— Уяви собі ситуацію, — починає повільно. — Є хлопець. З амбіціями. У нього є шанс стати генеральним директором великої компанії. Але є нюанс — керівництво хоче бачити на цій посаді “стабільну” людину. З сім’єю. Бажано — з дружиною. Для репутації.
— Тобто, шлюб заради кар’єри? — піднімаю брову, відчуваючи, як кава раптово втрачає свій смак.
— Угу. І тепер уяви, що поруч із цим хлопцем з’являється дівчина. Розумна. З характером. Красива. І трохи зла на весь світ. І якій самій не завадив би чоловік — бодай фіктивний, — щоб довести всім, що вона гідна чогось більшого.
Мовчу. Бо в глибині душі вже знаю, куди він веде.
— Я зараз говорю про тебе, Аліно. І про себе. Фіктивний шлюб. Без почуттів. Без зобов’язань. На рік. Може, трохи довше. У кожного з нас своя мета. І ми можемо її досягти разом.