в нас реальність.Дякую також за епілог,що ще більше надихаєте людей вірити в ЗСУ,бо справді маємо тут відносно мирне небо.
Оксана Кіс, Я сподіваюся, що ця реальність скоро закінчиться нашою перемогою. А поки що й залишається вірити в ЗСУ.
Дякую Вам!
До сліз ,комок в горлі ,дуже б хотілось продовження
Дякую вам ,така чуттєва розповідь ,не про розмальованих барбі і бізнесменів , а життєва історія ,справжня!!!!
Таня Палихата-Лазенга, Дякую за такі щирі слова! А продовження, ймовірно, буде після перемоги!
Дякую Вам за цю історію!
Olenka Danulyk, Дякую Вам!
Вітаю із завершенням!
Це справжня, життєва історія, від якої часом мурашки по шкірі, а часом хочеться плакати від правдивості. Герої живі, реальні, так і бачиш їх ніби на власні очі, десь живуть за рогом.
Дякую, що змусили зів'ялі серця розквітнути, навіть і на такій сумній ноті.
Ліна Алекс, Ця книга більше вписана в реалії нашого сьогодення, ніж інші, тому мабуть, й герої вийшли такими.
Дякую, що були зі мною і героями впродовж цієї історії!
Велике дякую за таку чуттєву та емоційну історію. Книга припала до душі))) Вірю, що Люба обов'язково дочекається свого Святослава))) А ми обов'язково дочекаємося перемоги)))
Алена Светловская, Дякую, що читали і поділилися емоціями!
Ці емоції... Це просто щось!! Поки читала, серце ледь не вистрибнуло) Чесно, поки читала жодної сльозинки, а терер сиджу пишу коментар і плачу) Сонце, ти неймовірна!! Хоч дійсно герої і вигадані, але переживаєш тепер за них, як за справжніх)) Тому якщо можливо, малесеньке прохання) Коли настане наша Перемога, напиши хоч декілька речень про них, як маленький після-епілог) Хоч мені в особисті повідомлення)))) Дякую, моя люба!! P.S. Ураааа, зізнання в коханні!! Думала, не дочекаюсь)))) ❤️❤️❤️
Аля, Дякую, Алю, за підтримку і коментарі, які надихали впродовж всього написання❤️
Так, після перемоги неодмінно щось буде - чи коротке оповідання чи довше, але ми ще побачимо Любу і Святослава.
Обіймаю!
Книга чудова. На жаль, неможливо придбати. На сайті є тільки ознайомчий фрагмент.
Устина Цаль, Дякую
Наревілася....
Лариса Гаврилюк, Добре Вас розумію..
що ж, піду втирати сльози) ця книга неймовірно ніжна і щемлива! Вона захоплює з першої глави і трима до останнього слова.
Наталия Золотоверхая, Дякую, рада, що книга Вас захопила і зачепила!
Щиро дякую вам, Устино! Так щемливо, реалістично описано кохання двох здавалось б різних людей. Завжди тішусь, коли люди знаходять свою половинку, а фінал теж справжній, бо зараз війна і таке наше сьогодення, але вірю у нашу Перемогу, ЗСУ , і наш хоробрий народ! Слава Україні!
Таня Павлюк, Дякую! Я щиро рада, що книга торкнулася Вашої душі.
Героям слава!
Навіть незнаю, що написати. Вже вкотре перечитую фінальну частину, заважають сльози.)
Просто кудись поділися слова і думки. Пустка в душі від реальності.)) Дякую вам за щемливу історію кохання.)) Творчого натхнення вам та невтомної музи. А ще, миру нам всім і такої жаданої перемоги.)))))
Анна Багирова, Дякую, що підтримували коментарями і поділилися емоціями!)
Дякую Устина❤❤❤
Елена Клименко, Дякую Вам!
Дякую! Емоції зараз переповнюють. Сподіваюсь,наша перемога близько! І щасливий епілог все ж таки буде..
Наталка Михайлів, Дякую! Так, я сподіваюся після перемоги написати оповідання абощо і розповісти про те, як склалося у Люби і Святослава далі.
Дякую! Гарна та щемлива історія. Переможного мирного неба всім нам!
Наталя, Так, чекаємо перемоги!
Дякую!
Дякую. Плачу і вірю.
Larisa Chelter, Дякую!
Дякую!!! Аж не віриться, що ми живем в такій реальності.
Тетяна Федорчук, На жаль, цій реальності скоро буде пів року...
Дякую!
Читаючи фінал, мабуть, всі плакали. Неможливо стримати емоції. Але усі надіємося, що після ПЕРЕМОГИ, Ви напишете продовження цієї щасливої історії... і буде це швидко.
Марія Наконечна, Так, у мене є думки, щоб після перемоги написати оповідання і розповісти, як склалися долі Люби і Святослава далі.
Дякую!
До сліз! До щему! Ви так це все реалістично передали словами, що просто неможливо не плакати. Скільки таких прощань, скільки таких хоробрих сердець б'ється за кожного з нас, скільки відданих сердець, що чекають своїх героїв. Ця книга просто необхідна і саме з таким фіналом. Дякую Вам, що змогли її написати, бо навіть уявити важко скільки сил Ви сюди вклали. Фінальна глава — це чисті емоції цілої країни, тут надії в світле майбутнє й віра в перемогу цілого народу!
Дякую Вам, Устино, за таких відданих, щирих героїв, за їхній шлях, за їхні переконання, за їхню віру, за весь той спектр пережитих з ними емоцій! Ця книга близька серцю. Ця книга живе в серці. Цю книгу я не забуду й повертатимусь, перечитуватиму. І в мене досі сльози в очах...
Дякую сердечно за Вашу творчість! Безмежного натхнення Вам на нові історії!❤️ Ми обов'язково переможемо, бо як ви написали: зло боїться хоробрих, коханих і вільних!❤️
Лореін Владислава, Я вклала у цю історію чимало емоційних сил, і зараз, якщо чесно, почуваюся трохи вичавленим лимончиком) Але я рада, що змогла створити цю історію такою.
Дякую Вам за такі розгорнути коментарі, за підтримку, за відгуки! Дуже рада, що ця історія поселилася у Вашому серці!❤️❤️❤️
А переможемо обов'язково, інших варіантів немає❤️
Дякую. Книга неймовірно цікава, жива, болюча. Важко зараз описати емоції, можливо з часом трошки більший відгук напишу. А поки просто проживаю все відчуте...
Єва Райн, Дякую! Я дуже ціную і радію, що історія зачепила Вас і подарувала емоції!
Щиро дякую. Фінал важкий, але важкий і такий реальний.
Оксана Буджаковська, Дякую, що читали!
книга неймовірна від перших рядків і до завершення, особлива, надто близька до серця. а далі і справді буде?
дякую авторці за неймовірні хвилини емоційної насолоди, за своєрідне знеболювальне для душі. словами важко передати весь спектр почуттів від прочитаного.
Світлана Фецич, Я міркую над тим, щоб після перемоги написати невелике оповідання і розповісти про те, як все склалося у Люби і Святослава далі.
Дякую! Щиро рада, що книга подарувала Вам такі емоції!
Оооо!! Просто голосю, а не плачу! Ооооо!! Це так відгукується в серці!! Дякую вам, що написали і поділилися зчитачами цією історією!! Дякуююююю!!
Олена Когут, Дякую Вам, що читали і підтримували! Я рада, що ця історія вийшла такою, що відгукується в серці!
Яка приємна новина чекає Святослава! Не віриться, що вже фінал.
Аня Федчишина, Так, його велике бажання здійсниться. Побачимо все от-от.
Кожний рядочок цього розділу настільки пропитаний щастям, що дійсно страшно. Страшно, що ж там буде в епілозі, адже зовсім не хочеться для Люби і Святослава нових випробувань, розлучень, переживань. І сумно,бо знову прийдеться прощатись з такими вже рідними героями
Наталка Михайлів, На жаль, ми живемо у час випробувань, вони живуть у час випробувань. Кожна історія мусить завершуватися, мені теж сумно, зжилася вже з ними, але треба відпускати...
Страшно читати фінал....
Євгенія, Там буде й хороше!
Замале. Не замале... Це він просто в голос його не вимовляв. Саме їй)) І цілого світу буде замало, щоб вмісти всі ті неймовірні вібрації та емоції, які дарує це слово)) Іскра теж замаленька. Але тільки в перші миті)) Ох, ще ніколи не чекала епілогу з таким острахом і натхненням одночасно!! Дякую, Віто!! Тихого спокійно дня! ❤️
Аля, Для Святослава особливіші вчинки, а не слова, і його не переробити, але побачимо)) Фінал відбере багато емоцій!
І тобі спокійного дня!❤️
шкода, що книга закінчиться початком війни. а так хотілося б побачити, як народиться Святославів первісток, як Люба зі Степанком поринуть у світ пелюшок та колискових...
Як би моя воля, я б включила твір до програми з літератури в 11 класі.
Світлана Фецич, Мені й самій хотілося б побачити, але час пелюшок для них ще не настав, тож не зазиратимемо у майбутнє..
Про програму літератури - неочікувано і дуже приємно чути! Дякую!
Дуже хочу, щоб все-таки вдався подарунок для Святослава. Радію їхньому щастю.
Ярослава Губко, Цей подарунок вдасться)
Люба вагітна!!! Як прекрасно! Але.... невже щось затьмарить їхнє щастя, їхню сімейну ідилію???))
Чекаю на фінальну частину і боюся. Дякую вам за продочку.))))
Анна Багирова, Ох, чи можливе щастя, яке б нічого не зіпсувало?.. Не хочеться, але правда життя накладає свій відбиток.
Дякую, чекаємо фіналу)
Тепер вони пов'язані ще міцніше. Все так гарно й мило, вже все планують разом.)))Святослав повеселив своїм чисто чоловічим підходом з рулеткою, вираховуванням і отим типовим чоловічим рішенням, що два краще за зелене.)))) Але тут розумієш, що наближається останній день того кришталево-чистого щастя. День народження і подарунок той, наче символом стане. І на жаль, від цього нікуди не дітися.
Дякую Вам за продовження! З нетерпінням очікую неділі! Натхнення Вам, безпеки й гарного дня!
Лореін Владислава, Саме так, від цього нікуди не дітися, на жаль, можливий лише один фінал. Іноді кришталеве щастя руйнується у житті в найбільш неочікуваний момент, і навіть у книзі це не можна оминути.
Дякую, і Вам гарного дня!
Таке довгоочікуване щастя, повне-повнісіньке, аж через край, тільки передчуття недоброго, що воно от-от буде зруйноване, не покидає. Це, мабуть, відгомін реального світу, тому що історія дуже реальна і справжня.
Дякую! З нетерпінням чекаю на фінал!
Ліна Алекс, Реальне і вигадане у цій історії йдуть пліч-о-пліч, тож і відчуття недорого цілком виправдане.
Дякую!
Таки у свій час недарма згадала про пісню Був‘є… Хоча, сподіваюся, не настільки все трагічно буде, як озвучено в останньому куплеті. Не осиплеться цвіт їхнього кохання, не встигнувши буйно розцвісти…
Любов, Недарма...
І я на те сподіваюся!.
На тривожній ноті закінчилася глава. Сподіваюся, їх омине погана доля, і авторка тут напророкує швидку перемогу))
Дякую!
Ліна Алекс, Хотілося б напророкувати, але можливо, аж на дуже вперед не зазиратимемо)
Дякую!
Так поетично) розцвіли ще до весни) щоб лиш мороз не шарпнув той цвіт
Олена Когут, Ох, без морозу, на жаль, не обійдеться..
Зима, холодно, пусто... а тобі все одно, бо ти розцвів)) І не тільки ти)) І вінчання це чудово!! А передчуття... то страшно. Бо ще по живому боляче. Але... все одно чекаю на щось неймовірне і щасливе) Дякую, Віто!❤️
Аля, По живому. І невідомо, чи переболить, чи колись забудеться цей біль. Але щасливе ще ооапиться) Дякую❤️
Здається, я вже знаю, чим завершиться ця історія... Обіцяю не спойлерити, якщо пані Устина поділиться рецептом гречаного киселю)) Бо взагалі вперше в житті почула про таку страву)
Єва Райн, Напевне, у кожному регіоні є такі страви))
Одне слово ''війна''.
Оксана Буджаковська, Саме так.
Так мало відпущено їм щастя...((( Клята війна і ті, хто її підтримує !!!
Лариса Гаврилюк, Мало... Але можливо, тоапиться щось ще щасливе)
О, Святослав продовжує дивувати пропозиціями.!:))Все так гарнооо... і страви (от про Святославову улюблену ніколи й не чула), й звичаї, й атмосфера. Наче там побувала й з ними безперервно слухала ті колядки, щедрівки, шукала ті ворота.:)) У наших краях існувала традиція знімати ворота й хвіртки в ніч на Андрія. Причому знімали лише в тих, у кого в хаті живе дівчина на виданні (згодом просто дівчина), але так само кудись заносили, ховали.
Свята закінчуються й потроху огортає тривога. Здається, здогадуюся куди прямуємо.
Дякую Вам за цей шматочок свят і традицій, ну і за таких милих, відданих героїв! З нетерпінням чекаю продовження! Натхнення Вам, гарного дня, спокою й безпеки! ❤️
Лореін Владислава, Так, знаю, що в "нормальних" регіонах ворота знімають на Андрія і тільки там, де є дівчата, але саме у цій гоибинці Рівненського полісся ведеться саме так - робити шкоду на Щедрий вечір)) Вчора навіть перепитувала мами, чи нічого не переплутала))
Так, Ви правильно здогадуєтеся, куди прямуємо. Зрештою, чи є тут інший напрямок?..
Дякую, і Вам спокійного дня!❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати