91 112
Анотація до книги "Кремінь"
Цим світом править любов. Вона має безліч личин. Володя любив життя, жінок, свою батьківщину. Через це почуття йому доведеться зробити надскладний вибір, проте наслідки перевершать усі очікування. Перебуваючи на межі, де правда визначається сміливістю, а поклик предків кличе до бою, він здобуде бажане. Висічений із кременю, охрещений Оселедцем, доля підкине йому недосяжну красуню, яку кохатиме так, що позаздрять Боги.
Обкладинка від моєї чарівниці Дар'ї Новицької.
Обкладинка від моєї чарівниці Дар'ї Новицької.
414 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯйця курячі! Регочу у весь голос!
Стася Павлів, А який з них буде омлет..... Нямка)))
Казкова зустріч, маревне видіння.
Любов та пристрасть й гени в тайнику.
І пройде час і проросте те сім'я.
Буде продовження козацькому роду.
Дякую за продовження!
Інна Камікадз, Ніііі,то співавтор!!!❤
11 *****
Очікування й невідомість гірше катування...!
Він змучений заснув і тихих кроків не почув...
І лиш з грудей тихе й легке зітхання....
Прекрасне марево побачив і вдихнув...!
Пробудження було як під обстрілом!!!...
Та миттю зрозумів,що все гаразд...
І спрагло й гаряче впивавсь жаданим тілом,
Любив і цілував,мов перший раз!!!
Нагадування стьобнуло і додало жаги,
Від усвідомлення всього змінилась суть!!!
Її ти міцно-міцно обійми...!!!
Мовчи...!!!Кохай!!! І мить цю не забуть!!!
Плекай і бережи в своєму серці
Чи в тиші,чи в страшному герці...............
Наталья Русанова, Вам дякую❤
Ну Філіпе вже пролетів! Кремінь, що з нього взяти, омлет буде смачний )))
Щиро дякую! Натхнення❤️❤️❤️
Інна Камікадз, Ага тільки Яні до серця Володя!
Курячі яйця творять дива.
Інна Камікадз, Але через ті курячі, я довго шкірилася сама до себе.
Я зайшла після 7_нема.Ви нас так привчили до розкладу,що я вже злякалась,мо' що трапилося.Аж хух,просто передплата
Мабуть у Філіпа істинно кохання.І що ж він прилетів турбуючись за рідну людину,а тут...
Прилаштуйте його(Філіпе),Інно,будь ласочка
Катерина Позняк, а тут інші яйця)) У Філіпе своя роль у цій книзі та у цій історії)
Вітаю з передплатою) Натхнення)
Мартіна Зоріна, щиро дякую))
Оце характер! Нарешті схаменувся!!! Де вже взявся цей залицяльник?!... Як не вчасно.
Яна - молодець!!!!
Tatyana Veselovskaya, кремінь! Буде омлет з курячих яєць))
Яна смілива жінка, якщо вирішила народжувати коли йде війна, і таких у нас чимало, завдяки їм наша нація не вмре ніколи. Слава Україні!
Іра, у нас двоє. І натяки чоловіка зарубала на корню))
Так спекотно! Нарешті два серця об'єдналися у щось велике і значиме.) От би ще гени прилаштувалися!)) Чекатиму на продовження з нетерпінням. Дякую вам, Інно, за продочку.))))
Анна Багирова, заповіт Таточка виконано))
Дякую!!! Надіюся гени прилаштовані!) Дуже чуттєво до щему.
Valentina, аякже)) Після такого мусять стати на своє місце))
Таки любов, то велика сила.
Оксана Буджаковська, це рушій усього)
* * *
Я знаю тих,хто пережив той жах,
Хто спробував їхнє "добро" на ділі!!!
Життя і смерть змагались на вагах,
Лишаючи сліди в душі й на тілі...!!!
***** *****
Постійно поряд - смерть й життя!...
Тут є,а тут нема вже побратима!!!...
Нема ні вороття,ні забуття...!!!
Світ розділився на дві половини!
У першій було все : життя,любов,
Якісь дрібнички,прагнення,вимоги...!!!
А в другій тільки смерть і кров,
Й палке,жалке бажання перемоги..!!!
І хочеться побути трохи в тиші....
Змішались в каруселі дні і ночі...!
Та змученому тілу і душі
Спокою не дають ті карі очі!!!
Які би ніжно-ніжно цілував,
Палаючи терпким бажанням...!!!
::)) І гени вже б прилаштував!!!..
Ще й закріпив би їх коханням!!!
Дякую!!! Щиро дякую за таку проду!!! То неможливо згадувати без сліз,особливо,якщо воно торкнулося тебе!!!
Миру,спокою,добрих новин!!!❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Іра, ❤❤❤
Заповіт Таточка треба виконувати!
Щиро дякую!
Lyudmyla Kovdrysh, і то бігом! А то ходять навкруги один одного і все не зустрінуться))
Ото добре!!! Нарешті гени підуть в рух!
Одрі, їхній час настав)) Нарешті!
Оголені почуття, встигнути насолодитися моментом, які вони милі. Перемога ханами! Все буде Україна!!!!
Svetlana Mischenko, лямур буває і таким)) Трошки здибленим))
Невмивані химери тягли за собою розруху,смерть.
І пішли картинки попарно до і після
Ось вулиця,з парканами,будиночками,широкими обочинами_і чорнобіла картина...купа завалів згорілих будинків,обгорілої техніки,і снарядів.Дитина пита:мамо,а це що?Вулиця?І по ній можна було йти?
Жінка,весела,жвава,говірлива_і змучена,вчоріла,у чорному,бо сина нема
Люди,з власними турботами,проблемами_і нема сім'ї
Красиві доглянуті будиночки обабіч дороги_купи цегли.А ти думаєш,чим же ви,невмивані,поцілили що вистачило не на один будинок,а й на той що зліво,і що справа,ззаду...
Може напишу,то вимкну це кіно в голові.От мене тригернуло.
Катерина Позняк, а які ж ці істоти? Я їх людьми не називаю і не вважаю. Вони невмиті химери, прокляті до скону, до останнього свого коліна.
Такі прості слова "марева",а серце стиснулося від їх любові. Такі потрібні,такі жадані дотики,що відігрівають від страхіття війни душу воїна, від пережитої втрати дбайливогоТаточка та ларують надію на майбутнє.
Дякую за продовження! Чекаю. Перемоги та миру!❤️
Наталья Русанова, у простоті живе любов))
Дякую, Чудова книга!
Владимир Капитон, дякую. Чоловіки-читачі рідко мені пишуть, тому ваш коментар для мене безцінний.
Не можливо читати без сліз. Дякую
Svetlana Kapysta, це наша реальність. І вона, на жаль, зараз саме така. Забувати не можна. Це треба дітям і внукам розказувати.
Шкода Таточка....добрим був та турботливим. І де тільки батончиків стільки брав?)) Але клята війна не залишила вибору нікому!!!)) А й справді, де ж вешталося те "марево" яке легенько доторкнулося до Вовиного обличчя?)) З нетерпінням чекаю на продовження. Дякую вам.)))))
Анна Багирова, ой, марево вешталося там, де Володя й не сподівався))
Дякую! Ех , скільки їх пішло... Якою ціною діється на перемога, не можу не плакати.( Сон... до щему.
Valentina, то ж візьмуть кременя в лапки)) Візьмуть))
Боляче за кожного Таточка, занадто дорога ціна нашої свободи!
Щиро дякую!
Lyudmyla Kovdrysh, Тут й ціни не складеш, бо людське життя безцінне, але реальність така, що мусимо хоча б пам'ятати ❤️
То не сон, а реальність. Аж сьогодні просльозилася, емоції ще тримають від учора. А скільки таких Таточків забрала ця війна... страшно подумати.
Оксана Буджаковська, Це нам ще пощастило, ми далі від усього цього. А безпосереднім учасникам як? Можна збожеволіти
Як чуттєво!! Дуже дякую!
Одрі, Саме так)) Бо від кого ж тоді народжувати)
Коли читала попередній розділ, Таточко мені намалювався зовні таким, як Старий в Кіборгах, і промайнуло: загине ж... Потім вже дійшло, що згадалась смерть Серпня; ось так на мить об'єднала двох героїв, а тепер таке відчуття, ніби то я Таточку смерть накликала.
Lara, ❤️❤️❤️
Шкода Таточка(((
Тіа Кузь, таких як він тисячі. І герої вмирають саме так, ніким невизнані...
Ох, чи витримаю я чекати до повного тексту книги?!.. Чи зірвусь і почну читати зараз... Бо ж не кремінь я, ох не кремінь... тішуся лиш тим, що я українка, а ми ж амазонок нащадки, то ж витримати можемо багато, навіть коли думаємо, що вже все, кінець терпінню... треба відкривати друге дихання. Інно, давайте вже передплату, куплю книгу та заспокоюсь трохи, бо ж вона вже буде МОЯ)))
Інна Камікадз, ,❤️❤️❤️
Яка зустріч! Доля звела їх,щоб нарешті порозумілися,а Татусь вірно підказав,що гени таких хлопців потрібно зберігати,бо то цвіт нації. Нехай Бог береже наших захисників! Слава Україні! Слава ЗСУ та всім нашим захисникам!
Дякую, Інна за правдиву та щемливу, але такупотрібну тему вашої книги! ❤️❤️❤️
Наталья Русанова, Таточко недаремно переймається. У нього досвід, він дурного не порадить, і катма, що молодь регоче. Вони зрозуміють)
коли була ще дитиною бабуся розповідала історії про війну. І на малим було цікаво й лячно....і я ніколи не думала що буде війна в моїй країні!!!! Та завдяки таким як Володя, Таточко і всі хто на своєму місті вони стримали цих нелюдів! Дякую вам за проду!
GALKA, коли почалася війна, я обіцяла собі, що не буду писати про неї, бо це хайп на крові. Але ніколи не кажи ніколи. У травні я мала розмову з однією напрочуд паскудною особою, яка підштовхнула мене до цього кроку. ТОму писатиму про хлопців, щоб менше говорили дурниць))
Ох, як же обом важко, звісно ж їм хотілося трохи не такої зустрічі...та, що поробиш...війна в країні!)) Ви так пишете красиво і правдиво, що здається, неначе, ви були у тому Жигулі і бачили все на власні очі. Просто неймовірно і так реалістично. А ота фраза: "... чекати, коли ти прилаштуєш свої гени" мене посміхнула.)) Дякую вам за продочку та чекаю наступного продовження з нетерпінням.)))))
Анна Багирова, Я була в подібній ситуації, але не на жилулі:)))
Дякую за таку ніжність та спрагу!!!!!
Тепер потерпіли до суботи...
Tatyana Veselovskaya, Треба ж виділити їм любощів)) Заслужили)
Дуже чуттєва глава, тепер треба зберегти себе, бо є для кого!
Щиро дякую!
Lyudmyla Kovdrysh, Таточко настанову дав, треба виконувати))
Стільки надій в цьому прощанні, стільки сподівань...
І так хочеться ще третю книгу про Русалку й Танкіста)
Lara, Добалакалася я:)))
Оооо!! Наш Володя!! Я навіть не знаю ЯК так можна писати, Інно! Кожне слово відгукується в серці, болить , пече, адже ми всі свідки цього жаху... ох, наша Яна смілива))
Олена Когут, Про таких, як Володя треба писати. На їхніх плечах тримається країна)
Ох, ці чоловіки, вони як діти.
Оксана Буджаковська, Ну, звісно) Дай цицьку, більше не треба))
Дякую! Скільки ж між ними щирості та ніжності розбавленої реаліями. Добре що зустрілися. Вболіваю за них.
Valentina, Вони чесні у своїх почуттях, а на фоні реалій дурощі відпадають самі по собі)
Ох, така чуттєва глава, точно кремінь, ну і Яна молодчинка, дала надію, тепер є для чого берегти себе Кременю!!!! адже і оселедця прийдеться відростити..... Дуже сподобався Таточко!! Слава ЗСУ!!!!! Слава Україні!!!! Все буде Україна!!!!
Svetlana Mischenko, Таточко - це уособлення моїх тривог))
"Там вмирають ніким не визнані герої"... Як правдиво написано! Як боляче! Яка страшна війна, особливо, - ця.Панно Інно, дякую Вам за Ваші книги. Як добре, що Ви пишите про справжніх чоловіків!
Тамара Шугайло, І я вам дякую за відгук. Пишу про хлопців, бо відчуваю, що зараз так треба.
Нарешті добралася до вашого красунчика)))) Початок, як завжди затягує з головою і хочеться більше та більше... Тож, бажаю вам невичерпного натхнення, аби я могла проковтнути ще більше сторіночок ))))
Олександра Спаська, оті новини з фронту і страшно, і радісно)) Розриваєшся)
Я розумію тривогу Таточки за генофонд. У самої такі думки весь час...
Larisa Chelter, я тому й увела персонаж Таточка, бо сама постійно думаю:" А від кого дівчата будуть народжувати?"
Дякую!!! На межі, прямо до сліз. Як же за хлопців болить душа.
Від долі не втечеш, наздожене і в окопі. Які ж солодкі для них були ці миті.
Valentina, зараз дуже часто чую, що навіть ті, хто не вірив в Бога, якісь вищі сили, в долю, починають читати Біблію і молитися, бо це справді сильний оберіг)
У долі випадковостей немає!!!
Чи вчасний подарунок,а чи ні -
Вона дарує!!! І нас не питає!!!
Хапай або покинь...!!! Як на війні!
А на війні цінуєш те,що мав,
На що дививсь,як на дрібничку!
Що не тримав і що не цінував,
До серця не ховав,мов у скарбничку!!!
Та доля зжалиться на ще один дарунок
Щоб вистояти у страшному герці..!!!
Палкий і ніжний,спраглий поцілунок
Обіцянку розлив в гарячім серці!!!.......❤❤❤
Valentina, ❤❤❤
Інна, то це ж неможливо так писати, що читаєш та ридаєш!!!! Дякувати Богу, що є такі Письменники!!!!
Tatyana Veselovskaya, Слава Герою! Непросто ті медальки приходяться. Головне, як казав Таточко, всі під Богом ходимо, щоб залишився живий❤️❤️❤️
як завжди дуже цікавий сюжет!!!
з нетерпінням чекаю продовження
Наталія Конопльова, Дякую ❤️❤️❤️
Та ясочка ще та кізка норовлива! А Таточко справедливо переймається про гени, неможна щоб такі безстрашні та якісні пропадали!)) Чекатиму на продовження з нетерпінням. Дякую вам, Інно, за продовження і зустріч двох закоханих сердець.)))))
Анна Багирова, Пуста дівка! Ой, пуста))) Їй Таточко діло каже, а вона комизиться))
Татко дурного не порадить)) це така суміш почуттів до наших хлопців: і захоплення і болю втрати і любові. Як би міг відвести від них біду... тільки на Бога надія, що прикриє, збереже. Дякую пані Інно , чекаю продовження, щось нашій Ясочці перепаде))
Світлана Герасимчук, Таточко життя прожив, він знає, що насправді цінно))
Де ж то, де ж наше продовження?....
Дуже, дуже хочеться!!!!
Інна Камікадз, Дякую!!! То коли дуже до серця, то хочеться багато!! Сніданок-обід-вечеря (то всміхаюся, а все одно хочеться)...
читаю і таке тепло пливе по венах до самого серця, дякую вам!!! я повторюсь, але лише ваші творіння перечитані по два і три рази, я від них кайфую!!! натхнення !!!
Nata M, Дякую ❤️❤️❤️ Ця книга, насамперед, про любов у всіх її проявах))
Буде Яна і сварена і люблена.
Оксана Буджаковська, З гарячки буде все))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати