Правдива брехня

– Пообідаємо разом?
– Ні, – відповідаю. – Мені здалося, що вчора я дала тобі зрозуміти – подібні інтрижки мене не цікавлять.
– З чого ти взяла, що це інтрижка? – хмуриться.
– Ми надто різні, Тимуре. Я точно знаю, що тобі інші дівчата подобаються, і не розумію, чого ти хочеш від мене. Якщо це просто гра – зупини її зараз. Я не хочу бути іграшкою. Це занадто жорстоко.
– Це не гра. Ти цікава, Олю. Чому не думаєш, що дійсно можеш мені подобатися?
– Тому що я не сліпа і чудово знаю, які жінки тобі подобаються. Точно не такі, як я. Мені треба до роботи повертатися! – кажу і хочу сісти в крісло, але несподівано Тимур хапає мене за руку і робить те, що повністю вибиває дух з легень. Цілує різко та сильно, не даючи змоги втекти. Мабуть, здогадується, що я не буду у захваті. І це дійсно так.