91 161
Анотація до книги "Кремінь"
Цим світом править любов. Вона має безліч личин. Володя любив життя, жінок, свою батьківщину. Через це почуття йому доведеться зробити надскладний вибір, проте наслідки перевершать усі очікування. Перебуваючи на межі, де правда визначається сміливістю, а поклик предків кличе до бою, він здобуде бажане. Висічений із кременю, охрещений Оселедцем, доля підкине йому недосяжну красуню, яку кохатиме так, що позаздрять Боги.
Обкладинка від моєї чарівниці Дар'ї Новицької.
Обкладинка від моєї чарівниці Дар'ї Новицької.
415 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВсе! Тепер буду ччитати!
Янина Кап (Зоя Маг), радо зустріну вас на сторінках цієї книги)
Дочитала і пораділа разом Володею -Оселедцем-Кременем-Соколиним оком, а потім прочитала звернення до читача і тепер плачу ридма... зараз потрібно вести доньку на заняття, а я не можу спинитись – біль рве на шматки...
Інна Камікадз, В мене просто бракує слів(...
Реву, що дурна(, дякую!
Інна Камікадз, Не вибачайтеся, це добре - коли книга зачіпає...
Просто дякую. Бо після прочитання звернення до читачів усі слова здаються зайвими і не тими. Дякую за те, що Ви робите з нами, читачами, своїми словами. Міцного Вам натхнення та мирного неба!
Інна Камікадз, я не читала лише Вашу Феєчку і фентезі, чекаю наступну)) в Гліба і Захара ще досі трохи закохана)) Ваші книги неможливо не читати! А цитатами з подругами ділюся :* продовжуйте творити !)
Уклінно дякую за книгу, за одну з багатьох історій життя наших захисників в цей важкий час. Радію,що Володя виконав заповіт Таточка, пристроїв свої козацькі гени,а скільки молодих хлопців і дівчат загинуло, не залишивши по собі сліду на землі. Щемить серце, плаче українська земля за своїми дітьми. Та нікого не забудемо, нікому не простимо!
Слава Україні! Героям слава! Україна перемогла!❤️❤️❤️
Наталья Русанова, ми стали забувати. Наші емоції не гумові, організм просить передишшки, а ця книга нагадування, бо пам'ятити треба. Дякую!
Лежу з малою на цицьці й плачу. Так багато хлопців та дівчат не полишили за собою діток, але й так багато дітей, що лишилися без батьків. Кооись ми будем розповідати про ці страшні події онукам чи правнукам і сподіваюсь чутимемо «та ба, я знаю які ті москалі гниди, добре що їх від цивілізованого світу сховали».
Стася Павлів, я хочу дожити до глибокої старості, хочу онуків, і хочу навуськати їх так, щоб лишень при слові москаль їх ставало гидко.
Любий автор! кілька разів починала і не могла дописати свій коментар , так багато збігів, особисто для мене ,в вашому романі . Дозвольте обнійняти душу , яка виносила ідею цього роману , поцілувати руку яка його писала і низько вклонитись кожному хто невпинно і невтомно наближає нашу перемогу над всесвітнім злом! Окреме дякую за згадку про Черкащину!
Тома Осадча, Тепер ви довели мене до сліз своїм коментарем. Реву.
дякую, вистоїмо, наша боротьба свята, і наші сини не стануть рабами. ціна за перемогу страшна, назавжди ми вборгу перед хлопцями і дівчатами, нашими захисниками
Олена Шайденко, ми мусимо вистояти, бо потім підросте наступне покоління, і вже воно стоятиме на варті спокою. А цього не можна допустити. Від кого тоді дівчата народжуватимуть)
дякую за книгу. Цікаво, емоційно і життєво. Це дійсно правда. Гинуть найкращі. Починаєш все оцінювати і дивитись на світ по іншому. У нас з чоловіком довго не було дітей. Через 19 років спільного життя Господь послав діток. І коли мій син якому само 6 каже мамо я піду тебе захищати і воювати з кацапами серце щемить і думаєш як тим матерям в яких молоді сини там.
Марія Тарасюк, тому я й переймаюся, щоб ця війна не перейшла нашим дітям в спадок. Ми повинні її закінчити раз і назавжди!
Інно, віримо у нашіх хлопців, у те, що жертва найкращих була недаремна, віримо в Господа та ЗСУ! І сподіваємось, що після нашої Перемоги, ви порадуєте нас епілогом, в якому ми зустрінемо ще Володію, Яну і Андрійка. Дякую Вам!
Ирина, все може бути. Можливо й допишу епілог, а можливо продовжу книгу. Все буде залежати від обставин. Щиро дякую, що ви зі мною!
Дякую за таку чудову......хвилюючу та водночас дуже важливу історію!!!!
♥♥♥
Лана Міцкевич, я переймалася чи сприймуть її читачі, і дуже тішуся, що все вдалося)
Дякую за емоції! Як завжди - неперевершено. А мріяти треба завжди, просто необхідно, та сподіватися на краще. Зустрічі завжди з Вами цікаві. Перечитую по кілька разів. Дякую!
Наталя, я мріяти ніколи не припиню)) Як можна жити без мрії))
Дякую
Леся, будь ласка)
Дуже сумно і боляче, бо гинуть найкращі! Віримо в перемогу! Всі мрії збуваються!
Щиро дякую! Натхнення!
Чекаю нового шедевру!
Lyudmyla Kovdrysh, після "Кременя" хочу щось легке. Але ж я себе знаю, зараз знов занесе на поворотах))
Проймає до сліз! Тяжко, щемно, рятує тільки надія на перемогу і що вони виживуть. Інно, може колись ви повернетесь до цієї історії і допишете?
Liudmyla Sab, я мала три варіанти закінчення. Якщо чесно, чекала перемоги. Не дочекалася. Можливо, колись ця книга матиме продовження, а нині тільки так. Дякую!
Ви праві Інно, серце кров'ю обливається коли бачиш які хлопці ідуть... Дуже болить , адже це свідомі українці. Тому ми маємо прикласти максимум зусиль щоб виховати наших дітей УКРАЇНЦЯМИ і розбудити решту.
Дякую Вам за ваші книги, для мене це наче ковток чистої нерозбавленої енергії, що торкається серця , світомості і ти починаєш згадувати хто ти є.
Світлана Герасимчук, не знаю, чи прокинуться ті, хто не хоче прокидатися. Просто сподіваюся, що нас, свідомих, більшість) Дякую!
Інно, Ваші книжки - то надбання нашої націїї!!! Бо кожна з них крає душу, знаходить такі потаєнні чуття, що й не снилося!... Гордість за нашу Неньку, за наших людей, за хлопців та дівчат!!! Сльози гордості та туги... бо так - гинуть найкращі!!!
Дякую, дуже-дуже!!!
То такі, як "Кремінь" повинні бути в навчальний програмі у школі!!! Обов'язково!!!
Tatyana Veselovskaya, Підтримую!
Мрії збуваються!!!!Дочекаємося Перемоги разом!!!Дякую за Вашу творчість!!!Плачу....
Ольга, і вам дякую, що попри доволі тяжкий текст ви не покинули читати)
Дякую. То було емоційно, захоплююче, але важко. Особливо післяслово. Мене ще тримає.
Оксана Буджаковська, наступна книга буде легкою. Обіцяю!
ДЯКУЮ!!!!!! Емоції переповнюють!!!!! Радість, біль, сльози, надія.... Молимось за кожного воїна, віримо і підтримуємо, все буде Україна!!!!!
Nata M, Перемога за нами! Хоч нам і складно.
Круто! Неймовірні емоції! Дякую! Наші воїни найкращі! СлаваУкраїні!!!
Валентина Лизун, Героям слава! Дякую!
Щиро дякую! Звернення, просто вибило ґрунт з під ніг. Бо втрата кожного то нестерпимий біль. І слова здаються зайвими, бо хіба ними можна передати всі ті почуття та емоції.
Творчих успіхів Вам! Перемоги нам та нехай хлопці вертаються живими до дому.
Valentina, на жаль, така дійсність нас оточує нині. Щиро вам вдячна)
Вітаю із завершенням книги!
Неталі МакКензі (Netaly McKenzie), дякую!
Боляче до щему в серці за всі оті неприлаштовані гени, за всі сльози, за розбиті мрії... Дякую вам за вашу працю, за те що кожна ваша книга залишає у серці слід. Все буде Україна!
Іра, і вам дякую. Попри те, що книга доволі тяжка, мені дуже тішить, що мої читачі все одно зі мною)
Інночко, дякую за таку чудову історію. Ще одна ваша історія залишилася в моєму серці назавжди. Я просто плачу((( Все буде Україна!!!
Людмила Майдан, подоводила до плачу читачів, проте все одно вважаю, що такі книги також треба) Дякую вам. Перемога за нами!
З завершенням) тепер нарешті можу дочитати, а то накопичувала глави)))) дякую за історію! натхнення Вам на нові неймовірні твори, і бережіть себе!
Інна Камікадз, о, цього точно не буде) Ваші бачення завжди мені до душі)
Я так боялась, що залишаться лише гени. Не знала, з чого починалась книга, але чомусь зі страхом очікувала кожне продовження, боялась такого завершення, як під Херсоном.
Дякую, Іннусю, за Корнія. І, головне, за надію. На наших Корніїв та на їхні гени, які хоч і розлетілись по всьому світу, та в вирішальні моменти мчать додому.
Інна Камікадз, (((((((( Світла пам'ять.. інші слова здаються банальними та зайвими(((((
Майже після кожної глави плачу((( дуже чіпають такі історії. На превеликий жаль, справді багато хороших генів пропадає, бо хлопці наші гинуть. Тепер надія на Бога, що ця клята війна закінчиться якнайшвидше.
Ганна Тодорів, книга вийшла нелегкою. Це факт. Але мої внутрішні демони трошки притихли. Дякую!
Дякую за емоції! Вони шкалять! Важко щось писати( Дуже жаль всіх захисників ізахисниць, мирних жителів, які гинуть на війні((( Але Правда за нами, Перемога за нами!!!! Слава Україні! Слава нації і п...ць рф!!!!!!!!!!
Svetlana Mischenko, Смерть ворогам! Ми вже переможці, бо правда за нами)
Дякую, Інно! Насамперед за емоції.
Вам вдається словами описати біль і сподівання багатьох.
Наснаги в майбутніх творах!
P.S. Як завжди - неперевершено)
Ирина Романюк, дякую вам. Ця книга вийшла складною, але вона, насамперед, була потрібна мені.
Хоч щось правильне у житті зробив той Степан!
Так і хочеться дати почитати цю главу кожному перевертню або тому, хто думає ступити на цей хибний шлях!
Інна Камікадз, Не знаю, це ж треба мати мушлю замість голови, щоб ставати на бік мороку
Яка важка глава ... Читала в два етапи, після того як Володя взяв в руки пістолет, закрила, страшно стало. Степан таки здійснив свій єдино правильний вчинок в житті.
Іра, Я її писала майже чотири дні)) Проте, вона того вартує
Хоч це і художній твір, але я не розумію, для чого командири змусили Володю пройти через "це". Йому ж з цим жити і хто зна, як поведе себе психіка через певний проміжок часу.... Могли ж сказати, що брат "загинув" при взятті в полон...
Лариса Гаврилюк, Могли, але не сказали і не зробили...
Одна сім'я, одні батьки, але Степан пішов у батька, така ж потвора і йому випала ще достойна смерть за недостойні вчинки. А от Тому не розумію,хоч вона поступила по християнському,але той чоловік не заслужив на прощення, добра душа у Томи. Володя ніколи не розкаже мамі про брата,але оберігатиме рідних до перемоги і далі до скону.
Дякую!
Наталья Русанова, не розкаже. Як не крути - вона матір. Хай пам'ятає сина таким, як він був.
Навіть читати страшно і боляче! І справді, чому в одних батьків такі різні діти?! Адже це не поодинока історія. Не один брат воює проти брата, а син проти батька. Хочеться, щоб пошвидше зникли з лиця землі всі москалі.
Ганна Тодорів, вони не зникнуть, але ми можемо відкинути усе кацапське. Це також зброя, може, навіть потужніша за хаймарси))
Ви знаєте читаю і згадую чоловіка брата рідного, він в Криму живе, то він сміявся як дзвонив, питаючи чи нас бомблять, хоча мій чоловік дуже дуже спокійна людина, а ці слова його дістали і дуже сильно, то й послав він свого брата за російським кораблем, от такі рідні люди є, і це реальність життя.
Алла Коваль, а тепер не смішно і там в Криму. Усе циклічно. Тільки ідіоти не розуміють, що бумеранг, може, штука й не миттєва, але напрочуд точна.
Таке наше сьогодення. Тепер все вилазить на зовні. Видно хто чим дихає.
Оксана Буджаковська, ще й як вилазить. Часом й хочеш очі закрити на те все, а не виходить)
Дякую! Ніколи таких не розуміла, та й не зрозумію. Але це сьогодення.
Valentina, на жаль, так. Подібні випадки не пооднокі.
Ой не знаю що я б зробила з тим «родичем», добре що в мене їх там немає. Може які далекі є, але для мене не існують
Наталя, вони ліниві. Інфопростір нині настільки широкий, що дізнатися правду не проблема. Але простіше заплющувати очі і вдавати, що реальності не існує.
Чим керуються люди, коли зраджують свій рід...
Щиро дякую! Мирниз і спокійних вихідних!
Lyudmyla Kovdrysh, вони керуються примарними благами, комфортом, звичним способом життя... Але наш Бандера правду казав, людина, яка між хлібом і свободою, обирає хліб, втрачає і те, і інше)
Ще б вони всі на кордоні перестрілялися
Vika Nafanya, Ех, поки що нам так нещастить
Не думаю що Володя прийме батька, не тому що він не здатен пробачати, просто немає сенсу дарувати свою увагу і тепло людині якій було всеодно на власну дитину. Тим паче він себе продемонстрував у "всій красі" найкращих якостей людини. А наші жінки не тільки найгарніші а ще і найлагідніше і добрі. І це не слабкість як вважають більшість, навпаки це ж яка сила духа і зрилість пробачити і доглядати таку людинку. Дякую Інно як завжди про саме болюче і повсякденне)).
Світлана Герасимчук, ви правильно відмітили - сенс пробачати батьку, якщо ти йому насправді не потрібен. Просто життя розставило все на свої місця))
Мда, оце тобі Галю й Київ.( Ситуація та ще. Щиро дякую!
Valentina, Галя приперлася, а її ніхто не чекав))
Як мені імпонує Ваш стиль. Такі шалені емоції, які переживаю з Володею знову..
Досить бути толерантними, не вірю в " хороших " рашиків.
Якщо у Степана генетичної пам'яті не було, то і питання роду тут не актуальне. Найбільше підступні отакі перевертні, то навіщо мають паскудити землю?
Лиля Иванко, Але ж то брат. Можливо, Танцюрист діло каже))
Важко коли зраджують найрідніші... Чи можливо пробачити таку зраду? Перед Володею важкий вибір, уже вкотре.
Іра, На жаль, такий випадок, як у Володі, непоодинокі, тільки обставини різні
Ох Інно, ви мабуть на всі больові точки цієї війни натискаєте в історії Володі та Яни. Сум і радість, любов і ненависть, зрада і жертовність - все як в житті, все поруч...
Знаєте, ми нещодавно обговорювали, як в Германії робили після 2 світової американці та англійці: німецьких фрау вручну заставляли копати могили та перезахоронювати останки жертв канцтаборів, а потім годинами з дітьми дивитися документальні фільми про звірства фашистів. І це протягом років...До справжнього покаяння нації.
Навряд чи це допоможе нашим сусідам, таке враження, що їм там всім пороблено, але про те, що робити з нашими гнідами на всіх рівнях, треба міркувати вже зараз.
Ирина, ми у цій війні занадто толерантні. Занадто правильні.
Тільки можна уявити який це буде "танець"((
Дякую) Бережіть себе та рідних!
Лана Міцкевич, складний. Найперше, для Володі
Оце так зустріч, несподівана! Може колись прийме вибір матері!
Щиро дякую! Мирного дня!
Lyudmyla Kovdrysh, зустріч тільки має відбутися)) Час і обставини завжди розставляють все на свої місця
ой який Володя гарний хлоп. Іноді самій хочеться так декому заїхати. Думаю після перемоги потрібно в кожному регіоні збирати таких гавриків як в Гожого для таких виховних годин, щоб декому подоходило якщо зараз не можуть зрозуміти що себе вже потрібно переробити та переосмислити наше життя до і після.
Liudmyla Sab, я оптимістка. Проте навіть мого оптимізму інколи бракує
Ох, тяжкий час, тяжкі думки.... Мама Тома зробила по своїй совісті і колись Володя це прийме, а от із братом як бути????? цікаво, цікаво..... Миру, спокою та здоров'я! Дякую за вашу творчість!!!!
Svetlana Mischenko, і вам дякую) Ця війна багатьом відкрила очі, і на рідню, в першу чергу.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати