8. Через поле, через гай ходить Юлька — помагай

Є в мене ще одна риса, яку раніше я вважала чеснотою, а інші — дурістю. Це бажання всім допомогти та всіх врятувати. Мабуть, це зародилось у мені ще в 11 років, коли біля мого під'їзду раптово знепритомнів дідусь, який жив у квартирі наді мною. Тоді я своїми силами підняла його і допомогла дійти до квартири, і вручила його дружині. Вона була неймовірно вдячна. Тоді я відчула водночас переляк — якби не я, дідусь помер би — і гордість, бо я ж його врятувала.

Коли я подорослішала, то не могла пройти повз жодного лежачого на землі алкаша, думаючи, що якщо не втручусь, то він помре через мене. Здебільшого це були досить кумедні історії, на які я просто витрачала час.

Одного разу, коли робила доставку парфумів, підійшовши до під'їзду, я побачила дівчину, яка лежала на землі. Я підійшла і спитала, чи все добре — вона повторювала мені: "Погано, мені дуже погано". Я побоялась підняти її з землі, бо не знала, що саме з нею сталося, і почала викликати швидку — до речі, це окрема історія.

З першого разу додзвонитись не вдалось, та й з другого також. Коли я нарешті додзвонилась і надала всю інформацію, до дівчини підбіг якийсь хлопець і почав її підіймати — дивним чином зв'язок зі швидкою раптово обірвався. Я подумала, що вони прийняли виклик, і вирішила з'ясувати, що відбувається, бо хлопець вже підняв дівчину і почав її штовхати і кричати на неї. Я запитала, що відбувається, і сказала, що викликала швидку, і щоб хлопець негайно припинив штовхати дівчину. Він перестав, але почав їй казати: "Ти що, хочеш, щоб тебе забрала швидка?" — а дівчина все повторювала: "Мені погано, мені погано".

Я залишилась спостерігати, щоб він їй нічого не зробив, і тут до під'їзду підійшла жінка з дитиною і звернулась до хлопця на ім'я. З'ясувалось, що це місцева пара наркоманів, і вони кожного дня влаштовують концерти. Жінка запевнила, що сама з ними розбереться і швидка не потрібна. Потім я намагалась відмінити виклик, але додзвонитись у швидку так і не вдалось — думаю, вони і не збирались приїжджати. З думкою "за те це буде цікава історія" я доставила замовлення і пішла додому.

На великий подив, друзям ця історія здалася зовсім не смішною. Мені сказали, що мені пощастило, що це не було пограбування і мені не дали по голові, поки я допомагала. Я мала іншу думку з цього приводу, і подібні ситуації повторювались з завидною регулярністю.

Остання ситуація, після якої я вислухала лекцію, була теж кумедною, але чомусь до мене нарешті дійшло, що я просто витрачаю свій час. Зранку я йшла до місця зустрічі з водієм, який відвозив мене і кілька співробітників на роботу — по маршруту я була остання, тому знала, що всі мене чекають. І ось, ідучи, я побачила людину, яка лежала на краю бордюра біля дороги. Це була сьома ранку. Підходячи, я побачила, що це літній чоловік, і перелякалася, що йому стало погано.

Разом зі мною підбіг якийсь чоловік, і ми разом почали підіймати дідуся, дотягли його до зупинки, в процесі з'ясувавши, що він просто п'яний. Чоловік, зрозумівши це, одразу пішов, але я мала допомогти краще. Я почала його розпитувати, де він живе і чи є вдома хтось, хто зможе йому допомогти, на що почула: "Надя — моя сама любима жінка в світі".

Я попросила дати мені телефон, він дістав його і спитав: "Навіщо?" Я сказала, що наберу її, щоб вона прийшла (до речі, весь цей час я тримала в голові, що мене всі чекають, і дуже нервувала). Почувши це, він почав відбирати в мене телефон і казати, що йому не потрібна моя допомога. Я поспішила на місце зустрічі, де мене чекали невдоволені колеги.

Не те щоб після цього я взагалі вирішила нікому не допомагати — просто почуття відповідальності за інших зменшилось. І після цього зі мною перестали траплятись подібні ситуації. Мені здається, що раніше я несвідомо спеціально вишукувала таких людей.

Була в мене ситуація вже після цього, яка свідчить не про мою цілковиту байдужість, а просто про більш раціональний підхід. Якось я поспішала на електричку і в дорозі побачила, як двоє чоловіків тягнуть хлопця, який кричав: "Допоможіть!" Я зупинилась, за мною зупинилась ще якась жінка і почала волати якийсь набір стереотипних фраз. Я ж поцікавилась, що тут відбувається, на що почула, що хлопець — закладчик, і вони його впіймали.

Я сказала, що утримання людини проти волі — це злочин, і варто викликати поліцію. Жінка на фоні продовжила клясти цих людей. А вони мені сказали, що вони з поліції, і нащо нам це потрібно — щоб ми йшли далі. Я дістала телефон, щоб подивитись час, на що почула: "Так, починайте знімати, звісно". І один з них підійшов і показав посвідчення нам з жінкою, яка тепер почала проклинати поліцію.

Я сказала, що не збираюсь знімати, і щоб вони уявили себе на моєму місці: я бачу двох чоловіків, які кудись тягнуть хлопця, який просить допомоги. Він погодився, що я вчинила правильно. Потім під'їхав патруль, який вони чекали, і я пішла. Жінка ж весь цей час кричала, які вони жахливі люди.