91 090
Анотація до книги "Кремінь"
Цим світом править любов. Вона має безліч личин. Володя любив життя, жінок, свою батьківщину. Через це почуття йому доведеться зробити надскладний вибір, проте наслідки перевершать усі очікування. Перебуваючи на межі, де правда визначається сміливістю, а поклик предків кличе до бою, він здобуде бажане. Висічений із кременю, охрещений Оселедцем, доля підкине йому недосяжну красуню, яку кохатиме так, що позаздрять Боги.
Обкладинка від моєї чарівниці Дар'ї Новицької.
Обкладинка від моєї чарівниці Дар'ї Новицької.
414 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійтиох гарні гени справді)) дочитала нарешті і цю історію) неперевершено, дякую!)
Лоре Лея, тоді тим паче щиро дякую)))
Чудова книга як завши до мурашок))Життя продовжується,діти народжуються а значить все буде в Україні добре)І нехай кожен воїн світла повернеться додому,ми почекаємо, скоро буде перемога.За це молимося і будемо молитися щохвилини)
Пінчук Олександра Хомяк, життя мусить тривати, а гени не повинні пропадати. Бо помирають найкращі, справжня еліта. Я боюся думати, хто прийде на їхнє місце, якщо вони не залишать слід на цій землі.
У нас теж така рідня є сказали: "Запоріжська АЕ взяли під контроль а не захоптли, і не трогайте нашого президента" А в подруги мама що шкодує що не народила сина,який би дочку і онуків визволив. Можливо хтось думає що це вигадки а ні,реалії.Мій рідний дядько їздив до нас щороку,гріб бульбу,сало,м'ясо, що руки обривалися,а коли анексували Крим сказав моєму тату що у нас " бандерівці з автоматами бігають,і мій тато бандерівець" він же городський став,як то не одна мати їх народила.Сюр і криве дзеркало, промивка мізків на вищому рівні.А чи є ті мізки,ось це питання?
Пінчук Олександра Хомяк, тільки той, хто не стикався з любов'ю начебто наших братів, може носити рожеві окуляри - всі інші чудово розуміють з якого гівна вони зроблені.
Перед очами стає ранок початку війни,розпач,істерика і відчуття якогось злого жарту і сюру(.Хіба таке може творитися в 21 столітті?Невже люди зійшли з розуму,і бісяться з жиру,чому вони вірвалися в наші домівки?Читаю і плачу,за що вони так з нами,з нашими безневинними дітьми?Коли ти не впевнений у завтрашньому дні чи будеш живим і у безпеці, то з очей злітає мішура і залишається найголовніше, обійняти рідних і сказати що любиш)
Інна Камікадз, Згідна то не люди,бо люди в здоровому глузді і при пам'яті не будуть робити такі страшні речі.А згодом ще і зловтішатися горю і сльозам матерів.
Ваші книги пронизані таким теплом, в мене завжди дурнувата посмішка як я їх читаю))))Дякую люба що даруєте такі безцінні емоції)
Пінчук Олександра Хомяк, і буду дарувати, як Боженька зволить)
Доброго дня! Дякую за гарну та неймовірну історію. А також дякую всім Героям, які зараз захищають мій дім, мою Донецьку область від навали... Віримо, молимося і сподіваємося, що ми обов'язково повернемося додому, в нашу українську Донецьку область! І кожному воїну бажаю повернутися додому живими і здоровими!!!
Евгенія Осинськая, і я вам дякую, що поділилися своїми емоціями. Вони дуже важливі для мене, бо ця книга займає особливе місце в моєму серці.
Сподобалось. Особливо " гарні гени не повинні пропасти". Таких би хлопців нам побільше. Дякую за книгу!
Галина Паньків, дякую. Гарні не повиннні пропадати)
Придбала давно,а от наважитись читати ніяк не можу,чомусь ця реальність з війною так наклалася,що мені не вистачає духу переступити через себе.Тому чекаю коли серце і розум дозріють)
Пінчук Олександра Хомяк, я вважаю, що для кожної книги є свій час, ваш ще просто не настав)
Книгу придбала ,не відкривається ,дякую автору дуже цікаві життєві, твори,прочитала більш ніж половину,особливо історії які зв'язані..
Оксана Венгриновська-Гусар, оновіть додаток. Найпевніше, що система ще не провела платіж. Напишіть мені, чи все вийшло
Господи, чому ж не можна поставити ще зірочок?!
Бо читаю вже вчетверте! І так хочеться порадувати Письменницю!!
Велике ДЯКУЮ та низький уклін Вам, Інно!!!!
Tatyana Veselovskaya, я з вдячністю читаю ваш коментар і ловлю на долоню уявні зірки)) Дякую!
Сильно
Виктория Зёма, дякую
Дякую за Ваших, а тепер вже й наших хлопців- красенів! Дякую за мову! Читаючи Ваші твори під рукою завжди маю нотатник, щоб записувати оті родзинки, якими захоплююсь. У Вас величезний дар від Бога так смачно, так цікавезно пропагувати нашу мову. На Ваших творах потрібно вчити любити мову підлітків, та й дорослих, які виросли в зросійщеному середовищі! Скільки їх, східняків, кримчан, з Півдня України тільки зараз переходять на рідну. І знаєте, інколи мені, галичанці, дуже соромно за свою мову! ( Кримчанин, який з 2014 року змінив 8 місць проживання, зараз працює і проживає в Чернівцях розмовляє такою гарною солов'їною, але й розумник. Профі у всьому). Дякую! Творіть! Це так зараз потрібно щоб не падати духом, щоб бути кременем в тилу. Гарного Вам Богом благословенного дня та мирного неба над українською землею і з світлом!
Наталія Бабій, в березні, в крамниці з технікою, я зустріла двох чоловіків. Дуже поважних, статних... Пройти повз не змогла. Дуже зацікавила їхня мова. Настільки правильна, чітка... Але головне не це, було помітно, як вони намагаються спілкуватися українською, замислюються перед тим, як сказати. Виявилося, що вони з Києва. Батько й син. Все життя спілкувалися російською, але в один день їм просто відрізало.
Хто не знав бідності, любові і війни, той не жив повноцінним життям (О’Генрі). Дякую ❤️❤️❤️
Інна Камікадз, Так і є, нажаль...
Історія про реалії нашого часу. Володя та Яна багато років тікали один від одного. І завдяки війні вони відкрилися, сказали що кохають один одного. Цікаво, що ж далі з ними відбулося та з іншими героями?
Марійка Козарик, багато чого відбудеться з нашими героями))
Емоційна, захоплююча книга. Дуже цікаво дочитати.
Лана, можливо, подарунок під подушку буде))
Дуже цікава книга, написана на реальних подіях. Дай Боже , щоб у кожної україночки був свій Кремінь. Мирного неба над головою всім
Валя Головатюк, дай Боже!
Як би не образився Володя на Яну після першої спільної ночі, як би не показував свою образу, але за неї порве любого. Дякую.
Ivanna Pingas, порве)) Тут ви маєте рацію)
Цікава книга, захоплює з перших рядків. Хочу дочитати.
Анастасия Степанюк, можливо, це вдасться)
Чудова книга. Сюжет- тут, просто, без слів. Читати і тільки читати. Актуальна тема. Вразила манера написання. Автору - натхнення.
Алла Присяжнюк, дякую)) Інколи за натхнення доводиться боротися з реальністю, але поки що мені це вдається))
Видатний оселедець?))
Рудий Лепрекон, а чом би й ні))
28 р.
Сидить навпроти....ніби й брат....
Та ні!!! Вороже то поріддя!!!...
Задерте гордо підборіддя,
Та зустрічі не дуже й рад...!!!
"Асвабаждать" нас прискакав...!!!
Від чого - дому,чи кохання,чи родини????
Від ненародженої ще дитини..?!?!?
Бодай же був ти не діждав...!!!
Крутивсь,вертівся,наче змій,
На обмін-звільнення щось напирав...!!!
"Цього не буде!!! Ти не знав...???
Достойно вмерти хоч зумій...!!!"
Бо жити залишилось декілька хвилин
І прощення вже не прийде година...!!!
....Було у матері два сина.........
Та залишився лиш один.................
Олена Гушпит, найбільше мене зараз криє те, що через проблеми з електрикою я не можу вчасно відповідати на коментарі читачів)) Побутові незручності - то дрібниці, спілкування завжди несе тепло в душу. Дякую вам, що попри все, ви знаходите час писати для нас)
Почала читити вашу книгу... Довго до рук нічого не брала, а тут наважилася.. Прочитала декілька розділів і в око потрапляє заглавак розділу: 8 березня 2022 року. Київська область... і серце враз у п'яти ринуло, а на очах проявилися сьози. Більше 8 місяців пройшло з того часу, як 8 березня у Київській області біля нашого будинку розірвався іскандер. Тоді пво відпрацювало 2 з 3 ракет, що летіли на наш будинок, але той розірваний снаряд не тільки дістався землі, а й, як виявилося, понівичив мою психіку, дякувати богу, не відібравши наші життя. То було пекло. Повітря розірвалося, ніби ми були в епіцентрі грому, будинок трясло, а у вухах закладало від вибухової хвилі... Чогось я думала, що відійшла від пережитого в той день, а ні... тільки цей рядок: 8 березня 2022 року Київська область - повернув мене у той злощасний день. Дякую за ці слова, що стали для мене тригером. Ми не маємо права забувати, що з нами зробили росіяни. Не маємо права жаліти їх, не маємо права програти. Тільки перемога, аж ніяк не інакше...
Олександра Спаська, я ваш коментар перечитувала декілька разів, а потім ще довго збиралася з думками, щоб відповісти, бо те восьме березня символічне і для мене. В принципі, жодна дата в цій книгі не випадкова, але саме ця багато для мене значить. Причому отримала вона такий статус тільки цього року, а раніше нічим особливим не відрізнялася від інших. Ця війна багато в чому нас змінила, змусила переоцінити цінності та погляди. І ми обов'язково переможемо, інакше бути не може, бо такі кремені не повинні гинути даремно.
І я легковажна мрійниця!! Мрія не здійснюється ніяк, 9 місяців чекаємо, проте я продовжую мріяти і сила цієї мрії тільки зростає!!!
Найкращий коментарій до цієї історії - це, мабуть, мовчання...після останнього "звернення до читача" - просто без слів...вони недоречні, як на мене...
Інно, подяка вам за те, що оформили нашу реальність у правильні рядки, які висвітлюють багато важливих питань!!! Кожне слово - на своєму місці!
Пам'ять і шана всім, хто віддав своє життя за наше життя і наших дітей! Ціна занадто висока!
Але потрібно й надалі мріяти!!!
Тільки смерть ворогам!
Всім героям слава!!!
Юлія, мріяти не заборонено)) Нам потрібно це робити, попри все. Крім того, мрії мають властивість збуватися. Можливо, не так як би нам того хотілося, та все ж...
Кремінь став моєю тугою і моїм плачем...
Цікаво було б ще почитати про Артема і Лію, можливо, про Гожого в контексті війни. Щодо Кременя, то якось неприємно вразив його вчинок з батьком і братом, можливо, це реалії сьогодення...хз
Інна Камікадз, Чекаємо перемоги!
Дякую!
Як людина, що народжена на Катерини, респект за Андрія Володимировича!) Скажу коротко і по суті:
1. Ця книга як сіль на рану - дуже болить. 24 ще було страшно, тепер тільки дуже болить...
2. Це друга книга, над якою і соплі і сльози впродовж всієї книги, починаючи з розділу ніби 6. Я прочитала її за 4 години. Ще раз щиро дякую за цю можливість - ви стали моїм Миколайком) хоч можна це як подарунок до дня народження оцінити))) (під першою маю на увазі Талан "Коли ти поруч" дуже мене вразила, єдина її книга)
3. Дуже прошу, щоб не пропустили мене у списку на купівлю цієї друкованої книги! Вважаю, має читати більшість, щоб не забувати і, не дай Боже, щоб вірити ще у хорошого москаля! Хороший москаль - це мертвий москаль!
На кінець скажу лиш - хай наші хлопці їх усіх ЗАТАНЦЮЮТЬ! СЛАВА УКРАЇНІ!
Kate Mag, Героям Слава! Я мрію про той день, коли вони затанцюють до смерті останнього орка!
З захватом читаю Ваші книги. Сьогодні купила Кременя. Дочитала до 12 глави, а вона не відкривається. І ще раз купити не можу, бо пише придбано. Ось такий облом!
Ірина Кравець, https://booknet.ua/feedback напишіть, будь ласка, сюди. Це технічна підтримка, бо, на жаль, у цьому випадку вам можуть допомогти тільки вони. Але детально вкажіть суть проблеми.
27 розділ.
Хто зрозуміє жінку українську???...
Хто досягне її душі глибини???...
Хто берегтиме її,наче пісню???...
Хто осягне хоча б наполовину???...
Не втямить і не розгада ніхто
Ту,що із вилами на тать іде...!!!
Що ненависть міняє на добро..!!!
Де стане армія - вона пройде!!!...
Своє обороняти не припинить!!!...
Вона - всього жіноцтва цвіт!!!
Огорне,обійме,прилине....
Загадка,над якою голови ламає світ!!!.....
Олена Гушпит, ай, справді, хто зрозуміє українську жінку? Тільки така ж жінка))) Дякую вам, Олено!
26 р.
Заграва б'є у вікна так нехило...!!!
Село на ноги спнулося за мить...!
Стогнало,плакало,сварилося,шуміло....
А в голові "Горить-палає..." лиш звучить!!!
У нього краплі пакості в крові...!
Але з таким непотребом лиш тільки так!!!
Провчити варто душі ті гнилі...!!!
Наш Оселедець на усе мастак!!!...
Най дякують йому,що пощадив,
Не посадив чи тихо прикопав...!!!
Він міг би це зробити...! Не зробив...
До рівня їхнього спускатись не бажав!!!.....
Ох,я нарешті добралася до вас!!! Його витримка мала їм багато сказати!!!
Дякую!!!
Олена Гушпит, тішуся, як дитина, що ви знову в наших лавах)) Дякую!!!
Дякую. З поміж інших книг ця - найщиріша. Це про любов, це про надію, це про життя.
Ольга Цвях, Дякую. І мені дуже приємно, що ви це помітили - саме щирість❤️❤️❤️
Дякую Вам за таку чудову книгу. Дуже гірко на серці, що маємо таку реальність, але я рада, що Ви змогли подарувати головному герою можливість передати гени. Сміялась і водночас плакала. Слів, щоб передати всі емоції просто нема. Дякую. Все буде Україна!!!
Наталія Катуна, гумору в моїх книгах завжди є місце. Тим паче, ми ж українці - у нас без сміху жодна витребенька не минає))
Все буде Україна!!!
Янина Кап (Зоя Маг), Слава Україні!!!
Все буде Україна!!!
Я перепрошую, буде друга книга?
І чому "гортаємо" є, а гортати то нікуди...?
Інна Камікадз, Вже. Дякую за відповідь!
Кожного ранку, вдень та ввечері перевіряю сторінку.... Бо так чекаю нову книгу!!!
Tatyana Veselovskaya, Залишилося чекати зовсім трішки)))
Боже! Читаю початок повертаюсь в той жахливий ранок……
Зараз перестану плакати і продовжу…
Янина Кап (Зоя Маг), сльози - це також емоція. Вони потрібні. Інколи це ліки від душевних ран.
Дякую! Книга неймовірна,чуйна,сповнена такої щемливої любові та кохання!
З нетерпінням чекатиму наступну історію.
Дякую!!!
Катерина, дякую! Насамперед, вона про любов у всіх її проявах)
Прочитала одним ривком, одною потугою, на одному видиху. Цю книгу треба читати двічі... перший раз читається сюжет, вдруге будуть читатись емоції на всю глибину. Пірнути до дна з першого разу не вийде... Дякую, Інно! Книга, як завжди, на найвищому щаблі!
Людмила, страшно понизити планку)) Тепер от думаю, що буде з новинкою)))
Дякую за емоції, за жарти серед лиха, за любов до коханих, батьків, Батьківщини, за перли української мови.
Перечитувала книгу і зловила себе на думці: Це що Корнієву душу за пятку вхопили???
Ярослава Губко, так, його душу вхопили за п'ятку))
Книга чудова.Прочитала з величезним задоволенням.Набралася терпіння,дочекалася закінчення і проковтнула на раз.І наревілася.Дякую за емоціі, а ще за барвисту украінську.))))
Галина Бородавка, і я вам дякую))
Чому видалили звернення до читача, заставили чи ви самі? Я прочитала його ще до видалення. Дуже гарне,як посвячення вашому загиблому товаришу. Може поставити на початку книги це посвячення? Думаю,що було б доречно для всіх загиблих воїнів.
Наталья Русанова, ❤️❤️❤️
Щиро дякую за шалено захопливу та до болю реалістичну книгу. Напевно, багато хто може приміряти до себе дану історію... Сьогодення багатьох наповнене схожими подіями.
Щиро бажаю, щоб усі історії наших Героїв та Героїнь мали щасливе продовження (в усіх проявах життя)!!!
Скоршої нам всім перемоги та світлого майбутнього!!!
Автору бажаю наснаги у створенні таких необхідних нам всім історій, що мають щасливе завершення.
Світлана Коренко, щиро дякую! Майбутнє, творимо ми самі. Це наша відповідальність)
Ваші книги читаю і перечитую ! Дяка за працю, за чудові історії, за яскравих героїв .
Цю книгу хотіла прочитати всю одразу...але
не дочекалась , зірвалась і читала потрохи ;)
Дай Боже нам перемоги і багато діток від наших неймовірних воїнів.
Лілія Квіткова, цю книгу багато читачів відклали до завершення)) Я й сама люблю читати залпом, а не частинами)
Прочитала "Кременя" Почасти плакала. Таке все живе, зрозуміле, щемке. Клята війна!! Дякую за книгу. Творчості, наснаги і продовження! З нетерпінням чекатиму.
Таля, Не знаю, чи буду. Я й цю книгу не планувала, а чуйка сказала "Треба!"
Як кінець?! Хочу продовження!
Marina Voznyk, Можливо, колись)))
Інно, я просто в захваті від цієї книги. Герої дуже яскраві особистості, які в моїй уяві неймовірно пасують один одному. Інколи було морально важко, але це війна і наше сьогодення. Я дуже рада, що ти змогла написати цю книгу, а головне - передати все максимально правдоподібно. Окрема подяка за гарну українську! Бажаю тобі невгамовного натхнення, яке ти виливатимеш нам тут! А ще, щоб світло зникало лиш на трішки та не зважало творити! І я чекаю на звернення до читача!)
Інна Камікадз, Напиши щось для мене))) наприклад те, що я пропустила і не встигла прочитати в кінці цієї книги!)
Поки не дочитала, бажаю тобі, авторко, спокою на серці. І натхнення для нових історій❤️❤️❤️❤️
Міла Федорук, я б і рада той спокій відшукати, але поки що не виходить. Бентежні часи породжують бентегу)
Щоразу, читаючи, Інна, Вашу книгу, поринаю у захват!!! Дав же Вам Бог талант описувати все так, щоб читач проживав життя головних героїв!
Я просто в захваті!!!
Чекатиму з нетерпінням, можливо, щасливе та мирне продовження "Кременю"?!) (бо дууууже хочеться ж дізнатись і про подальше життя Яни та Володимира та їхнього синочка!)
Інно, бажаю Вам натхнення та мирного неба!!!
Юлия Скубченко, дякую вам) Бог дасть, то і буде продовження. Я тепер не зарікаюся))
Інно, книжка чудова! Дякую за неймовірні емоції та величезне задоволення від прочитаного!
Шкода, що не встигла прочитати розділ «До читача»(
Оксана, я його винесу в блог. Ви прочитаєте))
Все! Тепер буду ччитати!
Янина Кап (Зоя Маг), радо зустріну вас на сторінках цієї книги)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати