Ми під забороною

Ми познайомилися на моєму весіллі. Він — брат мого чоловіка, між нами неможливі будь-які стосунки, крім нейтрально-ввічливих. Але разом з тим він єдина людина, яка знає гірку правду про мій шлюб...

— Як склалося твоє життя? — тихо питає він. — Я пам'ятаю тебе двадцятилітньою дівчинкою, яка вірила в щасливе майбутнє.
— Я досі вірю.
— Невже? — він усміхається. — І ти не шкодуєш, що не втекла з весілля разом зі мною?
Я втомилася брехати, тому говорю правду:
— Шкодую.
— Я іноді думаю, чим би закінчився той день, якби ти сіла в мою машину…
— Не треба! — зупиняю його. — То була всього лише одна коротка розмова, нічого більше. У мене прекрасне життя.
— Але чи щаслива ти?
Я лише знизую плечами. Яке це має значення? Ми чужі одне одному люди, і це ніколи не зміниться.