Розділ 10

Тимур

Субота розпочалася для мене з дзвінка від матері. Навіть не дивуюсь, тому що це вже стало традицією. Ще слухавку не піднімаю, а вже знаю, чого хоче мама. 

– Слухаю, – кажу хрипло після сну.

– Ти досі спиш? – невдоволено питає. 

– У мене вихідний, – відповідаю. 

– Ти ж не забув про нашу традицію зустрічатися в суботу за сніданком?  

– Це твоя традиція, ма, – бурчу.

– І що? – фиркає. – У тебе двадцять хвилин, синку. Таміла вже їде. 

Мама першою кидає слухавку, а я готовий проклинати все на світі. Ненавиджу ці суботні посиденьки з рідними. Мене чекає черговий виніс мозку, після якого доведеться добряче напитися. 

Спочатку йду в душ і збираюсь. Знаю: якщо запізнюсь – мама образиться, а мені цього не треба. 

Добре, що живе мама за п’ять хвилин їзди від мого будинку. Залишаю автівку біля під’їзду і піднімаюсь сходами на п’ятий поверх. Така собі зарядка зранку. 

Дзвоню у двері та усміхаюсь, коли бачу на порозі свою молодшу сестру. Вона одразу ж обіймає мене за шию, а я її – за талію. 

– Ти швидко, – хмикає. – Боявся напоротися на гнів мами? 

– Це точно, – кажу. 

Ми проходимо в простору вітальню, з’єднану з кухнею. Мама якраз накриває на стіл, тому йду до неї та цілую в щоку.

– Коли ти збриєш цю жахливу бороду? – бурчить. – Колеться!

– Мені подобається, – проводжу по ній пальцями. – Жінкам теж. 

– Яким жінкам? – звужує погляд мама. – Твоїм одноразкам? Так їм усе подобається!

Таміла прискає в кулак, а я закочую очі до неба. Мама називає одноразками моїх подруг на одну ніч. Чомусь вона не розуміє, що більшого мені не треба, і всіма способами намагається знайти мені дівчину. 

– Знову сваритесь? – у вітальні з’являється тато, і ми обіймаємось. – Як життя, сину?

– Чудово, – кажу. 

– У тебе завжди все чудово, – знову втручається мама. – Тридцять два роки – і жодних планів на майбутнє! А коли ж сім’я, діти? 

Не хочу казати, що взагалі не планую одружуватись. Мама цього не переживе. А про дітей і думати не хочу. Ці крики, підгузки, недоспані ночі. Тільки-но думаю про це – і вже неприємно стає. 

Однозначно я не створений для сім’ї, як і для почуттів. Шкода, що мама цього не розуміє. 

Єдине, що мені подобається у суботніх родинних посиденьках – це мамині млинці. От би ще питаннями мене не діставали – було б чудово. 

– Як там Макс? Усе добре на роботі? – питає тато.

– Так собі, – відповідаю, сьорбаючи каву. – У компанії завівся щур, і зараз ми займаємось тим, що намагаємось вивести його на чисту воду. Відбувся злив дуже важливої інформації. Тепер у Макса проблеми через це. 

– Оце так! – випалює мама. – І кому це треба?

– Конкурентам, – відповідаю. – Мамо, ну ти ж розумієш, зараз гроші вирішують усе. 

– І що буде з тим, хто злив інформацію? – цікавиться Таміла. 

– Спочатку я виведу цю людину на чисту воду, а потім зроблю так, щоб її більше ніде не взяли на роботу.

– Її? – перепитує сестра. – Це дівчина? 

– Так, – киваю. – І в неї є всі причини для того, щоб зрадити Макса. 

Далі ми продовжуємо снідати мовчки. Люблю, коли ніхто не завалює питаннями і є можливість розслабитись. 

– Слухайте, у мене теж є новина для вас, – несподівано заявляє Таміла. 

– Що сталося? – одразу питає мама. – Ти кинула університет?

– Звісно, ні, – усміхається сестра. – У мене з’явився хлопець і він хоче познайомитися з вами. 

– Справді? – мама миттєво оживає. – Хто він? Як звати? Скільки років?

– У вас все настільки серйозно, що він готовий з батьками знайомитися? – питаю невдоволено.

Для мене Таміла завжди буде молодшою сестрою, і я не готовий віддавати її незрозуміло кому. Навіть якщо він найкращий хлопець у світі, у чому дуже сумніваюсь. 

– Що за допит? – сміється Таміла. – Костя чудовий. Йому двадцять п’ять і він працює у компанії свого батька. Якщо ви не проти, завтра ми прийдемо на вечерю. 

– Ну звісно, ми не проти, – заявляє мама. – Ось бачиш, синку! Навіть у нашої Тамілочки хлопець з’явився, а ти що? Так і будеш один все життя? 

– Дякую за сніданок, мамо! – витираю рота серветкою і встаю. – Я вже піду. 

– Завтра тебе чекати? – питає Таміла. 

– Звісно. Мені ж цікаво, хто цей Костя, – обіймаю сестру, цілую маму і тисну руку батькові. 

На цьому сніданок можна вважати закінченим. Відчуття неоднозначні, але мамині млинці з кожним разом все кращі й кращі. 

Тимур

Щоб якось розвіятись, вирішую сьогодні поїхати в клуб. Все-таки вихідні, не хочеться проводити їх на самоті. В клубі можна випити, розслабитись і можливо навіть знайти гарну дівчину на вечір.