Сильна та розумна не означає — щаслива! Історії, що формують

Наприкінці першої книги я планувала, що друга буде про процес одужання — про те, як я долала наслідки своїх травм, як училась жити по-новому. Але коли почала писати, зрозуміла: перш ніж говорити про одужання, маю розповісти ще декілька особистих історій. Тих, що формували мене, що пояснюють, чому я стала такою, якою є зараз.
Друзі, які читали першу книгу, наполягали: "Ти маєш розповісти про своє дитинство". І я зрозуміла — вони праві. Бо не можна зрозуміти шлях до одужання, не побачивши, звідки він починався.
Ці історії не йдуть у хронологічному порядку — вони приходять так, як приходять спогади: раптово, несподівано, коли щось їх зачіпляє. Деякі з них здадуться комічними, деякі — болючими. Але всі вони — про те, як діти стають дорослими, і які шрами вони несуть із собою.