Ехо Мертвого ЛІсу

Вона завжди чула більше, ніж інші.

Шурхіт за стіною.
Кроки на сходах ще до дзвінка.
Чужу брехню — по паузі перед відповіддю.

У місті це дратувало. У лісі — стало небезпечним.

Коли героїня приїжджає в старе село біля мертвого лісу, їй здається, що люди тут просто надто довго мовчать. Про зникнення. Про давню смерть. Про дитячий голос, який іноді чути між деревами.

А потім вона сама чує своє ім’я.

І розуміє: ліс не кличе випадково.

**«Ехо мертвого лісу»** — містична історія про пам’ять місця, родинні таємниці, надто тонкий слух і правду, яку легше було б не чути.