6 Коли логіка стає злочином

До речі, я в жодному разі не хочу виставити себе нещасною жертвою — я теж робила погані і не дуже вчинки і точно не тримала язика за зубами. Вчителі в школі мене не любили. Вчителька історії навіть сказала мені в обличчя, що чекає на той день, коли вона прийде на роботу, а я не буду сидіти на першій парті.

Ось з чого почалася її неприязнь до мене. Одного разу у нас була контрольна, яку всі написали погано, навіть моя найкраща подруга, яка завжди виконувала всі домашні завдання і її любили всі вчителі. І в день, коли оголошували оцінки, у цієї моєї подружки — до речі, ми дружимо досі, і можу сказати, що її життя було складнішим за моє, і зараз вона теж лікує свою нервову систему.

Так ось, коли дійшла черга до моєї подружки, вчителька сказала: "Як так сталося, що ти так погано написала контрольну? Напевно, ти себе погано почувала. Тим більше, у тебе сьогодні день народження, і я поставлю тобі чотири" (ми тоді вчились за п'ятибальною системою).

У цей момент до мене повернулась інша моя однокласниця і сказала: "А що робити тим, у кого день народження влітку?" Мені здалось це запитання дуже логічним, і я підняла руку і повторила його на весь клас.

На що я почула у відповідь вчительки: "Як ти можеш таке казати? Це ж твоя найкраща подружка! Ти що, не хочеш, щоб у неї була хороша оцінка?" І мені стало так соромно, а вона продовжувала мене соромити, поки я не почала плакати. Звісно ж, я не хотіла, щоб моя подружка якось постраждала від цього, але зараз вже можу заявити, що питання було таки логічне.

Думаю, це одна з ситуацій, яка навчила мене підбирати слова, але тримати думку при собі я навчилась вже після народження доньки, тому що зрозуміла, що наслідки можуть нашкодити не лише мені, але й їй.