Розділ 5

– Вам доставка, – говорить кур’єр і тицяє букет мені в руки. – Розпишіться, будь ласка. 

Квіти доводиться забрати та розписатися у квитанції. Хлопець прощається і біжить сходами вниз, а я повертаюсь у квартиру дещо розгублена. 

– Ого! Яка краса! – скрикує Настя, з’явившись у коридорі. – Далі будеш говорити, що у тебе немає шанувальника?

– Він не шанувальник, – намагаюсь пояснити. – Просто чоловіку сумно живеться, от він і вирішив пограти в гру… зі мною. 

– Я нічого не розумію, – хмуриться Настя. 

– Я на жаль, теж. 

Цей букет не менший за той, що був в офісі, тому і його чекає відро з водою. Коли опускаю квіти туди, помічаю чергове послання. Спочатку хочу викинути його у сміття, а краще – спалити, щоб не було спокуси прочитати, а потім… читаю, тому що цікаво:

“Дуже сподіваюсь, що цього разу вгадав”

Просто прекрасно! Тимур явно знає, як розтопити серце дівчини, але не моє! Я так просто не здамся! І квіти тут не допоможуть. 

Викидати букет не хочу, тому залишаю його на кухні. Це нічого не змінює, якщо що! 

Наступного ранку погода мене радує, якраз сходить сонце. Снідаю, одягаюсь і йду на зупинку. Тільки от встигаю зробити всього кілька кроків і бачу, як у дворі з’являється знайома BMW. Ще є можливість втекти додому, або ж заховатися серед будинків, та я цього не роблю. Чекаю, поки Тимур під’їде ближче, і слідкую за тим як вікно з боку пасажира опускається вниз. 

– Доброго ранку! – усміхається мені, демонструючи ідеально рівні зуби. На очах у нього темні окуляри, які Тимуру шалено пасують. 

Відчуваю, як шкірою бігають мурахи, і не розумію, чому ведусь на це. Треба триматися!

– Що ти тут робиш? – питаю, склавши руки на грудях. 

– Вчора нам не вдалося поговорити, тому я вирішив зробити це сьогодні, – усміхається. – Сідай в автомобіль.

Так і роблю. Не тому, що хочу, просто поговорити нам дійсно треба. І нарешті все це закінчити. 

Сідаю, зачиняю двері, і несподівано Тимур нахиляється до мене. Дуже близько. Вдихаю повітря і дивлюсь на своє відображення у склі його окулярів. 

– Ти забула про пасок, – заявляє, і я чую клацання. Тимур знову сідає рівно, а я видихаю. І чому це серце так часто забилося? Гей, навіть не думай відчувати щось до цього Казанови! 

Автомобіль залишає двір, і я не поспішаю говорити першою. Це ж він на розмову приїхав, от нехай і розмовляє. 

–  Я образив тебе чимось, Олю? – питає і кидає у мій бік короткий погляд.

– Ні. Чому так думаєш? 

– Ти уникаєш мене. Не приймаєш мої подарунки. Я вже говорив, що ти мені подобаєшся. Не розумію, чому не віриш. 

– Дійсно не розумієш? – фиркаю. – Вчора я стала невільною слухачкою однієї захопливої історії за твоєї участі. Одна дівчина хвалилась іншій про ніч, проведену з тобою. І було це зовсім недавно. І тут назріває питання – якого біса ти вчепився до мене і водночас спиш з іншими? 

Схоже, Тимур такого не очікував. Він дивиться перед собою і стискає пальцями кермо. Злиться. Це очевидно. 

– Я можу все пояснити, – говорить глухо.

– Не переймайся, – зупиняю його. – Твої походеньки мене не цікавлять. Я більше за себе хвилююсь. Зовсім не хочеться довіритись тобі, а потім підслухати десь чергову розмову про те, який ти у ліжку. 

Тимур знову замовкає. Мабуть, так і не знайшов, що мені сказати. Як на мене, то так навіть краще. Думаю, після цього він перестане за мною бігати й нарешті знайде собі таку дівчину, що буде готова на все, лиш би він звернув на неї увагу. 

Коли прибуваємо до офісу, Тимур зупиняє машину, а я першою залишаю салон. Не хочу з ним говорити, тому й не чекаю, коли він мене наздожене. Заходжу в ліфт, натискаю кнопку з потрібною цифрою і дивлюсь, як двері зачиняються. 

В останній момент всередину заходить Тимур і стає навпроти мене. Ліфт починає рухатися, а я не розумію, що він тут робить. 

Тимур зняв окуляри, і тепер я бачу його очі. Він невідривно слідкує за мною й наче обмірковує щось. А тільки-но я відкриваю рота, щоб запитати, чого він тут, Тимур робить те, що вибиває повітря з легень. 

Він штовхає мене до стіни, сам нависає зверху і хапає за руки, не даючи змоги втекти. Я відчуваю, як його язик проникає до мого рота і гарячі уста труться об мої. 

Схоже, Тимур вирішив змінити методи та пішов найпростішим шляхом. Тільки він зовсім забув, що я не одна з його подружок на ніч і подібного ставлення терпіти не буду. 

Тимур

Як же мене дістала ця дівка! Я-то думав, що спокусити її буде простіше простого. А, ні! Помилився жорстко! Квіти їй не ті, подруги нашептали, який я монстр у ліжку. І наостанок вона так гарно відправила мене до біса, не сказавши ні слова! Так ще треба вміти!

Мене просто розриває від емоцій, адже моя самовпевненість дала тріщину. І все через неї! Через сіру мишу, яка вважає себе не зрозуміло ким! 

Я не зміг втриматись і пішов за нею до ліфта. Просто здалося, що Оля така ж, як усі, але поставила собі надто високу ціну. От зараз я і вирішив перевірити, чи так це насправді.