Спадкоємці мера

- Нащо кликала? Давай коротко і по ділу.
- Якщо коротко, - роблю паузу, вдивляюсь в байдуже обличчя чоловіка. – Я вагітна. Від тебе, це точно. Щоб не шукав крайніх.
- Я сподіваюсь мені почулось, - каже напружено.
- Ні, тобі не почулось, - кривлю губи. – І я можу це повторити десятки разів, якщо з першого тобі не зрозуміло.
- І що ти будеш робити? – питає розгублено, навіть не схоже на нього.
- Я тебе хотіла спитати, що нам робити, - піддаюсь вперед. – Дитина твоя, тому і проблема стосується нас обох.
- Позбуться проблеми, от і все, - говорить різко, просвердлює мене холодним поглядом. – Ти сама розумієш, що вона нам обом зараз ні до чого. У мене кар’єра, а в тебе навчання. Та й не разом ми вже, щоб залишати вагітність. Думаю, буде тупо знову сходитись заради дитини.